• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Інформаційне забезпечення державного управління

ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ ФАХІВЦЯ З ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Професійна готовність (навченість) - здатність, потенційна можливість фахівця на основі наявних у нього знань і умінь самостійно виконувати основні трудові функції, притаманні посадам, на яких може і повинен бути використаний фахівець.

Професійна готовність інформаційних фахівців зазнає впливу чинників різного рівня:

- об’єктивних (зокрема, організація навчально-виховного процесу, навчально-методичне забезпечення професійно-орієнтованих дисциплін та ін.), на які майбутній фахівець не має безпосереднього впливу і може лише частково компенсувати їх за рахунок суб’єктивних та об’єктивно-суб’єктивних чинників;

- суб’єктивних (фахова саморефлексія, задоволеність професійною діяльністю, творча актуалізація фахово-особистісного потенціалу), що безпосередньо впливають на інформаційного фахівця як суб’єкта фахової діяльності і можуть свідомо ним регулюватися і коригуватися,

- об’єктивно-суб’єктивних (наприклад, престиж професії інформаційного фахівця, престиж сфери діяльності тощо).

Визначення професійної готовності безпосередньо на робочому місці у процесі подальшої професійної діяльності стикається з певними проблемами:

- складність оцінки полягає у різнорівневому стані самих підприємств

і організацій, що веде до різного рівня та змісту вимог і не дає змоги об’єктивно оцінити рівень сформованості знань і умінь спеціаліста;

- рівень вимог, які висуваються роботодавцем, неоднаковий і залежить від норм діяльності, прийнятих на конкретному підприємстві;

- відсутність системи професійної освіти для сфери інформаційного забезпечення управління, відсутність сформованої професійної спільноти і системи професійних комунікацій інформаційних спеціалістів;

- наявність каналів міграції спеціалістів із суміжних галузей, невизначеність у професійному середовищі стосовно кваліфікаційних вимог до спеціаліста такого напряму.

Виявлення стану готовності студента до професійної діяльності пов’язане із необхідністю забезпечення діагностичності цілей підготовки майбутнього фахівця, перевірки і об’єктивної оцінки результатів навчання шляхом застосування адекватних змісту підготовки спеціаліста форм, методів і засобів контролю готовності до професійної діяльності на етапі навчання.

Контроль готовності до професійної діяльності проводиться поетапно: поточний - перевірка здатності розв’язувати окремі професійні завдання; рубіжний за підсумками вивчення навчальної дисципліни або декількох дисциплін - перевірка здатності розв’язувати більш складні задачі (задачі-функції), в тому числі й міжпредметні; підсумковий - по завершенні всього періоду навчання у вигляді дипломних робіт, міждисциплінарного екзамену. Одним із важливих засобів формування і діагностування професійної готовності є наскрізна виробнича практика студентів Застосування технології контролю готовності до професійної діяльності у процесі навчання базується на таких положеннях:

- готовність до професійної діяльності є результатом навчальної діяльності студентів в оволодінні знаннями і уміннями, початковим професійним досвідом і проявляється у здатності випускника розв’язувати професійні задачі у відповідності з набутою кваліфікацією;

- розробка системи контролю, орієнтованої на цілі навчання, передбачає його планування, організацію і проведення в умовах, максимально наближених до реальної виробничої діяльності або таких, які імітують їх.

Одним із завдань сучасної освіти є створення умов для ефективної адаптації майбутнього фахівця в професійному просторі, засвоєнні особистістю середовища і моделей професійної поведінки.

Виробнича практика студентів є структурною ланкою навчально-виховного процесу, яка відповідає початковому етапу професіоналізації. Професіоналізація як процес залучення особистості до професійної діяльності і вдосконалення в одному з напрямів цієї діяльності, передбачає наявність вимог до професійної освіти і рівня кваліфікації, наявність відповідної особистої потреби фахівця в професійному розвитку, що обумовлює цілі, мотиви, задоволеність працею і формує професійну позицію, засвоєння професійної культури. Важливим в процесі професіоналізації є не стільки прямий вплив технології професійної діяльності, скільки та система соціальної організації, яка перекладає техніко-технологічні вимоги мовою соціальних відносин між людьми. Виробнича практика, як засіб адаптації студентів до професійної діяльності, сприяє розвитку професійної культури, інноваційності професійної діяльності, свідчить, наскільки освоєні професійні цінності, відбулась ідентифікація поведінки майбутнього фахівця з нормами професійної етики.

