Ринок праці

11.6. Прогнозування стану ринку праці України

Під прогнозом розуміється науково обгрунтоване судження про можливі стани об´єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його здійснення [58, с. 11]. Під методами прогнозування розуміється сукупність прийомів і способів мислення, що дозволяють на основі ретроспективних даних, екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) зв´язків об´єкта прогнозування, їх змін вивести судження визначеної вірогідності відносно майбутнього його розвитку.

За ступенем формалізації методи економічного прогнозування можна розділити на інтуїтивні і формалізовані. У тих випадках, коли через значну складність об´єкта прогнозування неможливо врахувати вплив багатьох факторів, використовуються інтуїтивні методи, засновані на оцінках експертів. Розрізняють індивідуальні і колективні експертні оцінки. Індивідуальні експертні оцінки включають: метод "інтерв´ю", при якому здійснюється безпосередній контакт експерта з фахівцем за схемою "питання — відповідь"; аналітичний метод, при якому здійснюється логічний аналіз прогнозованої ситуації; метод написання сценарію, заснований на визначенні логіки процесу чи явища в часі за різними умовами.

До складу колективних експертних оцінок входять: метод комісій; метод Дельфі; метод колективної генерації ідей ("мозкова атака"); матричний метод (метод сценаріїв).

У групі формалізованих методів виділяють дві підгрупи: екстраполяції і моделювання. До першої підгрупи відносяться методи найменших квадратів, експонентного згладжування, ковзних середніх. До другого — структурне, мережне, матричне й імітаційне моделювання.

У залежності від способу отримання прогнозної інформації виділяють експертні і фактографічні методи. Останні засновані на фактографічній інформації, тобто інформації про об´єкт прогнозування і його минулий розвиток. Експертні методи базуються на інформації, отриманій від експертів.

За ступенем просторової і часової погодженості результатів прогнозу виділяють: одномірне прогнозування — рівнобіжне прогнозування окремих об´єктів без подальшого узгодження розрізнених прогнозів; багатомірне прогнозування — рівнобіжне прогнозування окремих об´єктів зі спробою подальшого узгодження результатів; перехресне прогнозування — установлення причинно-наслідкових залежностей між екзогенними змінними і їх впливом на прогнозований об´єкт; наскрізне прогнозування — імітація поводження системи в цілому, включаючи просторове і часове її дослідження і повне узгодження результатів.

Значне місце серед методів економічного прогнозування займають так звані комбіновані методи. До них відносяться методи зі змішаною формаційною основою, у яких як первинну використовують як фактографічну, так і експертну інформацію. Наприклад, при проведенні експертного опитування може бути використані фактографічна Інформація. І, навпаки, при екстраполяції тенденції, поряд з фактичними даними, — експертні оцінки.

Взагалі ж, за оцінками фахівців, в даний час нараховується більш 150 різних методів прогнозування, але на практиці як основні використовується близько 20 [58, с. 18—20].

Прогнозування ринку праці — це оцінка перспектив розвитку його кон´юнктури та зміни умов, які впливають на кількісний та якісний аспекти попиту і пропозиції праці на прогнозований період. Основна мета прогнозу— визначення тенденцій зміни факторів впливу на попит і пропозицію робочої сили та оцінка можливих наслідків рішень, що приймаються в сфері їх регулювання [13, с. 121].

Більш розширено основна мета прогнозування ринку праці визначається так: "визначення та кількісна оцінка очікуваного контингенту незайнятого у галузях економічної діяльності населення, який вийде на ринок праці і претендуватиме на вільні робочі місця та посади; розробка можливих варіантів забезпечення продуктивної зайнятості, встановлення "очікуваного" надлишку працездатного населення працездатного віку з урахуванням потреб суспільного виробництва та економічного стану держави" [2, с. 29].

