Інформаційне забезпечення державного управління

ІНФОРМАЦІЙНО-АНАЛІТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ У СФЕРІ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

Інформаційно-аналітичне забезпечення сьогодні стало прикметою усіх сфер, де акумулюються та переробляються значні потоки інформації, а наслідки прийняття рішень є критично важливими для життєдіяльності суспільства. Специфіка аналітичної діяльності в органах державної влади полягає у тому, що вона „вбудована” у процес управління, до неї висуваються особливі вимоги щодо оперативності підготовки матеріалів, їх достовірності та обґрунтованості. Важливого значення набуває експертна діяльність, залучення фахівців з усіх напрямів.

Органи державного управління, аналізуючи дані, можуть вивчати громадську думку і впливати на її зміну, більш ефективно планувати свої програми і роботу з населенням, оцінювати вплив програми на цільовий сегмент, знаходити шляхи для задоволення потреб населення.

Модель інформаційно-аналітичного забезпечення та супроводу управлінської діяльності передбачає виконання таких функцій:

Моніторинг ситуації. Реалізація цієї функції забезпечує аналіз всієї поточної інформації, яка надходить, її узагальнення, співставлення та надання зацікавленим керівникам у виді, який найбільшою мірою відповідає їх потребам. Матеріали аналізу джерел , поряд з іншими базами даних, є основою для підготовки аналітичних доповідей, записок, довідок та інших документів системи проблемно-орієнтованого інформування керівництва.
Експертно-аналітичне забезпечення. При реалізації цієї функції необхідно виявити найбільш компетентних фахівців у проблемних галузях, їх реальні можливості.
Збирання та первинне опрацювання інформації. Ці процеси представляють собою найбільш рутинну, трудомістку частину робіт. При незадовільній організації робіт із збирання та первинного опрацювання інформації аналітичні дослідження характеризуються низькою достовірністю та об’єктивністю, а їх результати, як правило, відображають суб’єктивну думку окремих аналітиків-експертів. Робота із збирання та первинного опрацювання інформації поєднує множину технічних та рутинних операцій у спільний процес, забезпечуючи приймання та реєстрацію інформації, яка надходить, перевірку цілісності та достовірності даних, систематизацію інформації за тематикою та адресою.
Створення системи автоматизованої підтримки аналітичних досліджень. Така система дає змогу оптимально організувати супровід інформаційно-аналітичних досліджень з використанням спеціальних інформаційно-програмних засобів, які включають структурно-інформаційні, лінгвістичні та прикладні програмні компоненти.

Отже, узагальнена модель інформаційно-аналітичного забезпечення органів державного управління є сукупністю підсистем із відповідним призначенням:

Інформаційно-комунікаційне середовище - забезпечення зовнішніх та внутрішніх комунікацій, організація доступу до зовнішніх та внутрішніх інформаційних ресурсів.
Моніторинг проблемних ситуацій - виявлення пріоритетних проблем на основі об’єктивної інформації, одержаної а результаті аналітико-синтетичного опрацювання вхідної інформації.
Інформаційно-документальне обслуговування - забезпечення необхідного рівня якості рішень, що приймаються, за рахунок:

- збирання, аналітичної переробки та надання у різних режимах фактографічної інформації про поточну, бажану та прогнозовану ситуацію в об’єкті управління та у зовнішньому середовищі;

- збирання та надання керівництву у різних режимах документів аналітичного, нормативно-правового та науково-методичного характеру, а також забезпечення доступу до спеціально організованих фондів документів.

Ситуаційний та системний аналіз (аналітико-інформаційні дослідження) - забезпечення необхідного рівня якості рішень, що приймаються, за рахунок поглиблення процедур аналізу та прогнозування ситуацій у зовнішньому середовищі, а також за рахунок оцінки наслідків рішень, що приймаються.
Підтримка процесів підготовки управлінських рішень - забезпечення необхідного рівня якості рішень, що приймаються, за рахунок надання інформації про аналоги та прецеденти вирішуваних питань, аналітичного опрацювання інформації та підтримки змістової експертизи рішень, що приймаються.
Підтримка процесів прийняття рішень - забезпечення необхідного рівня обґрунтованості та узгодженості рішень, що приймаються, за рахунок супроводу процедурних та змістових аспектів групового обговорення та прийняття рішень.
Підтримка управління діяльністю власне органа управління - забезпечення необхідного рівня кінцевих показників діяльності структури за рахунок інформаційного обслуговування внутрішніх управлінських функцій та автоматизованої підтримки основних процедур внутрішнього управління.

Аналіз даних у різних сферах діяльності органів державного управління може застосовуватися для таких цілей:

1. Аналіз даних опитувань

- моніторинг суспільної думки і аналіз соціально-економічної ситуації для з’ясування ситуації у регіоні та виявлення проблемних сфер;

- визначення проблем, які формують кризову ситуацію - аналіз даних потрібен для виявлення проблем регіону і визначення причин їх виникнення;

- аналіз реакції населення на впровадження різних державних програм дає можливість корегування програм для підвищення їх ефективності;

- аналіз економічного стану та рівня життя населення.

