Історія зарубіжної літератури XIX - XX ст.
ЗАНЯТТЯ 2. Об´єктивність зображення історичного процесу і соціальних відносин у романі Вальтера Скотта "Айвенго"
ПЛАН
1. Історична основа роману.
2. Втілення найкращих рис народу в образах Вамби і Гурта, розбійників Робін Гуда.
3. Річард І - ідеалізований герой автора.
4. Айвенго - шляхетний лицар.
5. Жіночі образи в романі.
6. Викриття лицемірства служників церкви.
Завдання для підготовчого періоду
1. Подумайте, як у романі поєднано два плани - історичний і особистий.
2. Дайте тлумачення слів: Франкліни, йомени.
3. Складіть ЛС, ребуси, кросворди, вірші, тести, чайнворди.
Література
1. Аникин Г.В., Михальская Н.П. История английской литературы. - М., 1975
2. Вельский А. Вальтер Скотт. - М., 1958
3. Реизов ВТ. Творчество Вальтера Скотта. - М., 1965
4. Пожар Т. Історична тема в художній прозі. Вальтер Скотт "Айвенго" // Зарубіжна література. - 2004. - № 38. - С. 16-21.
5. Оесейко Л. За доблестным рыцарем Айвенго: Система уроков по роману В.Скотта "Айвенго". 7 кл. // Всесвітня література та культура в середніх навчальних закладах України. - 2001. - № 5. - С. 25-28.
6. Наша міні-хрестоматія. Вальтер Скотт (7 кл.) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2004. - № 4. - С 16.
7. Мельниченко О.М. Запитання до вікторини за романом "Айвенго" (7 кл.) // Зарубіжна література в середніх навчальних закладах України. - 2004. - № 10. - С. 45.
Інструктивно-методичні матеріали
В. Скотт (1771-1832) - один із англійських письменників-романтиків, хто справив величезний вплив на розвиток світової літератури, зокрема на розвиток жанру історичного роману.
Новаторство В.Скотта полягало в тому, що він уперше в літературі звернувся до жанру історичного роману. Письменник прийшов до історичного роману, детально обдумавши його естетику, відштовхнулись від добре відомих і популярних у його час готичного та антикварного романів. Готичний роман навчив романіста співвідносити події з конкретним історичним і національним підґрунтям, розкривати драматизм історичного часу. Антикварний роман, у свою чергу, навчив уважно ставитися до місцевого колориту, відтворювати правдивість і своєрідність, головним чином, духовного обличчя епохи.
Скотт своїми романами вирішив задачу зв´язку історичного життя з особистим; він подавав історичні події не як низку випадковостей, а як явища соціально обумовлені. У його романах реалістичне зображення історичних процесів поєднане з романтичними пригодами, високими почуттями і ницістю окремих героїв. Введений у розповідь авторський коментар підводив читача до правильних суджень про цю епоху. Кожна епоха, до якої звертався письменник постала перед нами не закінченим процесом, а наступним етапом суспільного розвитку. Цей погляд на історію став межею між романом XIX ст. і сучасним історичним романом.
Основу художнього методу В.Скотта складав романтизм. Письменник постійно повторював, що митець не може обмежитися лише фактами історії, він зобов´язаний поєднувати правду з вигадкою, фантазією, мета якої схвилювати і захопити читача, змусити його співпереживати героям роману.
З метою утвердження місця особистості в історичному процесі написано роман "Айвенго" (1819). У ньому ожило історичне минуле Англії - доба Середньовіччя: 1194 рік - повернення короля Річарда Левине Серце до Англії. На престолі - його брат принц Джон, на чолі з яким нормани заволоділи англосаксонськими землями. Саксонці не могли змиритися з участю підкорених, не могли вибачити втрату своїх маєтків і жорстокого знищення співвітчизників. Конфлікт твору розгорнувся між двома ворогуючими таборами.
