Основи культурології

Тема 2. ПРОБЛЕМИ КУЛЬТУРОГЕНЕЗУ

Одним із загальновизнаних видів соціальної та історичної динаміки культури є культурогенез. Культуроге-нез, тобто початок зародження і розгортання культури, починається з того моменту коли під впливом певних факторів у психіці первісної людини відбулися якісні зміни. Ці зміни проявилися, насамперед, у тому, що окремі важливі аспекти існування людини перестали підкорятися універсальним природним законам та керуватися виключно інстинктами. Тобто первісна людина почала виходити за межі інстинктивного тваринного способу буття. Почався процес самоусвідомлення та самовизначенності людини у світі природної необхідності. Це знайшло вираження в першій культурній опозиції "Я- Інше", або "Я- не-Я". Свідомість, усвідомлене ставлення до світу стали визначальними характеристиками людини. Наступними кроками культурного поступу людства стали мова та накопичення і передача знань про світ. Отже, можна сказати, що культура стала своєрідним виявом самостійності людини по відношенню до світу природи.

Сутність культурогенезу виражається в процесі постійного саморозвитку культури, що здійснюється внаслідок трансформації вже існуючих форм і систем та шляхом народження нових феноменів, які не існували в культурі раніше. Культурогенез не вичерпується лише фактом виникнення культури, це процес постійного розвитку та модернізації культурних феноменів.

Структурно в культурогенезі можна виділити декілька компонентів: ґенеза культурних форм; моделювання історико-культурного процесу; формування нових культурних систем, що утворюються людськими спільнотами; історичні типи культурних систем, які різняться специфічними ціннісними орієнтаціями та нормами.

Слід зауважити, що проблеми історичної ґенези культури та її окремих вузькоспеціалізованих галузей вивчали історики, соціологи, етнографи, археологи та інші дослідники, проте загальна теорія культурогенезу стала предметом наукового дослідження відносно недавно.

Однією з найбільш складних проблем, що пов´язана із культуро-генезом, є проблема походження культури. Вона розроблялась багатьма теоретиками культури, серед яких - Г. Спенсер, Л. Морган, Е. Тейлор, Дж. Фрезер, З. Фрейд, Ф. Енгельс, К. Маркс, Й. Хейзін-га та інші. Незважаючи на принципову несхожість методологічних установок та загальнотеоретичних положень, усі теорії об´єднує бажання дати відповідь на питання: Що стало причиною культу-рогенезу? Як у природному світі виник якісно новий феномен -культура? Що може розглядатися як першоджерело культури? "

Аналізуючи можливі причини культурогенезу, більшість дослідників дотримуються думки, що його основною причиною є потреба в адаптації пралюдської спільноти до динамічних умов її природного існування. Процес адаптації здійснюється шляхом створення нових форм діяльності людей та соціальної взаємодії.

Стосовно питання про першоджерело, механізми утворення і сутність культури в культурології сформувалося справжнє розмаїття теорій: психологічні, антропологічні, соціокультурні. Незважаючи на глибину теоретичних обґрунтувань, жодна із існуючих теорій не отримала статусу загальновизнаної. До найбільш відомих можна віднести трудову, психоаналітичну та ігрову концепції походження культури.