2. Суспільна безпека

- аналіз злочинності (типів злочинів та районів їх здійснення; рецидивів).

3. Освіта

- планування оптимальної кількості нових шкіл залежно від умов району, демографічної ситуації та ін.;

- адміністрування і контроль за рівнем виконання обов’язкових програм і тестів.

4. Працевлаштування

- аналіз ринку праці, розуміння складу і структури робочої сили;

5. Охорона здоров’я

- відслідковувався захворювань і створення звітів про випадки захворювань;

- епідеміологія, виявлення причин захворювань і території їх поширення;

- медична допомога - визначення профілів тих, хто часто потребує медичної допомоги;

- профілактика і виявлення груп ризику.

6. Оточуюче середовище

- аналіз екосистем з метою виявлення чинників, які впливають на їх стан;

- оцінка якості води та повітря для здійснення контролю за відповідністю їх якості стандартам;

7. Транспорт

- планування найбільш ефективних маршрутів для кращої організації транспортних та пасажирських потоків;

- аналіз дорожньо-транспортних пригод для виявлення чинників, які на них впливають;

- моделювання програм підтримки належного стану дорожніх покриттів, прогнозування можливого ремонту доріг.

В галузі політичного аналізу можуть здійснюватись передвиборчі дослідження та прогнозування результатів виборів, зокрема:

- аналіз ефективності політичної реклами;

- аналіз засобів масової інформації - з метою розуміння того, до якої аудиторії та наскільки ефективно можна звертатись з допомогою того або іншого засобу масової інформації;

- виявлення найбільш ефективних засобів впливу на думки різних груп виборців;

- діагностика передвиборчої ситуації для визначення шансів кандидатів та партій, контролю за їх рейтингом;

- аналіз основних проблем виборців для розробки напрямів передвиборчої програми кандидата або партії.

Інформаційно-аналітична діяльність у державному управлінні - сукупність дій та заходів на основі методів та засобів для збирання, накопичення, обробки та аналізу даних на основі інформаційних технологій з метою обґрунтування прийняття рішень для здійснення організуючого впливу на ті сфери суспільного життя, що вимагають регулювання через систему органів державної влади шляхом використання повноважень державної влади.

Розрізняють такі види аналітичних досліджень:

Моніторингові дослідження - дослідження, призначені для тривалого аналітичного спостереження за розвитком певної ситуації з метою забезпечення можливості апріорного синтезу управлінських рішень, які мають профілактичний або упереджуючий характер. Моніторингові дослідження передбачають одержання статистичних або змістових показників, які характеризують об’єкт спостереження Моніторингові дослідження можуть бути таких видів: Інформаційно-аналітичний моніторинг - вид інформаційної діяльності, пов’язаний з процесами аналізу, синтезу інформації із застосуванням методів моделювання, експертного оцінювання, діагностики і прогнозування, що реалізуються у режимах постійного збирання інформації з традиційних і нетрадиційних джерел з метою регулярного інформаційного забезпечення користувачів

Комунікативний аудит - вид інформаційно-аналітичного моніторингу; здійснюється з метою виявлення і аналізу зовнішньої та внутрішньоорганізаційної інформації, яка прямо або опосередковано характеризує репутацію підприємства, його образ, що сформувався в уявленні різних груп громадськості та персоналу

Ініційовані аналітичні дослідження проводяться за раніш незапланованими дорученнями керівництва або в результаті виявлення при проведенні моніторингових досліджень нових проблемних ситуацій Кумулятивні дослідження - характеризуються високими вимогами до оперативності їх проведення, використанням спеціалізованих методів опрацювання експертної інформації. Кумулятивні дослідження проводяться на основі ситуативної обробки інформації групами керівників та/або експертів-аналітиків. У цих дослідженнях широко застосовується методологія групових експертних процедур Залежно від цілей фахівці обирають конкретні методи аналізу.

