Основи культурології

14.1. Виникнення та особливості первісних вірувань

Витоки перших релігійних уявлень предків сучасної людини пов´язані з процесом гомінізації, переходом від тваринного світу до людини з її здатністю до творення культури. Одним з аспектів цього переходу був перехід від інстинктивного реагування на зовнішню ситуацію, притаманного тваринам, до реакцій, опосередкованих людським знанням і уявою. У людини виникає потреба у створенні образу світу як підстави її діяльності і прийняття рішень, яка й лежить в основі походження релігії, міфології, мистецтва та інших сфер культури. З іншого боку, завдяки свідомості, людина, на відміну від тварини, знає про свою смертність, і в неї виникає потреба нейтралізувати екзистенцій-ний страх перед небуттям і стихійними могутніми силами природи. Основними засобами подолання цього страху стали уявлення про можливість вічного існування. В кожній культурі, у кожного народу існує церемонія поховання та ідея вічного існування (поруч з ідеєю смертності індивіда). Індивідуальне людське життя постає як минущий епізод, а ритуал поховання розглядається як священна церемонія, що відкриває вікно у вічність.

Археологічні дані свідчать, що поховальні церемонії, тобто прояви "фундаментального піклування" про посмертне існування притаманні вже неандертальцю - попереднику "людини розумної". Первісна ж "розумна людина", вже здатна до членороздільного мовлення, абстрактного мислення і створення складних ілюзорних образів, безумовно, мала вже уявлення про загробне життя і тому з відповідними церемоніями ховала своїх близьких у спеціальних похованнях, вкладаючи в них, поруч з небіжчиками, предмети побуту, прикраси, зброю тощо, котрі вважалися необхідними для "іншого" життя. В епоху верхнього палеоліту вже склались уявлення про існування світу померлих і духів, причому вважалось, що покійники можуть різними способами впливати на життя живих (цим і пояснюється культ померлих). Магічні зображення на стінах і стелях печер також свідчать про віру первісних людей в існування надприродних зв´язків між людьми і тваринами. Фігурки жінки-матері з підкресленими статевими ознаками (так звані "палеолітичні венери") свідчать про наявність культу родючості і розмноження.

Отже, релігія з необхідністю з´являється у "людини розумної" од самого початку як закономірна форма міфологічного світовідчуття нашого первісного предка, у свідомості якого наївно і химерно поєднувалось реальне і уявне, дійсне і бажане. Міфологічна свідомість була більш емоційною, ніж раціональною, умовиводи в ній робились не стільки за причинними зв´язками, скільки за випадковими асоціаціями, необхідне не відділялося від випадкового. У лоні цієї міфологічної свідомості і сформувались первісні вірування і культ. Релігія народжується в міфологічній культурі як безпосередньо-чуттєва реакція на реалії людського буття первісної епохи.

Відчуття безсилля перед грізними й незрозумілими для первісної людини природними явищами особливо посилювалося під час стихійного лиха: виверження вулканів, землетрусів, повеней, лісових пожеж, посух та інших подібних явищ. Безпорадність покликала до життя поклоніння грізним силам природи, привела у кінцевому підсумку до її обожнення. У релігійних віруваннях відображалися також наївні уявлення первісних людей про навколишню дійсність, їхнє ставлення до тваринного та рослинного світу. Нарешті, релігійно-фантастичної форми набрали стосунки між людьми в межах родоплемінної спільноти. Отже, релігійні вірування й культи первісних людей складалися поступово з різних, у тому числі й ілюзорних, уявлень, а також зумовлених цим емоцій та дій.

Конкретна реконструкція процесу виникнення релігії є складним питанням, яке ще не знайшло загальноприйнятного рішення в релігієзнавчій літературі. Дослідники згідні з тим, що більшості первісних вірувань були притаманні такі особливості:

- відсутність абстрактних уявлень про Бога як надприродну силу, що управляє всім; первісні люди поклонялись безпосередньо матеріальним предметам, природним явищам, тваринам і рослинам, що наділялися надприродними якостями;

- "злиття" життя і культової діяльності, тобто будь-яка дія первісної людини відбувалася відповідно до певних правил, пов´язаних з уявленням про їх вплив на надприродні сили;

- релігійні культи носили родоплемінний характер - кожний рід і плем´я мали свої культи.

Ранні, або родоплемінні, форми релігії ще і нині поширені в деяких районах Азії, Африки, Австралії, Америки, Індії, Океанії. Це складний конгломерат місцевих традицій, обрядів і ритуалів, які супроводжують людину на різні етапах її життя - від народження до поховання. Племінним релігіям властиві:

- поклоніння духам (природи, предків), яким спочатку надавали зооморфних, а згодом - антропоморфних рис;

- відсутність професійних служителів культу;

- відправлення культу у формі особливого для кожного племені святкування, що супроводжується магічними обрядами (танцями, іграми).