Завданням практики є формування в умовах виробництва професійних навичок студентів в різних ситуаціях, характерних для майбутньої професійної діяльності на основі одержаних теоретичних знань:

1 курс: Ознайомча практика

2 курс: Інформаційні ресурси і послуги

3 курс: Комп’ютерні технології в документно-інформаційних системах

4 курс: Управління інформаційною діяльністю

5 курс: Переддипломна практика

Наскрізна програма практики визначає її цілі і завдання на кожному курсі, послідовність і призначення конкретних етапів, їх роль у формуванні професійних умінь і навичок.

Ознайомча практика є початковою ланкою наскрізної практики. Головна мета проведення ознайомчої практики - розкрити зміст і суспільне значення обраного студентами фаху. Під час ознайомчої практики студенти 1 курсу ознайомляться з установами і організаціями системи управління, їх діяльністю в умовах інформатизації суспільства, а також з інформаційно-аналітичними службами, які забезпечують інформацією систему управління на основі використання сучасних інформаційних технологій.

Ознайомча практика має на меті:

- ознайомити студентів з установами і організаціями, які є об’єктами інформаційного забезпечення, а також з інформаційними, інформаційно-аналітичними центрами і службами, які на основі використання комп’ютерних інформаційних систем забезпечують інформацією інфраструктуру системи управління, органи державної влади, неурядові організації тощо;

- ознайомити студентів із типами установ, змістом і специфікою їх діяльності в умовах інформатизації суспільства і впровадження комп’ютерних інформаційних систем;

- надати студентами навички аналізу діяльності закладів системи управління як об’єктів інформаційного забезпечення, а також ролі і місця інформаційних служб у забезпеченні їх діяльності.

В основі виробничої практики на 2-4 курсі - активна діяльність студентів на підприємстві, їх безпосередня участь у виробничому процесі як членів трудового колективу.

Метою проведення практики “Інформаційні ресурси і послуги” є вивчення сучасних проблем формування і використання інформаційних ресурсів, сучасних технологій їх формування і використання; державної політики в галузі інформаційних ресурсів; застосування на практиці положень теорії інформаційних потреб, дослідження системи управління інформаційними ресурсами, залежність її стану, функціонування і розвитку від інформаційних потреб як індивідуальних споживачів, так і організації в цілому, способи задоволення інформаційних потреб, види інформаційних продуктів і послуг; здійснення інформаційного посередництва. Зміст теоретичних знань, необхідних для практичного професійного оволодіння ними: аналіз інформаційних потреб організації; аналіз інформаційних потоків і масивів даних; аналіз інформаційного забезпечення комп’ютерних систем організації; визначення узагальненої тематики інформаційних ресурсів, необхідних для вирішення завдань діяльності організації. Студент повинен уміти застосовувати відповідну стратегію пошуку у масивах документальної і довідкової інформації; здійснювати аналіз і синтез змісту, складу і структури інформаційних матеріалів, створюваних для забезпечення управлінських рішень; пошук повідомлень і даних у різноманітних документно-інформаційних системах відповідно до запитів користувачів; здійснювати контроль виконання нормативних вимог при роботі з інформаційними ресурсами.

Проведення виробничої практики “Комп’ютерні технології в документно-інформаційних системах” має на меті активну діяльність студентів на підприємстві в сфері застосування сучасних технологій опрацювання даних, в т.ч. мультимедіа-, аудіо-, відео технології, Інтернет-технології. Зміст теоретичних знань, необхідних для практичного професійного оволодіння ними: методи і засоби автоматизації технологій опрацювання даних; лінгвістичне, інформаційне, апаратно-програмне забезпечення сучасних інформаційних систем; методи планування і проектування технологічних процесів опрацювання даних; форми і методи організації документо- потоків; організацію архівної справи, ділової кореспонденції, реферування і редагування документів; інформаційні мови і формати представлення даних; принципи організації, структури засобів систем мультимедіа і комп’ютерної графіки. Студент повинен уміти: використовувати сучасні комп’ютерні технології; планувати і проектувати технологічні роботи; виконувати технологічні операції опрацювання різних типів інформаційних повідомлень (текстових, табличних, графічних, аудіо-, мультимедіа- та ін.); застосовувати стандарти, що регламентують інформаційну діяльність і технологію опрацювання інформаційних ресурсів; використовувати міжнародні стандарти в інформаційних мережах.

Проведення виробничої практики “Управління інформаційною діяльністю ” має на меті одержання майбутніми фахівцями навичок організаторської діяльності в галузі інформаційного забезпечення підприємств і організацій, системного аналізу підприємств і організацій як об’єктів інформаційного забезпечення шляхом дослідження інформаційних потреб як підприємства у цілому, так і потреб окремих користувачів, аналізу каналів надходження інформаційних повідомлень, внутрішніх і зовнішніх інформаційних потоків, інтеграції розвитку організації з розвитком інформаційних систем, необхідних апаратно-програмних засобів для реалізації завдань організації інформаційної діяльності на підприємстві.