Характеристика методів аналізу

Метод	Характеристика методу
Декомпозиції	Розчленування будь-якого складного явища на прості складові. Об’єктом розчленування можуть бути як реальні соціальні, так і інтелектуальні системи. Для досягнення адекватності декомпозиції застосовується де- композиційне моделювання, тобто створення нової моделі і порівняння її з системою до декомпозиції.
Порівняння	Передбачає порівняння даної системи, явища, процесу з іншими, що дає змогу виявити їхню специфіку.
Нормативний	Обґрунтовується сукупність нормативів, що відбивають ефективність системи, а потім реальна система порівнюється з нормативною, що діє змогу виявити характер відхилення від норми.
Агрегування	Перетворення вихідної моделі на модель з меншим числом змінних чи обмежень, що дає порівняно з вихідною моделлю наближений опис досліджуваного об’єкту чи процесу.
Аналогій	Передбачає доказ аналогії між двома об’єктами і перенесення системи пояснень з одного об’єкта на інший.
Виключень	Ґрунтується на поступовому виключенні значної групи складових на підставі закону виключення третього, зміст якого полягає в тому, що справа має такий вигляд, як описується у висловленні, чи такий, як вимагає заперечення, й іншого не дано.
Гіпотетичний	Зводиться до висування, обґрунтування і доказу гіпотез.
Закономірності	Являє собою пошук стійкої і невипадкової характеристики чи зв’язку явищ
„Мінімаксу”	Це окремий випадок методу закономірності, що передбачає пошук мінімальних чи максимальних характеристик.
Балансовий	Виділення двох сторін чого-небудь, які визначають ціле і врівноважують одна одну.
Класифікацій	Упорядкування об’єктів на підставі істотних ознак за певними класами
Ранжування	Присвоєння сукупності об’єктів певних числових величин на підставі інтуїції або відповідно до ступеня виразності певної ознаки.
Проб	Вибір із сукупності певних об’єктів і їхнє випробувань
Середнього і відхилень від нього	Обчислюється певна середня величина і виявляються відхилення від неї.
Моделювання	Побудова моделі, що відбиває істотні сторони аналізованого об’єкта, спрощує його і заміна нею реального об’єкта аналізу.
Амбівалентності і суперечності	Пошук для пояснення чого-небудь амбівалентного йому явища (ситність-голод, великий-маленький і т.п.), пошук суперечностей, що визначають сутність явища.
Парадоксу	Розгляд явища з несподіваних позицій, що не відповідають загальноприйнятим уявленням.
Систематизації	Зведення наявних даних у певну систему, що дає змогу пояснити їх з позицій системного підходу.
Екстраполяції	Поширення висновків, отриманих зі спостереження за однією частиною явища, на його іншу частину.
Індукції і дедукції	Індукція передбачає побудову умовиводу, в якому на підставі знань про частину предметів класу робиться висновок про весь клас. Дедукція - операція зворотного характеру(на основі знань про весь клас робиться висновок про один предмет класу).
Ідеалізації	Уявна процедура, зв’язана з уявленням чого-небудь як ідеалу і наступним порівнянням реального об’єкта з ідеалом.
Формалізації	Дослідження об’єкта шляхом переведення його якісних характеристик у певну знакову форму.
Спрощення	Зображення об’єкта у вигляди певної спрощеної моделі.
Морфологічний	Спочатку виділяються головні характеристики об’єкта -осі, а потом по кожній з них записують усілякі варіанти.
Контрольних питань	Передбачає складання списку питань, на які готуються відповіді.
Фокусування	Спрямований на перенесення у фокус уваги окремих об’єктів, що дає змогу одержати їхнє оригінальне бачення.
„Мозкового штурму”	Являє собою організовану систему обговорення проблеми за умови заборони критикувати висловлювання колег.
Синтезу	Здійснення після процедури аналітичного розкладання синтезу і перевірка ефективності і тотожності об’єкта самому собі.
Емпатії	Аналітик входить в образ аналізованого об’єкта, уявляє себе досліджуваною „деталлю” і осмислює з її позиції здійснювані нею дії.
Добору	Вивчення не всієї сукупності явищ, а лише деякої частини, відібраної за певними правилами.
„Від протилежного”	Являє собою зміну ситуації на діаметрально протилежну й осмислення її.

Фахівці, які готують інформацію для прийняття управлінських рішень, повинні надати її у вигляді цілісної картини, яка відображає об’єкт управління у зручному для сприйняття ракурсі, містить пропозиції варіантів альтернативної поведінки і можливих наслідків, дає можливість сприймати об’єкт у його динаміці. На кожному з етапів управлінського циклу: аналіз проблемної ситуації, прогностичні дослідження, аналіз існуючих рішень, аналіз варіантів дерева виявлених цілей, розробка документів - необхідні сучасні технології, які значною мірою використовують кількісні і якісні оцінки висококваліфікованих спеціалістів - експертів. Результати експертних оцінок багато в чому визначають ефективність управлінських рішень, які приймаються.

Причини застосування експертних оцінок:

- недостатній рівень якості наявної інформації;

- частина інформації має якісний характер і не підлягає кількісному оцінюванню;

- наявна група чинників, які не можна точно передбачити, але які можуть вплинути на реалізацію рішення у майбутньому;

- наявність у поставленого завдання потенційної можливості різних схем його реалізації.

Розв’язання таких проблем потребує аргументованих суджень керівників і фахівців, знайомих із станом справ і перспективами розвитку у різних галузях практичної діяльності. Це вимагає комплектування груп фахівців, що представляють як експерти різні галузі знань.

Мета експертизи - підвищення професійного рівня рішень, що приймаються, за рахунок спеціально розроблених і перевірених на практиці технологій експертного оцінювання.

Експертні методи застосовуються, якщо вибір, обґрунтування і оцінка наслідків рішень не можуть бути виконані на основі точних розрахунків і потребують різнобічного аналізу.

Експертні оцінки - це судження висококваліфікованих спеціалістів-професіоналів, висловлені у вигляді змістової, якісної або кількісної оцінки об’єкта, призначені для використання при прийнятті рішень.

