Ринок праці

7.2. Короткостроковий та довгостроковий індивідуальний попит на працю

Певні особливості має попит на працю у коротко- і довготривалий періоди. У короткий проміжок часу роботодавцеві важко замінити робочу силу капіталом (і навпаки), споживачі не можуть у значній мірі змінити свого попиту на продукцію у відповідь на зростання ціни на неї. Протягом значного періоду часу реакція на зміну різних чинників попиту на працю стає, безумовно, більш відчутною.

Сутність та принципові відмінності коротко- і довгострокового попиту на працю детально розроблені Р. Д. Еренбергом і Р. С. Смітом.

Короткостроковий індивідуальний попит на працю— попит, за якого капітал підприємства і технологія виробництва залишаються незмінними, єдиним параметром, що змінюється, є праця.

Довгостроковий Індивідуальний попит на працю — попит, на працю, який супроводжується зміною інших чинників виробництва: капіталом, технологією.

У короткостроковому періоді попит на працю буде залежати від двох факторів: 1) граничної продуктивності праці; 2) граничного доходу праці по відношенню до граничних витрат на неї.

Гранична продуктивність праці— кількість продукції яку отримує підприємство, наймаючи одного додаткового працівника при незмінному капіталі (таблиця 7.1).

Таблиця 7.1. ПРИКЛАД ВИЗНАЧЕННЯ ГРАНИЧНОГО ПРОДУКТУ ПРАЦІ АВТОМАГАЗИНУ [13, с. 63]

Чисельність продавців	Кількість проданих автомобілів	Граничний продукт праці
0	0	—
1	10	10
2	21	11
´І5	26	5

Як видно із таблиці, один продавець може продати 10 автомобілів за місяць, а два — вже 21 автомобіль. Тобто з приходом другого продавця обсяг реалізації зріс на 11 автомобілів. Тобто 11 автомобілів — це гранична продуктивність праці другого продавця. Наймаючи ще одного продавця, магазин продасть 26 машин. Тобто гранична продуктивність третього продавця складе б автомобілів. Гранична продуктивність четвертого продавця буде ще нижчою, а, можливо, і від´ємною, якщо вчотирьох вони продадуть менше автомобілів, ніж продавали втрьох.

Це — закон зменшення граничної віддачі, який є похідним від того, що зі зростанням числа зайнятих на кожного додаткового працівника припадає менша питома вага капіталу, з яким він працює [13, с. 63]. Справа в тому, що торгові площі магазину не зросли, більше клієнтів вони не вміщують, додаткова кількість робочої сили призводить до все меншого зростання граничного продукту праці.

Аналогічно визначається граничний дохід та граничні витрати праці — приріст доходу та приріст витрат на оплату праці із найманням додаткового працівника. Оскільки прибуток є доходом мінус затрати, то якщо граничний дохід перевищує граничні затрати, загальний прибуток може зростати зі збільшенням числа зайнятих. Якщо граничний дохід нижче за граничні затрати, то прибуток починає зменшуватися з останнім прийнятим на роботу працівником, і тоді можна збільшити прибуток за рахунок скорочення чисельності. Наочно це видно з таблиці 7.2, у якій подано три варіанти визначення прибутку при складанні робітниками телевізорів.

Таблиця 7.2. ВИЗНАЧЕННЯ ГРАНИЧНОГО ПРОДУКТУ ПРАЦІ (13, с. 63]

Чисельність робітників	Кількість зібраних телевізорів	Дохід, грн.	Витрати (заробітна плата), грн.	Прибуток, грн.	Вартість граничного продукту, грн.
Приклад А: ціна —10 грн за одиницю, заробітна плата — 65 грн.
1	10	100	65	35	100
2	19	190	130	60	90
3	27	270	195	75	80
4	34	340	260	80	70
5	40	400	325	75	60
6	45	450	390	60	50
Приклад Б: ціна -10 грн за одиницю, заробітна плата —85 грн.
1	10	100	85	15	100
2	19	190	170	30	90
3	27	270	255	15	80
4	34	340	340	0	70
5	40	400	425	-25	60
6	45	480	510	-60	50
Приклад В: ціна — 80 грн за одиницю, заробітна плата — 65 грн.
1	10	80	65	15	80
2	19	152	130	22	72
3	27	216	195	21	64
4	34	212	260	12	56
5	40	320	325	-5	48
6	45	360	390	-30	40