Зміст професійних знань і умінь: застосовувати теорію наукової організації, планування розвитку і проектування систем управління; володіти системною концепцією організації інформаційної діяльності на підприємстві на основі інформаційних технологій опрацювання інформаційних ресурсів, створення умов для їх ефективного використання; володіти методами нормування праці в інформаційних службах; виявляти проблеми інформаційно-документаційного забезпечення; знати принципи, методи управління, функції і структуру апарата управління; знати соціально-психологічні основи управління колективом; правові норми; вміти виконувати системне дослідження організації як об’єкта впровадження сучасних інформаційних технологій.

Освоєння в процесі виробничої практики професійного простору як системи взаємозв’язків майбутнього фахівця з іншими учасниками професійної діяльності, відображення цієї системи у професійній свідомості студента є одним із шляхів розв’язання соціально-педагогічної проблеми професійного становлення фахівця.

Кінцевим результатом професійної освіти є операціональна та мотиваційно-ціннісна готовність і здатність спеціаліста розв’язувати професійні завдання певного класу.

Отже, мотиваційно-ціннісна компонента готовності студентів кваліфікації «документознавець-менеджер органів державної влади і управління» є складним феноменом, який визначається:

- освітнім рівнем майбутнього фахівця, при чому не стільки одержаним кваліфікаційним рівнем, як змістом одержаної професійної освіти, її інноваційністю та відповідністю сучасним вимогам сфери державного управління і орієнтованістю на перспективу;

- рівнем демократичної (політичної, громадянської) культури особистості, який значною мірою визначає професійну свідомість фахівця, його персональну відповідальність, особливо в умовах впровадження нових інформаційних технологій електронного урядування. Особливого значення у сучасній професійній освіті набуває компе-

тентнісний підхід. На симпозіумі „Ключові компетенції для Європи”, який був проведений Радою Європи у Берні у 1996 р., експертами Ради Європи була висунута ідея ключових компетенцій.

У сфері державного управління, орієнтованій на надання послуг, терміни компетенція та компетентність лише починають запроваджуватися, їх значення остаточно не сформоване.

Поняття „компетенції” має множину взаємодоповнюваних визначень.

Наведемо деякі з них:

Компетенції - комплексна характеристика випускника демонструвати і застосовувати одержані в результаті освоєння освітньої програми знання, уміння, інтелектуальні та практичні навички, особистісні якості у стандартних і змінюваних ситуаціях професійної діяльності.

Компетенція - прагнення і готовність застосовувати знання, уміння та особистісні якості для успішної діяльності у певній галузі.

Ці визначення пов’язують поняття компетенцій із більш загальним поняттям „компетентність”

Компетентність - це вимірюване вміння, здатність, знання або по- ведінкова характеристика, необхідна для успішного виконання певної роботи.

Компетенції не зводяться до знань, умінь і навичок. Можна бачити, що часто люди, які мають знання, не можуть мобілізувати їх відповідним чином у потрібний момент. Компетенція - це сфера „відносин”, які існують між знанням і дією у людській практиці.

Рада Європи визначила п’ять груп ключових компетенцій, яким вона надає особливого значення:

1. Політичні та соціальні компетенції, такі як здатність брати на себе відповідальність, брати участь у спільному прийнятті рішень, регулювати конфлікти ненасильницьким шляхом, брати участь у функціонуванні та покращенні демократичних інститутів.
2. Компетенції, які стосуються життя у полікультурному суспільстві, передбачають протидію виникненню расизму або ксенофобії, поширенню клімату нетерпимості, здатність жити з людьми інших культур, мов та релігій.
3. Компетенції, що стосуються володіння усним та писемним спілкуванням. До цієї групи відноситься володіння кількома мовами.
4. Компетенції, пов’язані з виникненням інформаційного суспільства. Володіння новими технологіями, розуміння їх використання, їх сили та слабкості, здатність критичного ставлення до розповсюджуваної каналами ЗМІ інформації та реклами.
5. Здатність навчатись усе життя як основа безперервної підготовки у професійному плані, а також особистому та суспільному житті. Професійна компетентність в державній службі [119], під якою розуміють взаємозв'язок трьох компонентів: фахової (набір фахових знань), соціальної (здатність виявляти і ставити проблеми) та методичної компетентності (пізнання наукових методів управління), тісно пов'язується з поняттям "дієвість органів державної влади". Вважається, що дієвість органів державного управління залежить від здійснення ефективної кадрової політики, посилення відповідальності посадових осіб за результати рішення, масового підвищення кваліфікації управлінців.