Експертна комісія складається з фахівців, які професійно знайомі з об’єктом експертизи і мають досвід роботи експерта.

Експерт - це особа, яку вважають професіоналом досить високого рівня для оцінки об’єкта експертизи, чиї оцінки і судження враховуються при прийнятті рішень аналітичною групою або особою, яка приймає рішення.

Сутність методу експертних оцінок полягає у проведенні експертами інтуїтивно-логічного аналізу проблеми з кількісною оцінкою суджень і формальною обробкою результатів. Одержане в результаті опрацювання узагальнена думка експертів приймається як рішення проблеми. Розрізняють такі методи оцінки якостей експерта:

а) Апріорні методи, серед яких:

Самооцінка

- загальні відомості (ПІБ, посада, науковий ступінь, звання, членство у професійних спільнотах експертів);

- сфера наукових інтересів;

- досвід експертної роботи та участь у журі конкурсів; рекомендації;

- публікації, книги, брошури;

- професійні нагороди та премії, сертифікати, що підтверджують кваліфікацію в галузі експертизи;

- самооцінка компетентності експерта (оцінка знайомства з проблемою експертизи на теоретичному, практичному рівні)

Методи взаємного оцінювання:

- метод підпроблем - полягає в тому, що проблема, яка є об’єктом оцінювання, може бути представлена у виді кількох під проблем. Оцінюється ступінь знайомства експерта з кожною з підпроблем.

- метод списку експертів полягає в тому, що кожен з експертів укладає список фахівців, яких він вважає експертами у даній області. Коефіцієнт компетентності експерта розраховується як відношення числа списків, у яких присутнє прізвище даного експерта, до загального числа списків.

Документаційний метод - використовуються об’єктивні характеристики: стаж роботи, вчений ступінь, посада, кількість публікацій, інколи доцільно враховувати такі чинники, як володіння мовами, вік, стан здоров’я

b) Апостеріорні методи - оцінка результатів участі експерта у попередніх експертизах

c) Тестові методи - орієнтовані на встановлення професійного рівня експерта і визначення у експертів навичок і досвіду, необхідних у роботі експертних комісій

На результати експертизи суттєво можуть вплинути такі характеристики експерта як конформізм та кон’юнктурність.

Конформізм експерта - зміна оцінок експерта на користь загальноприйнятих або, на його думку, більш авторитетних оцінок.

Кон’юнктурність експерта може проявлятись у разі проведення експертизи при обмежених можливостях залучення експертів, об’єктивно не зацікавлених у результаті експертизи або прямо чи опосередковано зацікавлених у її результаті.

На сучасному етапі інформаційно-аналітична діяльність здійснюється кваліфікованими фахівцями різних галузей, в основному, на інтуїтивному рівні. Керуючись власним професійним, науковим та життєвим досвідом, аналітики створюють інформаційно-аналітичні матеріали для прийняття рішень у сфері політики та державного управління - тобто у тих сферах, які не тільки безпосередньо впливають на життя кожного громадянина, але й знаходяться сьогодні у сфері прискіпливої уваги суспільства, як, власне, і професіоналізм інформаційних аналітиків - і тих, хто оприлюднює свої прогнози у засобах масової інформації, і тих, хто складає аналітичні довідки керівникам відповідних структур для прийняття управлінських рішень.

Слід зазначити, що у системі освіти - і сучасної, і минулих років - не здійснювалась спеціальна підготовка інформаційних аналітиків, не існувало спеціальностей, спрямованих на їх підготовку. Інформаційна аналітика вважається складовою інформаційної діяльності, а, отже, певний цикл дисциплін у навчальних планах підготовки фахівців інформаційного профілю, поміж яких і спеціальна дисципліна „Інформаційно-аналітична діяльність”, системно формує уміння і навички, необхідні для здійснення інформаційно-аналітичної діяльності. Однак, як свідчить практика, соціальне замовлення на необхідність здійснення професійної інформаційно-аналітичної діяльності потребує відповідних освітньо-професійних програм та розробки освітньо-кваліфікаційних характеристик.

Для реалізації освітніх перспектив підготовки фахівців з інформаційної аналітики зроблено важливий крок - Наказом МОН України от 08.05.2003г. № 277 до „Переліку напрямів та спеціальностей, за якими здійснюється підготовка фахівців у вищих навчальних закладах за відповідними освітньо-кваліфікаційними рівнями” введена нова спеціальність 8.000012 «Консолідована інформація”. Дана спеціальність є суттєво важливою складовою у забезпеченні вітчизняної інформаційної освіти і розвитку інформаційної науки. За визначенням, яке міститься у Тлумачному словнику з основ інформаційної діяльності [110]: ...консолідована інформація є суспільним знанням, до якого застосований спеціальний відбір, аналіз, оцінка, а також можлива реструктуризація та видозміна з метою придатності для безпосереднього вирішення проблем і задоволення інших інформаційних потреб певних осіб або соціальних груп, які в іншому разі не мали б прямого доступу до цих знань і не могли б ними ефективно скористатись, оскільки вони важкодоступні у своїй оригінальній формі і розсіяні по багатьох документах.

