Ринок праці
1.1. Сутність ринку, підходи до його визначення
Визначення соціально-економічної сутності ринку праці потребує з´ясування загального поняття категорії "ринок". В класичні політичній економії існує чотири напрями щодо визначення сутності ринку [105, с. 6]. Так, представники першого напряму, О. Курно, Дж. М. Кейнс, А.Маршал, визначають ринок як "будь-який район, де економічні зв´язки покупців і продавців до такого рівня вільні, що ціни на однакові товари досить легко і швидко вирівнюються". Представники новоавстрійської школи, зокрема, Ф. Хайек, керуючись положенням А. Сміта, що ринок — це природний процес, породжений діями індивідуумів, які намагаються досягти своєї мети і із різноманітності їх дій економічний порядок, підкреслюють, що ринок ніким не регулюється, функціонує без певної мети, не узгоджено з організаційної точки зору, поєднуючи різні конкуруючі цілі.
Прибічники другого напряму ринкової теорії— неокласичного, визначають ринок як сукупність продавців і покупців, у результаті дії яких об´єкти обміну отримують ціну. Представники третього напряму - монетаризму (М. Фрідмен, Ф. Макхлуп, Л. Роббінс) визначають ринок як спосіб координації дій учасників, який забезпечує їм свободу вибору, наділяють ринок рисою цілеспрямованості з елементами ринкової і директивної економічної координації. Різновидом останнього напряму є марксистська теорія, згідно із якою ринок визначається у вузькому розумінні — як відносини між продавцями та покупцями у сфері обігу за властивими йому законами і формами організації, та в широкому — як форма зв´язку між виробниками та споживачами товарів.
В прийнятій урядом концепції переходу України до ринкової економіки ринок визначено як систему товарно-грошових відносин з механізмом вільного ціноутворення, з вільним підприємництвом на основі економічної самостійності, рівноправності та конкуренції суб´єктів господарювання у боротьбі за споживача [105, с. 6—7].
Підсумовуючи вище наведені підходи до визначення ринку, можна зробити такі узагальнення: 1) ринок являє собою соціально-економічну систему взаємозв´язків між її суб´єктами: покупцями та продавцями; 2) дана система є просторово визначеною; 3) взаємозв´язки між суб´єктами системи мають конкуруючі або протилежні цілі (продавці— максимізації зиску, покупці— мінімізації прибутку); 4) для одночасного досягнення цілей суб´єктів даної території має бути запроваджено систему централізованого цілеспрямованого регулювання; 5) метою такого регулювання має бути максимізація сукупного зиску суб´єктами системи даної території на основі оптимізації використання її продуктивних сил.