В Україні тривалий час використовувався балансовий метод прогнозування ринку праці, що передбачав прив´язку розподілу населення за сферами зайнятості до трудових ресурсів. Зараз прогнозування здійснюється на підставі даних обстежень домогосподарств. При цьому вихідними даними для прогнозування рівня і структури зайнятості є результати демографічного прогнозу, виконання економічних програм, показники аналізу зайнятості і безробіття, урядові рішення, що впливатимуть на обсяги та структуру робочих місць [13, с. 121—122].

Методична схема прогнозування ринку праці може бути такою:

1) визначення чисельності працездатного населення працездатного віку на період прогнозування розвитку ринку праці;

2) визначення масштабів пропозиції робочої сили з урахуванням коефіцієнту трудової активності працездатного населення працездатного віку;

3) визначення потреби в робочій силі на прогнозний період з урахуванням: існуючих вільних робочих місць і вакантних посад, створення нових робочих місць, передбачених програмою соціально-економічного та культурного розвитку регіону на найближчі З—5 років; вивільнення працівників через плинність кадрів, вступ до навчальних закладів, призов до військової служби тощо; розширення малого і середнього підприємництва, само зайнятості тощо;

4) визначення співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили на ринку праці, обсягів незайнятого працездатного населення та чисельності і рівнів безробіття [2, с. 29—30].

Прогнозування чисельності працездатного населення працездатного віку базується на аналізі динаміки за ряд попередніх років та врахуванні майбутніх змін на відповідний період шляхом моделювання всіх складових її формування з урахуванням тенденцій, що склались за попередні роки у зміні чисельності в цілому І окремо для працездатного населення та осіб і підлітків, які зайняті в суспільному виробництві.

Наприклад, для визначення прогнозної чисельності трудових ресурсів вченими РВПС України НАН України пропонується використовувати формулу:

Пп = Пб + Пб ∙К, (11.1)

де Пп — чисельність працездатного населення в працездатному віці на рік, що прогнозується; Пб — базова чисельність працездатного населення в працездатному віці, станом на рік, що передує прогнозному; К— середньорічний темп приросту (зменшення) чисельності працездатного населення періоду (ряду років), що передував початку прогнозного періоду.

Приведемо умовний приклад визначення прогнозної чисельності працездатного населення працездатного віку на перші два роки прогнозного періоду.

Протягом періоду, що передував прогнозному (2002—2005 рр.) чисельність працездатного населення працездатного віку умовного регіону становила: 480; 490; 505; 470 тис. осіб відповідно у 2002 (Т1); 2003 (Т2); 2004 (Т3) та 2005 (Т4) роках.

Середньорічний темп приросту чисельності працездатного населення працездатного віку розраховується відповідно до цієї методики таким чином.

1. Визначається темп зростання (зниження) чисельності працездатного населення працездатного віку за 2003—2005 рр. (дані 2005 року у % до 2002 року): Кр1 = Т4 / Т1 • 100%, де Т1 — чисельність працездатного населення працездатного періоду у базовому році періоду 2003—2005 рр.; Кр1 — темп зростання (зниження) чисельності працездатного населення працездатного віку.

Кр1 = 470 / 480 • 100 = 98%.

2. Визначається середньорічний темп приросту за 2003—2005 рр.: К1 =-0,64.

3. Розраховується прогнозна чисельність на перший рік періоду, що прогнозується (2006 р.):

Тп 1 = Т4 + Е4 • К1/100 = 470 + + 470 • (-0,64) /100 = 470 + (-3) = 467 тис. осіб.

4. Визначається темп зростання (зниження) чисельності працездатного населення працездатного віку другого року прогнозного періоду: Кр2 = Тп1 / Т2 * 100 = 467 / 490 • 100 = 95,3%.

5. Визначається середньорічний темп зростання (зниження) чисельності: К2 =-1,53.

6.Визначається прогнозна чисельність на другий рік прогнозного періоду: Тп2 = Тп1 + Тп1 • К2/ 100 = 467 + 467 • (-1,53) і /100 = 467 + (-7) = 460 тис. осіб.

За аналогією розраховуються середньорічні темпи приросту та прогнозна чисельність працездатного населення в працездатному віці, а також джерел формування трудового потенціалу [2, с. 32—35].