Як зазначають дослідники [126], професійний потенціал державних службовців залежить також і від їхнього ставлення до виконання своїх функціональних обов'язків. Виділяють, зокрема, у регіональній системі державного управління три основних соціальних типи державних службовців:

- "консерватори" - виконують свої функціональні обов'язки тільки в межах посадових завдань (за результатами опитування складають

51%);

- "новатори" - виконують свої функціональні обов'язки, застосовуючи творчі та інноваційні підходи (становлять 42% державних службовців);

- "імітатори" - роблять тільки видимість виконання своїх функціональних обов'язків (7% державних службовців).

У процесі навчання і виховання кожен студент у порівняно невеликий термін свого життя повинен одержати уявлення про обраний шлях, необхідні базові знання, уміння та навички, знайти своє місце у житті, професії, суспільстві і тільки тоді можна говорити про те, що обраний ним шлях виявився правильним. Неправильний вибір сфери професійної діяльності веде до розчарувань, атрофує можливості розвитку творчих здібностей особистості.

Професійна самосвідомість характеризує певний рівень самовизначення особистості. Особистість, яка самовизначилась у професійному плані, - це індивід, який усвідомлює свої життєві цілі, плани, пов’язані із са- мореалізацією у професійній сфері, професійні наміри (чого він хоче), свої особистісні та фізичні якості (що він представляє собою як професіонал), свої можливості, здібності, обдарованість (що він може, шляхи його самовдосконалення), вимоги, що висуваються діяльністю, професійною групою (чого від нього вимагають). По мірі зростання професіоналізму професійна самосвідомість змінюється. Вона розширюється за рахунок включення нових ознак професії, яка розвивається, і висуває нові вимоги до людини- професіонала, змінюються критерії оцінювання людиною себе як професіонала.

Професійна самосвідомість - одна з необхідних умов знаходження людиною найбільш підходящого для неї місця у професійній спільноті, а також умова планування і побудови особистих професійних планів на всіх етапах професійного становлення.

Однією і характеристик професійної самосвідомості фахівця є, за визначенням Є.О.Клімова, „професійна ідеологія” - система тверджень, які знаходяться поза категоріями істини, і спрямовані на обґрунтування суспільного становища, статусу, професійного або внутрішньо професійного угруповання або навіть окремої особи.

Дослідники звертають увагу на необхідність вирішення такого важливого завдання професійного становлення, як подолання кризових явищ у процесі професійного становлення.

Нижче наведена таблиця, де відображені психологічні особливості криз професійного становлення [35](табл.1).

