Основи культурології

6.2. Людина і техносвіт

Техніка, безсумнівно, збагачує людське існування, вона є засобом, за допомогою якого людина пристосовує середовище до себе, економить свої зусилля, змінює обставини, полегшує життя. Одне з призначень техніки - звільнення людини від "обійм" природи, досягнення певної незалежності від неї. У своїй праці М. Бердяєв розглядав характерний парадокс: без техніки неможлива культура, з нею пов´язана сама поява культури, але остаточна перемога техніки в культурі, вступ людства в технічну еру веде культуру до знищення. Вчений виділив у культурі два етапи: технічний і природно-органічний. Остаточна перемога першого над другим означає переродження культури у щось інше, відмінне від культури.

На думку іспанського філософа Ортеги-і-Гасета, техніка дає людині можливість утвердити своє панування над обставинами. Створюючи величезне багатство, міць економіки, вона формує в людині впевненість і забезпеченість, владу над нижчими рівнями існування, дає можливість у найвищій мірі реалізувати свою індивідуальність.

Але, звільнившись від жорсткої природної необхідності, людина опинилась, непомітно для себе, в тисках необхідності технічної, непередбачених побічних наслідків технічного прогресу, таких, як погіршення стану довкілля, нестача ресурсів тощо. Тепер людина змушена пристосовуватися до невблаганних законів функціонування технічних систем. Досягнення техніки, особливо сучасної, вимагають неминучої розплати за них: за стрімке підвищення продуктивності праці - безробіттям; за житловий комфорт - роз´єднаністю людей; за досягнуту мобільність - шумовим навантаженням, незатишністю міст і загубленою природою.

У сучасну епоху у взаємовідносинах "людина-техніка" з´явилися нові проблеми. Це, зокрема, проблема співвідношення штучного і природного інтелекту, межі між людиною і машиною. Вона аналізується з протилежних точок зору: згідно з однією позицією, між комп´ютером і мисленням людини існує повна аналогія і в майбутньому можливо створення штучного інтелекту, який не буде поступатися людському, а може й перевершить його; згідно з іншою позицією, між розумними здібностями людини і "машинним інтелектом" існують принципові відмінності. При цьому проблема співвідношення штучного і природного інтелекту постає як проблема збереження людиною особистісної ідентичності, свободи, індивідуальності й унікальності. Тому оцінювання комп´ютера як можливої абсолютної моделі людської свідомості, їхнє ототожнення розглядається як загроза людському існуванню.

Із соціокультурної точки зору важливим також є питання про спосіб життя людини у створеному нею самою техносвіті. Так, наприклад, комп´ютерна техніка відіграє істотну роль у професійному розвитку людини, впливає на загальнокультурний розвиток особистості: сприяє зростанню творчого компоненту в праці і пізнанні, розвиває ініціативність, множить інтелектуальне багатство особистості. Але, у той же час, сучасна комп´ютеризація несе загрозу перетворення людського розуму в кібернетичний, прагматично орієнтований, який втрачає образну, емоційну зафарбленість мислення і спілкування, наслідком чого є спотворення духовної комунікації, втрата діалогічності в спілкуванні з іншими людьми, "дефіцит людяності". Виникає загроза духовної однобічності, що виражається у формуванні технократичного типу особистості.