До Державного класифікатора професій 003-95 внесена назва роботи „Аналітик консолідованої інформації”:

2433 Професіонали в галузі інформації та інформаційного аналізу

2433.1. Наукові співробітники (інформаційні аналітики)

2433.2. Професіонали в галузі інформації та інформаційні аналітики

Об’єктом діяльності фахівців визначено дослідження, створення і забезпечення використання інформаційних ресурсів у сфері діяльності організації; розробка стратегічних планів, проектування і супровід бізнес-процесів; вироблення рекомендацій із забезпечення ефективності функціональних та адміністративних процесів, технологій роботи організаційно-управлінської структури, виконання консалтингових проектів і проектів з реінжинирингу.

Фахівці здійснюють інформаційно-аналітичний супровід управління, використовуючи продукти і послуги традиційних інформаційно-допоміжних служб. Але, на відміну від цих служб, вони виконують завдання якісно-змістового перетворення інформації, а також одночасно наукові (виробництво нового знання) і управлінські (розробка варіантів рішень, сценаріїв) функції. При цьому здійснюється організаційне відділення подібної інформаційно-аналітичної діяльності від управлінської, важливим компонентом якої вона була в перебігу багатьох сторіч.

Основні завдання діяльності інформаційного аналітика:

- ідентифікація напрямів та пріоритетів діяльності організацій;

- планування інформаційно-аналітичних досліджень;

- прийняття рішень щодо проведення інформаційно-аналітичних досліджень та використання їх результатів;

- аналіз ефективності інформаційно-аналітичних досліджень;

- науково-аналітичне опрацювання інформаційних матеріалів;

- організація взаємодії з постачальниками та споживачами інформації.

Фахівець у галузі інформації та інформаційної аналітики — це фахівець, який виявляє потреби зовнішнього оточення та осіб, що ухвалюють рішення, в інформаційних та інтелектуальних ресурсах. Розробляє пріоритети діяльності організацій, плани і заходи щодо інформаційного забезпечення зацікавлених осіб, накопичує, обробляє, структурує і систематизує дані, забезпечує їх довготривале зберігання і оперативне використання, а також доступ до них зацікавлених осіб. Займається інформаційно-аналітичними дослідженнями, опрацюванням інформаційних матеріалів, проведенням аналітичних досліджень.

Аналітики консолідованої інформації працюють на посадах заступника директора з інформаційно-аналітичній роботи, керівника інформаційної служби, відділу стратегічного планування та прогнозування, аналітичного відділу, аналітика-консультанта.

Очевидно, що здійснення діяльності з консолідації інформації характерне для інформаційного фахівця будь-якої професії (і бібліотекознавця, і бібліографа, і документознавця). Однак, у спеціальності „Консолідована інформація” ця діяльність набуває системоутворюючих ознак у професії інформаційного аналітика.

Деякі ВНЗ Харкова розпочали підготовку студентів за спеціальністю „Консолідована інформація” (освітній рівень - магістр). На сайті кафедри соціальної інформатики Харківського Національного університету радіоелектроніки (ХНУР) опублікована кваліфікаційна характеристика фахівця, яка відображає зміст його майбутньої діяльності як фахівця інформаційного профілю, яку наведемо у скороченому вигляді.

Групова кваліфікаційна характеристика (2433.2) "Професіонали в галузі інформації та інформаційні аналітики"

Завдання і обов’язки:

Інформаційні аналітики здійснюють інформаційно-аналітичний та консультативний супровід діяльності юридичних осіб з метою її вдосконалення на основі системологічного використання інформаційних та інтелектуальних ресурсів для підтримки прийняття оперативних і стратегічних рішень.

Накопичують, структурують і систематизують дані у предметній області діяльності організацій. Забезпечують їх довготермінове зберігання та оперативне використання, а також доступ до них зацікавлених осіб з урахуванням їх потреб та суспільних інтересів. Виявляють потреби осіб, які приймають рішення, у інформаційних та інтелектуальних ресурсах. Розробляють плани і заходи з інформаційного забезпечення зацікавлених осіб.

Формують інформаційні ресурси організації на основі одержуваних даних. Моделюють та аналізують схеми інформаційних та матеріальних потоків, структуру, склад і властивості організації з урахуванням її місії, а також процеси, які відбуваються в організації та поза її межами. Забезпечують достовірність та надійність джерел інформації.

Складають реферати, анотації, аналітичні та тематичні огляди накопичених інтелектуальних ресурсів. Контролюють їх практичне використання.

Забезпечують своєчасну консолідацію інтелектуальних ресурсів для підтримки прийняття рішень. Розробляють плани і заходи з випереджаючої інформаційно-аналітичної протидії внутрішнім і зовнішнім негативним факторам, а також заходи із забезпечення сталого розвитку організації. Вдосконалюють форми і методи інформаційно-аналітичної та консультативної роботи.