Як видно із таблиці, в першому прикладі при любій кількості працівників від І до 6 фірма отримує прибуток. Тобто гранична прибутковість праці кожного працівника є додатною. В прикладі Б та В, фірма має зупинитись на чотирьох працівниках. Це пояснюється таким. Для фірми в прикладі Б при такій кількості працівників відбувається максимізація загального обсягу прибутку фірми. Максимізація прибутку можлива за умов такої зайнятості, коли граничний дохід на останнього прийнятого працівника (MRL) дорівнює граничним затратам на оплату праці (МСL). Для фірми в прикладі В така максимізація ще не буде досягнута, але п´ятий працівник вже буде працювати з від´ємною граничною прибутковістю. Для максимального використання виробничих можливостей та максимізації прибутку в такому випадку доцільно було б найняти п´ятого працівника на умовах неповного робочого дня на 2/3 ставки.

Тобто, при MRL > МСL, слід збільшувати число зайнятих; при МRL < МСL, кількість зайнятих необхідно скоротити; при МRL = МСL досягається точка рівноваги, коли не треба ні збільшувати, ні зменшувати чисельність зайнятих тому, в даному випадку прибуток буде максимальним.

У довгостроковому періоді попит на працю роботодавець змінює залежно від кон´юнктури ринку, власної стратегії, особливостей обраної сфери діяльності, вартості капіталу та праці. Вплив співвідношення вартості праці та капіталу на попит на працю в довгостроковому періоді пояснюється дією двох ефектів: "ефект масштабу" та "ефект заміщення". Ефект масштабу — такий засіб впливу на попит на працю, при якому зміна величини показника, що характеризує фактор, веде до зміни попиту на працю. Ефект заміщення характерний тоді, коли праця, представлена певною кількістю працівників, заміщується під випливом дії фактора технікою.

Рівень заробітної плати впливає на зайнятість у зв´язку з ефектом масштабу. Фірма збільшуватиме виробництво доти, доки граничний дохід від останньої виробленої одиниці продукції не дорівнюватиме граничним затратам. У таких умовах підвищення заробітної плати тягне за собою зростання цих затрат, не впливаючи на граничний дохід. Внаслідок цього на попередньому рівноважному рівні виробництва граничні затрати перевищуватимуть граничний дохід. Фірма несе збитки від виробництва останньої одиниці продукції і може збільшити дохід тільки шляхом скорочення виробництва, а скорочення виробництва— це зниження праці й капіталу.

Ефект заміщення дію наступним чином. Для одержання максимального прибутку фірма повинна звести до мінімуму витрати за будь-якого обсягу виробництва. Мінімізація витрат досягається, коли додаткова одиниця продукції, вироблена додатковою одиницею праці (при незмінному капіталі), коштує стільки ж, скільки вона б коштувала за рахунок збільшення капіталу. Якщо граничні витрати при зростанні виробництва на одну одиницю продукції при використанні тільки додаткової праці становлять 20 грн., а при збільшенні капіталу — 10грн., то доцільним є скорочення праці і підвищення капіталу. При звільненні працівників фірма заощадить 20 грн. Для збереження обсягу виробництва їй потрібно буде витратити 10 грн. на збільшення капіталу. Загальним результатом буде незмінний рівень виробництва, але при менших витратах.

Заміна праці капіталом відбуватиметься до тих пір, доки витрати на виробництво додаткової одиниці продукції, зумовлені наймом додаткової одиниці праці, перевищують витрати на виробництво додаткової одиниці продукції, пов´язані зі зростанням капіталу. Мінімізація витрат буде досягнута тоді, коли розширення виробництва за рахунок залучення нової робочої сили і за рахунок зростання капіталу обійдеться однаково [13, с. 63].