Таблиця 1. Психологічні особливості криз професійного становлення

Фактори, які зумовлюють кризу	Способи подолання кризи
Криза навчально-професійної орієнтації (14-15 до 16-17 років)
- невдале формування професійних намірів та їх реалізація; - несформованість „Я-концепції” та проблеми з її корекцією; - випадкові чинники впливу (схильність до негативних впливів )	- вибір професійного навчального закладу або способу професійної підготовки - глибока систематична допомога у професійному та особистісному самовизначенні
Криза професійного навчання (час навчання у професійному навчальному закладі)
- незадоволеність професійною освітою та професійною підготовкою; - перебудова основної діяльності (випробування студента „свободою” порівняно із шкільними обмеженнями). Часто час, який відводиться на навчання, використовується для заробляння грошей, що характеризує основну діяльність студента не як навчально-професійну, а як власне професійну; - зміна соціально-економічних умов життя (у студента грошей більше, ніж у старшокласника, але їх постійно не вистачає, оскільки різко зростають потреби і більш відчутним стає соціально-фінансовий розрив між сокурсниками. Це спонукає багатьох не стільки навчатись, скільки „підробляти”).	- зміна мотивів навчальної діяльності - засвоєння знань полегшується тоді, коли у студента є яка- небудь ідея, цікава для нього проблема, мета; - корекція вибору професії, спеціальності, факультету. Добре, якщо у студента протягом перших 2-3 років є можливість краще зорієнтуватись і вже потім обрати спеціалізацію або кафедру; - вдалий вибір наукового керівника теми курсової, диплому. Часто студенти намагаються бути ближче до відомих, „модних” викладачів або тих, що займають адміністративні посади. Однак, не всі з них мають досить часу та сил, щоб приділити належну увагу кожному дипломнику.
Криза професійних еспектацій - невдалого досвіду адаптації до соціально-професійної ситуації (перші місяці та роки самостійної роботи, криза професійної адаптації)
- складність професійної адаптації, особливо у відносинах з різновіковими колегами - засвоєння нової основної діяльності - професійної - невспівпадання професійних очікувань та реальної дійсності.	- активізація професійних зусиль; - корегування мотивів праці і „Я- концепції” - пошук смислу праці і смислу роботи в даній організації; - звільнення, зміна спеціальності та професії є небажаним для даного етапу способом.
Криза професійного зростання (23-25 років)
- незадоволеність можливостями посади та кар’єри. Часто посилюється порівнянням своїх успіхів з успіхами своїх співкурсників; - потреба у подальшому підвищенні кваліфікації; - створення сім’ї та неминуче зменшення фінансових можливостей		- підвищення кваліфікації, в тому числі самоосвіта та освіта за власний рахунок (якщо організація „економить” на подальшій освіті молодого спеціаліста; - орієнтація на кар’єру - молодий спеціаліст має доводити, що він кращим; - зміна місця роботи, виду діяльності на даному етапі припустимі, оскільки молодий спеціаліст довів собі і оточуючим, що він може долати перші труднощі адаптації; - відхід до хобі, сім’ї, побуту (зокрема, для молодих жінок, які нещодавно вийшли заміж) часто є своєрідною компенсацією невдач у роботі, але не є найкращим способом подолання криз
Криза професійної кар’єри (30-33роки)
- стабілізація професійної ситуації, яку часто сприймають як припинення розвитку; - незадоволеність своїм професійним статусом; - ревізія „Я-концепції”, пов’язана з переосмисленням себе і свого місця у світі. Значною мірою, це переорієнтація з цінностей, характерних для молоді, на цінності, які передбачають більшу міру відповідальності за себе та своїх близьких; - нова домінанта професійних цінностей, коли виявляються нові смисли у змісті та процесі праці		- перехід на нову посаду або роботу - готовність до ризику і сміливість змінити свою ситуацію; - освоєння нової спеціальності та підвищення кваліфікації
Криза соціально-професійної само актуалізації (38-42роки)
- незадоволеність можливостями реалізувати себе у професійній ситуації, яка склалась; - корекція „Я-концепції”, пов’язана із зміною ціннісно-смислової сфери; - незадоволеність собою, своїм соціально-професійним статусом; - психофізіологічні зміни та погіршення стану здоров’я; - професійні деформації, тобто негативні наслідки тривалої роботи		- перехід на інноваційний рівень виконання діяльності (творчість, винахідництво, новаторство); - наднормативна соціально- професійна діяльність, перехід на нову посаду або роботу
Криза згасання професійної діяльності (50-60років, тобто останні роки перед пенсією)
- очікування виходу на пенсію та нової соціальної ролі; - звуження соціально-професійного поля (працівнику доручають менше завдань, пов’язаних з новими технологіями); - психофізіологічні зміни та погіршення стану здоров’я		- поступове підвищення активності у поза професійних видах діяльності (хобі, дозвіллєва діяльність, господарство може розглядатись як бажаний спосіб подолання кризи); - соціально-психологічна підготовка до нового виду життєдіяльності за допомогою громадських організацій та спеціалістів
Криза соціально-психологічної адекватності (65-70років, тобто перші роки після виходу на пенсію)
- новий спосіб життєдіяльності, основною ознакою якого є поява значної кількості вільного часу; - зменшення фінансових можливостей; - соціально-психологічне старіння (надмірне моралізаторство, „буркотіння” тощо); - втрата професійної ідентифікації (прикрашення у розповідях та згадках того, що було); - загальна незадоволеність життям (втрата уваги з боку тих, кому він ще недавно допомагав); - відчуття непотрібності; - різке погіршення здоров’я.		- організація соціально- економічної взаємодопомоги пенсіонерів; - залучення до суспільно-корисної діяльності; - освоєння нових соціально- корисних видів діяльності

Висновки. Готовність фахівця з інформаційного забезпечення державного управління до професійної діяльності визначається на етапі навчання застосуванням відповідних форм і методів об’єктивної оцінки результатів навчання.

Виробнича практика студентів є структурною ланкою навчально- виховного процесу, яка відповідає початковому етапу професіоналізації як процесу залучення особистості до професійної діяльності і вдосконалення в одному з напрямів цієї діяльності.

Важливим показником готовності студента до професійної діяльності є сформована професійна самосвідомість - одна з необхідних умов знаходження людиною найбільш підходящого для неї місця у професійній спільноті, а також умова планування і побудови особистих професійних планів на всіх етапах професійного становлення.