Інформаційний аналітик повинен знати інформаційні матеріали про перспективні технології та наукові досягнення; нормативно-технічну документацію та керівні матеріали у предметній галузі; методи аналітичної діяльності; види і можливості інформаційних технологій; основи інформатики, редакційно-видавничої діяльності; наукової організації праці, виробництва та управління, трудового законодавства.

Спеціалізація. Інформаційний аналітик організаційно-адміністративних процесів. Інформаційний аналітик інформаційно-комунікаційних процесів. Інженер з науково-технічної інформації.

Наведений перелік кваліфікаційних характеристик професіоналів у галузі інформації та інформаційних аналітиків є практично тотожним умінням і знанням фахівців інформаційного профілю будь-якої з наявних в

Україні „інформаційних” спеціальностей („Документознавство та інформаційна діяльність”, особливо у тій складовій, яка стосується інформаційної діяльності у класичному розумінні її напрямів і завдань, „Бібліотекознавство, бібліографознавство, книгознавство”, „Міжнародна інформація”).

Інформаційна аналітика, як інфраструктурна галузь, характеризується певними функціонально-технологічними характеристиками (методикою, методами, інструментарієм діяльності) та галузевим знанням сфери, до якої включена ця інфраструктурна діяльність.

Існує два підходи до підготовки інформаційних аналітиків - для кожної галузі окремо і підготовка фахівців загального типу. Очевидно, що навчальні плани не можуть бути універсальними для підготовки інформаційного аналітика для сфери електроніки, інформаційних технологій, або, наприклад, для сфери державного управління, політики, реклами, ПР (public relations). Згадані галузі потребують, перш за все, аналізу соціальної сфери, соціальних технологій, соціальної психології, а, отже, студіювання таких напрямів, як:

- сучасні технології соціального проектування;

- аналіз і розробка алгоритмів вирішення соціальних проблем;

- управління соціальними системами;

- аналітичне забезпечення соціального моніторингу;

- прогнозування і випереджаюче моделювання соціальних явищ;

- методологія і технологія управління кризами у складних соціально-економічних системах; імідж і стиль керівника; моделювання виборчої кампанії;

- рекламна та організаційна діяльність із забезпечення передвиборчих кампаній.

Як свідчать дослідження [87], методи аналізу (у згаданій роботі їх перелік становить 31 позицію) застосовуються аналітиками залежно від аналітичного замовлення з урахуванням його особливостей і кінцевої мети. До того ж, застосування тих або інших методів аналізу залежить від предметної області - отже, функціональний компонент професійної діяльності системно пов’язаний із галузевим.

Аналітичні методи активно використовуються як інструмент для вивчення суспільного життя, осмислення і пояснення складних суспільних явищ, формування відносно точних передбачень відносно тенденцій розвитку подій тощо.

У сфері державного управління особливого значення набуває політична аналітика як галузь професійної діяльності та система політико-аналітичного супроводу процесів державного управління й місцевого самоврядування в Україні, що є сьогодні предметом наукових досліджень у галузі державного управління [41].

Політична аналітика в державному управлінні є специфічною галуззю наукового пізнання політичного буття суспільства, спрямована на виявлення (шляхом застосування сукупності методів, технологій і процедур аналізу та синтезу) та використання в практичній діяльності його закономірностей, через вироблення порад щодо формування і реалізації державної політики. Система політичної аналітики в державному управлінні складається з низки обов’язкових і специфічних процедур, зокрема: визначення суспільно значущої проблеми для аналізу державної політики, виокремлення проблеми для політичного аналізу, власне політичний аналіз, аналіз державної політики (загальний і галузевий), аналіз політичного ризику, політичне оцінювання, політичне прогнозування (оперативне й стратегічне), політичне консультування, політичний моніторинг, політичні консультації та експертизи тощо.

Діяльність у галузі політичної аналітики здійснюють:

- аналітичні підрозділи владних структур, що залежать від конкретного органу державної влади, на який вони працюють й у який вони інкорпоровані;

- великі державні і недержавні дослідницькі центри, які займаються розробкою нових аналітичних методів й апробацією їх у прикладних політичних дослідженнях;

- недержавні неприбуткові або комерційні аналітичні центри, серед яких виділяються такі, що прив’язані до одного суб’єкта політичного процесу, або ж такі, що працюють одразу з кількома замовниками.

Основними політико-аналітичними процедурами в державному управлінні є:

- аналіз державної політики;

- політичний аналіз;

- політичне прогнозування;

- політичне консультування;

- експертиза.

Аналітичне дослідження державної політики являє собою логічно обґрунтовану послідовність дій аналітиків, спрямованих на вироблення альтернатив-порад щодо змісту і форм реалізації державної політики в конкретних сферах суспільного розвитку. Результатами аналітичного дослідження є опис реалій і остаточна порада.
Політичний аналіз - процес збирання, упорядкування й узагальнення інформації про політичну систему загалом і окремі її складові, виявлення зв’язків, взаємозалежностей та механізмів взаємодії суб’єктів політичного процесу, його закономірностей, аналогів і детермінант з метою прогнозування напрямів і майбутніх результатів, наслідків політичних дій та їх впливу на розвиток суспільства.

