Основи культурології

15.1. Національні релігії, їх сутнісні ознаки та класифікація

З виникненням у IV тисячолітті до н. е. перших великих цивілізацій трансформуються зміст та функції релігійних вірувань. Родоплемінні зв´язки поступаються місцем політичному об´єднанню людей, де індивіди мали підпорядковуватися державному примусу та закону. Класова структура суспільства виявилася внутрішньо глибоко суперечливою: свобода небагатьох забезпечувалася поневоленням більшості. Таке суспільство, роз´єднане нерівністю і ворожнечею, потребувало об´єднуючої і регулюючої духовної сили, що і стало однією з найважливіших функцій релігії. Боги в уяві народів давніх цивілізацій виступали зосередженням влади над природою і людським суспільством.

Релігія теж стає значно складнішою, головними об´єктами поклоніння виступають уже не духи, а боги, з´являється релігійна організація, що забезпечує дотримання релігійних обрядів, захист існуючих соціальних порядків та впровадження релігійних ідей.

У різних цивілізаціях формуються певні релігійні уявлення, вірування, культи, які засвідчують неповторну своєрідність історичного буття кожного народу. Релігійні системи, що функціонували чи й нині продовжують функціонувати в межах окремих державних утворень або переважно серед представників певних етнічних спільнот називають етнічними, етнічно-державними, або національними. Вони, у свою чергу, поділяються на ранні та пізні.