Ринок праці

2.2. Регулююча роль попиту та пропозиції на конкурентному ринку праці

Відповідно до ринкових законів завжди існує зворотна залежність між ціною праці та обсягом попиту на неї, і пряма між ціною праці та її пропозицією.

Постійна взаємодія між елементами ринку праці: попитом, пропозицією та ціною праці під впливом об´єктивних і суб´єктивних факторів і є механізмом саморегулювання ринку праці.

Схематично взаємодія попиту і пропозиції відображена на рис. 2.1, де крива D— попит на працю, крива S— пропозиція праці, L — обсяг праці або кількість працівників, W — ціна праці (ставка заробітної плати).

Найбільший попит приходиться на тих робітників, що претендують на низькі ставки заробітної плати, а найбільша пропозиція праці характерна при високих ставках заробітної плати. В точці перетину кривих попиту і пропозиції праці (Р) встановлюється рівноважна ціна праці і рівень потреби у праці даної кваліфікації.

Важливим показником при оцінці попиту на працю виступає його еластичність по заробітній платі або власна еластичність попиту— здатність попиту реагувати на зміну рівня заробітної плати. Визначається пряма еластичність попиту (Еп) як процентна зміна зайнятості (L), яка викликана зміною заробітної плати (W) на 1%

""Так як криві попиту мають нахил до низу, зростання заробітної плати викликає зниження зайнятості. Чим вище абсолютна величина еластичності, тим вище у процентному відношенні буде падіння рівня зайнятості.

Якщо абсолютна величина еластичності буде більше 1, то попит є еластичним, тобто сукупна заробітна плата працівників буде знижуватись по мірі підвищення рівня заробітної плати, оскільки зайнятість падає швидше, ніж підвищується заробітна плата. І навпаки, якщо абсолютна величина еластичності буде менше 1 — попит є нееластичним, сукупний заробіток працівників зростає із зростанням рівня заробітної плати. Якщо еластичність дорівнює 1, попит є одинично еластичним.