Політичний аналіз у державному управлінні містить три основних компоненти: аналіз сформованої політичної ситуації та проблем (загроз або можливостей), які вона викликає, прогнозний аналіз щодо її розвитку і поради щодо прийняття компетентних політичних рішень. Також це сукупність різних методик, за допомогою яких можливе дослідження конкретних політичних подій і політичної ситуації в цілому, висунення припущень із приводу їх можливого розвитку і прийняття суб’єктами державної влади компетентних політичних рішень. Метою політичного аналізу в державному управлінні є виявлення механізмів, завдяки яким державна влада суб’єктів виникає, зберігається і примножується в межах права та соціальної парадигми (у національних, регіональних і місцевих масштабах).

Технологія застосування процедур політичної аналітики в державному управлінні являє собою логічну послідовність дій, спрямованих на вироблення науково обґрунтованих державно-управлінських рішень, які на відміну від звичайних вольових рішень ґрунтуються не на інтуїтивних, емоційних або меркантильних міркуваннях суб’єктів державної влади, а на обґрунтованих висновках, підкріплених консолідованою думкою громадськості та інших зацікавлених сторін. Комплексний аналітичний супровід процесів публічного вироблення та реалізації державної політики сприяє не лише ефективній суспільно значущій діяльності суб’єктів державного управління, але й збереженню та примноженню державної влади шляхом зміцнення її громадської підтримки, а також удосконаленню системи державного управління.

3. Політичне прогнозування в державному управлінні - це процес розроблення науково обґрунтованих висновків про можливий розвиток політичних подій у майбутньому (спільне з прогнозуванням у політиці) у зіставленні їх із спрямованою на суспільство адміністративно-управлінською діяльністю (бездіяльністю) держави, її окремих органів або посадових осіб (що є відмінним від прогнозування в політиці); передбачення результатів та наслідків такої діяльності, що проявляються в стані політичної системи та її впливі на державну владу.

4. Політичні консультації (у широкому сенсі) - це процес надання спеціалістом або групою спеціалістів у галузі політики порад суб’єкту, що приймає рішення з питань його професійної діяльності в політиці.

Політичне консультування в державному управлінні переважно відносять до формального типу консультування. У цьому випадку консультант і споживач перебувають в безпосередньому службовому зв’язку один з одним (при цьому споживач поради займає більш високе службове становище і є для консультанта прямим чи опосередкованим керівником), а процес консультування зводиться до підготовки та презентації споживачу-керівнику інформаційного продукту політичного аналізу та прогнозу

Об’єкт консультування - особа, яка приймає політичне рішення в галузі державного управління.

Засіб консультування - інформаційний продукт політичного аналізу та прогнозу (переважно у формі інформаційно-аналітичної записки).

Мета консультування - прийняття ефективного політичного та державно-управлінського рішення.

5. Політична експертиза в державному управлінні

Політична експертиза в державному управлінні є специфічною формою консультування. її застосування передбачає, що управлінське рішення вже прийнято, але суб’єкт рішення має сумніви щодо політичних складових його реалізації. В перспективі політична експертиза (поряд з експертизою правовою та економічною) має стати, якщо не нормативною, то принаймні усвідомлено бажаною, процедурою процесу прийняття управлінського рішення.

Соціально-політичний моніторинг у державному управлінні - це перманентний процес, що передбачає виявлення ряду суттєвих ознак соціально-політичної ситуації, яка оточує суб’єкт державного управління та впливає на його управлінську діяльність.

Формування системи маркетингової діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, забезпечення результатами маркетингових досліджень необхідно розглядати в комплексі з іншими напрямами і видами інформаційного забезпечення державного управління.

Вдосконалення державного управління повинно передбачати використання маркетингу як важливого засобу розвитку всієї соціально- економічної системи та окремих її підсистем, забезпечення її збалансованого розвитку та формування оптимальних макроекономічних пропорцій між її підсистемами.

Для прийняття якісних рішень та забезпечення ефективного функціонування економіки органам державної влади необхідна узагальнена інформація про стан товарних ринків, конкретні дані про регіональні ринки, окремі підприємства. Такі дані можуть бути одержані через державні або приватні дослідницькі структури.

Маркетингові дослідження дають змогу органам державної влади та управління сформулювати на перспективу завдання соціальної та економічної політики держави. Така інформація сприяє прийняттю правильних управлінських рішень з урахуванням особливостей розвитку ситуації, дасть змогу передбачити або зменшити негативні наслідки економічних та соціальних криз.

Діяльність служби маркетингу в органах державного управління та місцевого самоврядування включає: моніторинг маркетингового середовища; вибір пріоритетів економічного розвитку території і встановлення параметрів оптимальної структури господарського комплексу; формування оптимальної структури господарського комплексу території; створення сприятливого податкового клімату; сприяння у встановленні ділових відносин між суб'єктами господарювання; розповсюдження інформації про переваги роботи суб'єктів господарювання в пріоритетних напрямах; оцінку результатів і в залежності від них корекцію подальших дій (див. рисунок).