Для прогнозу попиту і пропозиції на ринку праці, зайнятості і безробіття, використовується сценарний (варіантний) підхід. Метою такого підходу є забезпечення узгодженості потреби в робочій силі з параметрами соціально-економічного розвитку регіону, динамікою основних Його макроекономічних і соціальних показників: працездатне населення працездатного віку, економічно активне населення; обсяги виробництва галузей виробничої та невиробничої сфери, обсяги сумарних інвестицій.

Прогнозування попиту на ринку праці здійснюється через визначення потреби для заміщення незайнятих робочих місць і вакантних посад, новостворених та вивільнених робочих місць і посад внаслідок дії природно-біологічних, демографічних, соціальних і економічних чинників: плинності кадрів, виходу на пенсію, смертності тощо. Визначення прогнозних обсягів попиту на робочу силу має здійснюватися на достовірній інформації про потреби галузей економіки в робочій силі, динаміку та масштаби вивільнення зайвої робочої сили та виходячи з перспектив соціально-економічного і технологічного розвитку регіону.

Для виробничих галузей економіки і галузей невиробничої сфери прогнозні розробки здійснюються окремо.

Для визначення прогнозу попиту галузей матеріального виробництва на робочу силу потрібно мати прогноз динаміки обсягів виробництва та послуги продуктивності праці. В разі його відсутності для розробки прогнозу орієнтовного попиту виробничих галузей на робочу силу застосовується індексний метод, за яким індекс змін чисельності зайнятих (Із) дорівнює відношенню індексу обсягів виробництва (послуг) (їв) до індексу продуктивності праці (Іп):

""Приклад. За прогнозом соціально-економічного розвитку виробничих галузей обсяг виробництва у першому році прогнозного періоду зросте на 1% у співвідношенні із попереднім роком (Ів =1,01), а продуктивність праці — на 0,4% (Іп = 1,004). В такому разі попит на ринку праці зросте на 0,6% (1,01 / 1,004 * 100 = = 100,6), і становитиме 100,6% фактичного попиту у базовому році

Розробку прогнозу потрібно здійснювати для всіх виробничих галузей економіки, що забезпечить більшу достовірність даних по кожній галузі, виявить галузі з надлишковою зайнятістю та ті, які відчувають додаткову потребу в трудоресурсах.

Прогноз попиту галузей невиробничої сфери на робочу силу визначається двома параметрами: перспективою розвитку сфери та динамікою очікуваних змін у її фінансуванні. Типовим є співвідношення, коли зменшення обсягу фінансування невиробничої сфери на 1 % зменшує потребу в робочій силі на 0,25—0,3 %.

Приклад. У бюджеті на прогнозний рік фінансування галузей невиробничої сфери зменшується на 15%. Чисельність зайнятих у цій сфері (без урахування сфери кредитування, страхування і управління) в базовому періоді становила 50 тис. осіб. Виходячи з цих даних, можна очікувати зменшення попиту на робочу силу на 3,75 — 4,5 тис. осіб.

В методиці прогнозування використовується ще й таке співвідношення: зменшення заробітної плати на 10% викликає зростання самозайнятості чи "чорного ринку" на 5%.

На загальний обсяг прогнозу попиту па робочу силу з боку галузей матеріального виробництва і невиробничої сфери на ринку праці крім факторів, пов´язаних з розвитком обсягів виробництва і паданням послуг, впливають інші фактори, насамперед: кількість незаміщених робочих місць (посад) на кінець року, що передує прогнозному, кількість робочих місць (посад), які будуть вивільнятися у прогнозному році через плинність кадрів за власним бажанням та звільненім за порушення трудової дисципліни, надання працівникам (жінкам) відпусток для догляду за дитиною, виходу на пенсію та з інших причин.

Вихідною інформацією для обчислення пропозиції фіксованого ринку праці і складових попиту на робочу силу з боку роботодавців, темпів їх змін на роки, що прогнозуються, є, насамперед, статистичний звіт ф.№2-ПН "Працевлаштування незайнятого населення", а також аналітичні матеріали розвитку ринку праці за попередні роки, Програми зайнятості населення на перспективу та заходи по реалізації Основних напрямів соціальної політики в Україні на певний термін часу.

