Філософія
Функціональне покликання філософії
Навіщо ж потрібна філософія? Відповідь на це питання міститься у змісті тих функцій, які здатна виконувати філософія відносно людини, соціальної групи, науки, мистецтва та інших явищ соціальної дійсності. При цьому під "функцією" мається на увазі спосіб дії, спосіб виявлення активності системи філософського знання, загальний тип завдань, які вирішуються цією системою.
Філософія виступає в двох іпостасях:
♦ по-перше, вона являє собою інформацію про світ в цілому та відношення людини до цього світу;
♦ по-друге, вона виступає як комплекс принципів пізнання, як загальний метод пізнавальної діяльності.
Саме на цьому засновано виділення двох великих груп функцій: світоглядних та методологічних.
♦ Відповідно до пріоритетної значущості проблеми людини першою серед світоглядних функцій виступає гуманістична, оскільки філософія, хоча і не дає людині вічності, проте допомагає осмислити життя, знайти його сенс та зміцнити свій дух. Починаючи з епохи рабовласництва, коли значна частина людства прибуває у відчуженні від власності, від влади, від продуктів своєї діяльності, філософія звільняє людську особистість від зовнішнього насильства та надає їй внутрішнього змісту. В умовах спеціалізації в усіх сферах людської діяльності (в виробництві, науці, управлінні), в умовах посилення технізації суспільства, швидкого росту безособового природничо-наукового знання, зростаючого впливу цієї безособовості на особистість людини, саме філософія допомагає протистояти техніцизму, тоталітаризму та сциєнтизму, розкрити людині форму вільної людяності, де особистість покликана бути щасливою серед собі подібних.
♦ Наступною світоглядною функцією філософії є соціально-аксіологічна, яка в свою чергу розчленовується на такі підфункції:
♦ конструктивно-ціннісну,
♦ інтерпретаторську,
♦ критичну.
Зміст першої з них полягає у розробці уявлень про цінності, такі як Добро, Справедливість, Істина, Красота; сюди ж відноситься і формування уявлень про суспільний ідеал. З конструктивно-ціннісними завданнями філософії переплітаються та утворюють єдність завдання щодо інтерпретації соціальної дійсності та критики її структур, стану, тих або інших соціальних дій. Інтерпретація та критика пов´язані з орієнтацією на цінності, суспільні ідеали, з оцінкою соціальної дійсності під відповідним кутом зору. Філософія критична за своєю сутністю, тому основою і сутністю критичної роботи філософа є виявлення і розкриття протиріч, невідповідності між прийнятою системою понять та цінностей та тим змістом, який у них привносить новий етап розвитку світової історії.
♦ Важливою світоглядною функцією є також культурно-виховна, адже знання філософії, в тому числі вимог до пізнання, сприяє формуванню в людини важливих якостей культурної особистості: орієнтації на істину, правду, доброту. Одним з показників високої культури мислення є здатність суб´єкта не обходити пізнавальні протиріччя, а намагатися їх розв´язати, подолати, аналізуючи наявну інформацію, філософські категорії та виявляючи при цьому самостійність, нестандартність підходу. Формування діалектичного мислення, уникнення догматизму та скепсису є одночасно формуванням таких цінних якостей культурної особистості, як самокритичність, критичність та сумнів, що виступає одним з активних засобів наукового пошуку. Саме філософія дає міцні загальнонаукові та гносеологічні засади для послідовного саморозвитку сумніву в наукову впевненість, для гармонійного узгодження її з вірою в подолання помилок, заблуджень, в отримання більш повних об´єктивних істин. Філософія дає людям загальну мову, вона виробляє в них єдині загальнозначущі уявлення про основні ціннності життя, створює єдине комунікативне поле без бар´єрів.
♦ Одним із завдань філософії є вироблення світогляду, що відповідає сучасному рівню науки, історичній практиці та інтелектуальним вимогам людини. У пояснювально-інформаційній функції модифіковано основне призначення спеціалізованого знання: адекватно відображувати свій об´єкт, виявляти його зв´язки та структурні елементи, основні закономірності, а також накопичувати і поглиблювати знання. Філософія, як і наука взагалі, виступає тією складною інформаційною системою, яка здатна збирати, аналізувати та переробляти інформацію з метою отримання нової інформації. Всередині цієї системи виділяються розділи: філософська онтологія (вчення про буття), теорія пізнання, діалектика як загальний метод, соціальна філософія, загальна етика, теоретична естетика, методологічні проблеми наук, філософія релігії, історія філософії тощо.
♦ З боку свого методу філософія здатна виконувати кілька функцій відносно науки. Серед методологічних функцій насамперед слід назвати евристичну, сутність якої полягає в сприянні приросту наукових знань, у тому числі в створенні передумов для наукових відкриттів. Філософський метод допомагає конкретним наукам у вирішенні складних теоретичних, фундаментальних проблем, він може брати участь у створенні гіпотез та теорій, у конструюванні передбачень.
♦ Сутність координуючої функції полягає в координації методів у процесі наукового дослідження., яка базується на філософських принципах: принципі взаємної доповнюваності та принципі домінування. Будь-який метод науки має свої теоре-тико-пізнавальні та логічні можливості, за межами яких його ефективність знижується або елімінується зовсім. Внаслідок цього для вивчення складних об´єктів потрібні комплекси методів, здатні компенсувати неповноту пізнавальних можливостей окремих методів. Взаємодоповнюваність стає, таким чином, необхідною умовою, що дозволяє уникнути однобічності при виборі методів та їх оперуванні. Склад того чи іншого комплексу методів визначається за об´єктивним критерієм: наскільки ефективно вирішується конкретна пізнавальна задача. Принцип домінування встановлює нерівнозначність методів у вирішенні проблем та доцільність їх підкорення головному, провідному у даній системі.
♦ Стосовно функцій філософії термін ?інтегруючий? пов´язаний з уявленням про об´єднуючу роль філософського знання відносно будь-якої множини елементів, що складають систему або здатні утворити цілісність. Тому інтегруюча функція полягає у визначенні та усуненні дезінтегруючих факторів, що приводять до роздрібленості системи, надмірного росту відносної самостійності елементів в її складі, виявленні недостатніх її ланцюгів або зв´язків, активне включення яких у функціонування системи надає їй більшої гармонійності та оптимальності, тобто підвищує ступінь упорядкованості та організованості.
♦ Логіко-гносеологічна функція філософії полягає у розробці самого філософського методу, його нормативних принципів, а також у логіко-гносеологічному обгрунтуванні тих або інших понятійних та теоретичних структур наукового знання. Конкретні науки мають потребу в логіці, гносеології, загальній методології пізнання. Цю функцію виконує діалектика як логіка, оскільки вона розробляє засоби найбільш повного, точного відображення мінливої сутності об´єкта, що постійно розвивається.
Отже, філософія виконує світоглядні функції:
♦ гуманістичну;
♦ соціально-аксіологічну (конструктивно-ціннісну, інтерпретаторську та критичну);
♦ культурно-виховну;
♦ пояснювально-інформаційну.
До методологічних функцій філософії відносяться:
♦ евристична;
♦ координуюча;
♦ інтегруюча;
♦ логіко-гносеологічна.
Саме аналіз змісту функцій філософії дозволяє впевнитись у необхідності освоєння всієї скарбниці філософських знань, оволодіння філософською методологією пізнавальної діяльності.