Для проведення маркетингових досліджень використовується інформація, одержана на основі первинних та вторинних даних.

Первинні дані - це результати спостережень, опитувань тощо. Вторинні дані - застосовуються при проведенні так званих кабінетних досліджень. Такі дані не є результатом проведення спеціальних маркетингових досліджень, їх одержують із різних внутрішніх та зовнішніх джерел.

Оскільки кабінетні дослідження є найбільш доступним та дешевим методом проведення маркетингових досліджень, то збирання вторинних даних передує, як правило, збиранню первинних даних.

Вторинна інформація є значною за обсягом і розсіяна у множині джерел.

У маркетинговій діяльності застосовують такі види досліджень: Маркетингове дослідження на замовлення (Ad Hoc) - це дослідження, які виконуються для одного замовника, з яким попередньо узгоджується методика їх проведення та питання фінансування. Всі дані, одержані у результаті таких досліджень, є інтелектуальною власністю клієнта.

Синдикативні дослідження - це періодично одержувані замовником дані результатів досліджень, які проводились іншими компаніями. Синдикативне дослідження присвячене певному ринку. При цьому, замовниками одного дослідження і, відповідно, споживачами результатів, виступають не одна, а кілька фірм.

Кабінетні дослідження (Desk Research) - один з видів маркетингових досліджень, який Грунтується на збиранні вторинної інформації.

Кабінетні дослідження дають змогу вирішувати завдання такого характеру:

скласти загальне уявлення про ситуацію на ринку;
позначити тенденції та перспективи розвитку ринку;
провести конкурентний аналіз;
виявити структуру ринку;
виявити основні канали збуту та просування продукції;
встановити об’єм та ємність ринку;
провести аналіз цінової політики на ринку.

Існують кілька видів кабінетного дослідження:

Розвідкове дослідження (експрес-експертиза) - спрямоване на вивчення структур ринку, виявлення ніш, виділення і вивчення основних сегментів споживачів, одержання оціночної ємності та об’єму ринку. Для проведення розвідкового дослідження інколи достатньо тільки прочитати опубліковані вторинні дані або провести вибіркове опитування ряду фахівців за даною проблемою.
Поглиблене дослідження - дає змогу одержати більш точні оцінки об’ємів ринку, об’ємів продаж, часток торговельних марок, споживачів на ринку - тобто тих показників, які повною мірою дають змогу охарактеризувати досліджуваний ринок.

Основні випадки застосування кабінетних досліджень:

Попередній (часто досить поверхневий) аналіз наявних даних з метою:

- загального ознайомлення із ситуацією;

- уточнення вихідних даних для формулювання цілей і завдань подальшого дослідження первинної інформації;

2. Заміна дослідження первинної інформації вивченням вторинних даних. Застосовується у випадках:

- нестачі коштів на повноцінне дослідження;

- відсутності необхідності у високій точності даних.

3. Технологія, як така, базується на вторинних даних (наприклад, збирання і аналіз даних продаж для виявлення ринкових трен- дів.

Важливо, щоб вторинна інформація була достовірна і актуальна. Тому джерела такої інформації повинні заслуговувати на довіру, а методика збирання і опрацювання інформації повинна бути прозорою і гарантувати повноту, точність, актуальність та достовірність даних.

При проведенні кабінетних досліджень застосовуються такі види вторинної інформації:

Внутрішня інформація, яку одержують всередині організації, для якої проводиться дослідження ринку. Основні канали одержання інформації:
Зовнішня інформація, яку одержують з таких джерел:

- ЗМІ (періодика, журнали, загальнонаціональні, місцеві ЗМІ, урядові публікації, спеціальні видання, електронні ЗМІ, Інтернет;

- закони, поправки до законів, дані органів статистичної звітності, науково-дослідні інститути міністерств та відомств;

- опубліковані звіти дослідницьких та інформаційних агенцій; бази даних;

- дані, одержані від експертів у ході неформальних контактів, в т.ч. через Інтернет.

Описове дослідження - маркетингове дослідження, спрямоване на опис маркетингових проблем, ситуацій, ринків (напр., демографічної ситуації, ставлення споживачів до продукції компанії тощо). При проведенні даного дослідження шукають відповіді на питання: Хто, Що, Де, Коли, Як. Так інформація, як правило, міститься у вторинних даних або збирається шляхом проведення спостережень та опитувань, постановки експериментів.

Казуальне дослідження - маркетингове дослідження, яке проводиться для перевірки гіпотез відносно причинно-наслідкових зв’язків.

Висновки. Інформаційно-аналітична діяльність в державному управлінні потребує спеціально здійснюваної професійної діяльності, яка передбачає комплекс видів, форм та методів інформаційної діяльності для збирання, накопичення, обробки та аналізу даних на основі інформаційних технологій з метою обґрунтування прийняття рішень для здійснення організуючого впливу на ті сфери суспільного життя, що вимагають регулювання через систему органів державної влади шляхом використання повноважень державної влади.