Прогнозування загального обсягу пропозиції робочої сили на фіксованому ринку праці здійснюється за основними джерелами її формування, передбаченими статистичним звітом ф. №2-ПН (розділ 1).

Прогноз надходження пропозиції робочої сили на ринок праці з окремих джерел базується на динаміці показників приросту (зниження) чисельності осіб, які перебувають на обліку на початок року (включно з безробітними); звільнених від роботи за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни; вивільнених із галузей економіки в зв´язку з реорганізацією виробництва; випускників навчальних закладів всіх рівнів акредитації, які навчалися з відривом від виробництва; чисельності осіб, зокрема жінок, які повертаються до робота після закінченім відпустки по догляду за дитиною; надходжень з інших джерел.

Прогноз пропозиції праці з боку незайнятих трудовою діяльністю осіб, які перебувають на обліку на початок прогнозного року, здійснюється на основі визначення змін в темпах приросту (зниження) чисельності цього контингенту за попередній (див. дані статистичного звіту ф. №2-1 ІН, розділ І) і прогнозний період (нами прийнято трирічний період) та середньорічних їх розмірах.

Приклад. На обліку служби зайнятості перебувало: на кінець 2002 р.— 1,2 тис. осіб, 2003 р.— 1,5; 2004— 2,0; 2005 — 2,6 тис. осіб. Темп зростання чисельності осіб, що перебувають на обліку служби зайнятості становить 216,7% (2,6/1,2 * 100). Середньорічний темп приросту складе 29,4%. Звідси, обсяг пропозиції в першому прогнозованому році становитиме 3,4 тис. осіб. (2,6+ 2,6 • 29,4/100). Для другого прогнозованого року темп зростання пропозиції праці становитиме 226,1% (3,4 /1,5 • 100), середньорічний темп приросту дорівнюватиме 31,0%. Обсяг пропозиції праці на другий прогнозований рік становитиме 4,5 тис. осіб (3,4 + 3,4 • 31 / 100). Аналогічно розраховуються прогнозні показники на наступні роки.

За даною формулою розраховується також прогноз надходження пропозиції робочої сили на ринок праці з інших джерел: звільнених від роботи за власним бажанням та за порушення трудової дисципліни; вивільнених із галузей економіки в зв´язку з реорганізацією виробництва; випускників навчальних закладів всіх рівнів акредитації, які навчалися з відривом від виробництва; чисельності осіб, зокрема жінок, які повертаються до робота після закінченім відпустки по догляду за дитиною; надходжень з інших джерел (звільнених військовослужбовців, мігрантів, звільнених з ув´язнень тощо).

Кінцевим результатом побудови прогнозу фіксованого ринку праці є визначення чисельності незайнятих, які перебуватимуть на обліку в державній службі зайнятості на кінець прогнозного періоду:

""де Ппрф — обсяг пропозиції праці прогнозного року; Чз — чисельність осіб, які знімаються з обліку; Чзп — чисельність незайнятих осіб, які звертаються до служби зайнятості з питань працевлаштування.

Більш глибоко із наведеною схемою прогнозування ринку праці можна познайомитись із методичних рекомендацій до аналізу стану і прогнозування регіонального ринку праці, розроблених авторським колективом РВПС України НАН України І схвалених Міністерством економіки України та Міністерством праці та соціальної політики України [2].

Прогнозні показники розвитку ринку праці України до 2015 року наведено в Стратегії економічного і соціального розвитку України на 2004—2015 pp. "Шляхом європейської інтеграції", що підготовлена відповідно до розпоряджень Президента України №>372/2001-рп від 21.12.2001р. та №385/2002-рп від 8.11.2002 р. Базовими інституціями при підготовці Стратегії були Національний інститут стратегічних досліджень, Інститут економічного прогнозування НАН України та Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України [101].