В основу роману покладено традиційне для В. Скотта переплетіння любовної і політичної інтриг. У центрі розповіді перебувала закохана пара - лицар Айвенго та леді Ровена, доля і благополуччя яких повністю залежало від розвитку історичних подій. Герой діяв на тлі історичних подій, він був відданий кодексу честі, у будь-якій ситуації поводився відповідно до почуття обов´язку й зберігав вірність прекрасній коханій.
Тема роману: панорама життя Середньовічної Англії в період зміцнення країни як єдиної монолітної держави.
Ідея: оспівування благородності, сміливості і справедливості демократичного короля та його прихильників.
2 сюжетні лінії: любовна і авантюрно-пригодницька.
Під маскою паломника - пілігрима - головний герой постав на перших сторінках роману. Він єдиний, хто зглянувся на слабкого старця - старого Ісаака, поступився йому місцем біля вогнища. Анонімно він викликав на бій лицаря Храму нездоланного Буагільбера; заступився за честь сина Седріка (тобто за свою власну), врятував Ісаака від пограбування та смерті, переміг у кількох поєдинках лицарів-тамплієрів, змагався разом із Річардом Левове Серце, врятував красуню Ревекку. Протягом твору Айвенго жодного разу не зрадив лицарським поняттям честі.
Характеристика Айвенго:
o Наділений великою силою, мужністю, хоробрістю. Майстерно вправлявся на полі бою і в турнірах.
o Віддано служив королю Річарду, патріот своєї країни.
o Простий пілігрим, чесний і безкомпромісний, цінував справжню святиню, віру у Христа.
o На щиті мав напис: "Позбавлений Спадку". Це його девіз, ніколи не вдавався до ганебних вчинків з метою збагачення.
o Вірний законам лицарства, поспішав на допомогу ображеним.
o Кохання - вірність. Чисте і палке. Кохав віддано, не сподіваючись на відповідь.
o Здійснив багато подвигів, за які народ прославив його ім´я в піснях та баладах.
Крім Айвенго у романі присутній ще один справжній лицар. Звичайно ж, це Рі-чард Левине Серце. Річарда понад усе цікавило життя простого мандрівного лицаря, для нього найдорожче - слава, яку він здобув самостійно своєю твердою рукою й мечем, ніж перемога, здобута на чолі стотисячного війська. Це про нього Ревекка, яка спостерігала з башти за поєдинком, сказала: "Він іде на битву, мов на веселий бенкет. Не тільки сила м´язів керує його ударами - здається, ніби він усю свою душу вкладає в кожен удар, що наносить ворогу. Це страшне й величне видовище, коли рука й серце однієї людини перемагає сотні людей". Хоча історичний образ Річарда не був романтичним лицарем без страху й догани.
Особливу увагу у творі привернули жіночі образи. Якщо білява леді Ровена являла собою досить типовий романтичний образ прекрасної дами, заради якої лицар здійснював свої подвиги, і яка у фіналі блискуче грала роль заслуженої винагороди, то образ красуні - єврейки Ревекки - більш складний. Через своє походження вона поставлена в особливе становище. Смілива й великодушна Ревекка висловила своє ставлення до подій, що відбувалися. Вступаючи у суперечку з Айвенго, в якого вона таємно закохана, Ревекка назвала лицарські подвиги пожертвою демону марнославства, само спалюванням перед Молохом. Ревекка також мала власні поняття про честь. Саме вона в ситуації вибору між життям і смертю вела філософські суперечки з непокірливим храмовником про роль долі. Вона здатна була об´єктивно оцінити характер свого жорстокого викрадача Буагільбера. Вона приречена бути щасливою: Ревекка втілила ідею автора про те, що "самовідречення і самопожертва пристрастями в ім´я обов´язку рідко бувають винагородженні і що внутрішня свідомість виконаних обов´язків дає людині справжню винагороду - душевний спокій...".
Роман закінчився весіллям Айвенго та Ровени, і присутні під час весілля знатні нормани й сакси зрозуміли, що "мирними засобами могли досягти набагато більших успіхів", "побачили в союзі цієї сім´ї запоруку майбутнього миру і згоди двох племен; з того часу ці ворогуючі племена злились і втратили свою відмінність".