Історія зарубіжної літератури XIX - XX ст.
1. Життєвий шлях Ш. Бодлера. Новаторство поета
Артюр Рембо писав: "Бодлер... - це король поетів, справжній Бог". Шарль (1821-1867) Бодлер стояв біля витоків французького символізму. Сам поет вважав себе пізнім романтиком, а історія літератури визнала його предтечею символістського світосприйняття і митцем, у творах якого відображений декадентський умонастрій кінця XIX ст.
Більшість сучасників називали Бодлера аморальним, небезпечним богохульником, напівбожевільним. А поет Теодор де Басквіль говорив про нього інше: "Якщо можна назвати людину приємною, то найбільшою мірою це стосується Бодлера. Погляд його сповнений життям і думкою. Коли я слухав його швидку, вишукану мову, мову справжнього парижанина, мені здавалося, що з очей моїх спадає пов´язка, що переді мною відчиняється безмежний світ мрій, образів, ідей, величних пейзажів..."
Доля подарувала Шарлю П´єру Бодлеру всього 46 років, позначивши печаткою вже при народженні. Коли 9 квітня 1821 р. він народився, його батькові, Жозефу Франсуа Бодлеру було 62 роки, а матері, Кароліні - 28. Батько помер, коли хлопцю не було ще й 6 років, але на все життя в душі Шарля залишилося тепле дитяче почуття до батька, що межувало з поклонінням. Він любив згадувати шляхетного сивого старого з красивим ціпком у руці, який гуляв із сином Люксембурзьким садом і пояснював символіку численних статуй.
Психічна травма, яку митець отримав у дитинстві, полягала не в ранньому сирітстві, а у "зраді" матері, яка через рік після смерті чоловіка знову вийшла заміж за 39-річного генерала Опіка. Відвертий, чесний і дисциплінований, Опік все ж таки не був звичайним солдафоном, хоча й зовсім не знався на мистецтві. Бодлер до самої смерті вітчима не пробачив йому, що той "забрав" у нього матір. Але повторне одруження було ще не єдиною "зрадою" Кароліни Бодлер: у 1832 р. 11-річного Шарля віддали в інтернат при ліонському Королівському коледжі, бо сім´я перебралася саме до Ліона. Тут і зародилися почуття, що псували життя майбутнього поета - образа, ревнощі, ненависть.
Ліонський період життя тягнувся до Парижа. Шарль закінчив коледж Людовіка Великого і, отримавши ступінь бакалавра, відчув, що не хоче більше продовжувати навчання. Це був акт протесту і звільнення - він вирішив стати "творцем". Він приятелював з молодими літераторами і навіть насмілився заговорити на вулиці з самим Бальзаком. Юнак не уникав сумнівних знайомств, вів богемне життя. У результаті, хвороба сифіліс на все життя стала причиною нервових зривів, фізичних недомагань, депресії.
Налякана поведінкою Шарля, родина Опік вирішила відправити його в далеку мандрівку. Юнака посадили на корабель, що відпливав до Калькутти, однак в Індію Бодлер так і не потрапив. Він витримав 5 місяців на борту корабля і відмовився пливти далі. У лютому 1843 р. він знов опинився у Парижі, де його чекав батьківський спадок - 100 000 франків. Ці гроші він витрачав надто швидко і безоглядно - на розваги, повій, на створення іміджу денді. Бодлер усіма можливими засобами намагався вразити своїм зовнішнім виглядом: оксамитовий камзол, як у венеціанських патриціїв, гарний фрак із циліндром на голові, вільна блуза, яку він вважав новою власною формою дендизму.
Хоча елегантна зовнішність і манери Шарля справляли враження на жінок, він не намагався завести серйозні стосунки з порядною жінкою. Хоча була Жанна Дюраль, статистка одного з паризьких маленьких театрів.
Протягом 20 років вона була його постійною коханкою, хоча не відзначалася ні красою, ні розумом, ні талантом. У ставленні Бодлера до цієї дивної жінки відчувався не лише характер поета, а і його сприйняття проблеми зради: вона постійно зневажала літературну діяльність Шарля, постійно вимагала у нього гроші, зраджувала за будь-якої нагоди, але він доглядав її, пізніше розбиту паралічем, забезпечував матеріально і був поруч до самої смерті. Саме з цією жінкою пов´язана величезна кількість віршів у збірці "Квіти зла".
Літературна діяльність Бодлера розпочалася у 40-і роки. Він публікував статті та окремі вірші, брошури. За цей час ним було написано кілька поезій, що увійшли пізніше до складу його збірки, але спочатку митець заявив про себе як літературний критик.
У середині 1844 р. сталася подія, яка підірвала душевний настрій Шарля - його було визнано людиною неблагонадійною, яка потребувала опіки і нагляду. Причиною стала наркотична залежність Бодлера і його ставлення до отриманого спадку (половину грошей він уже отримав на розваги). Родичі вимагали перед владою офіційної опіки. Таким опікуном став нотаріус Ансель, який вів грошові справи поета і видавав йому певну суму щомісячно.
У 1846-1847 рр. Бодлер відкрив для себе Е.По, талант якого вважав спорідненим за духом. Перекладав його новели французькою мовою.
Останні роки життя письменника були сумними. Оточений неймовірною самотністю і сумом, він встиг написати небагато, у тому числі 50 "віршів у прозі". Збірка "Квіти зла", що вийшла у 1857 р., зробила Бодлера відомим: вона стала причиною судового процесу проти поета зі звинуваченням в "аморальності". Він змушений був вилучити з першого видання 6 поезій. У 1861 р. вийшло друком друге видання книжки, доповнене 35 новими поезіями.
У 1862 році на повний голос "заговорила" давня хвороба поета - почастішали напади запаморочення, жару, безсилля, майже божевілля. Він практично нічого не писав. Одягнений у лахміття, годинами ходив вулицями, намагався "загубитися" у натовпі. У 1864 р. безгрошів´я спонукало його поїхати до Брюсселя читати лекції і домовитися про видання своїх творів. Лекції успіху не мали.
4 лютого 1866 р., коли під час відвідання церкви Сен-Лу в Намюрі Бодлер знепритомнів, у нього виявили ознаки паралічу, часткову, а пізніше й остаточну втрату здатності говорити. У липні його перевозять до Парижа, де він і помер 31 серпня 1867 р.
Етапи творчості Ш. Бодлера | ||
І | II | III |
(1845-1848) | (1848-1852) | (1852-1856) |
статті про живопис | задум збірки "Квіти зла" | остаточний варіант книжки |
У духовній біографії Бодлера важливе місце зайняла його літературна творчість кін. 40-х - першої половини 50-х років, коли він експериментував у прозі (новела "Фан-фарло", 1847) і в драматургії (чернетка п´єси "П´яниця" - 1854), писав нотатки про художні виставки і брався за переклади творів Е. По. Крім перекладів віршів і прози американського митця, Бодлеру належало два літературно-біографічні нариси про нього: "Едгар Аллан По, його життя і творчість" (1852) і "Нові нотатки про Е.По" (1857).
Творчість Бодлера справила вплив на таких символістів, як П.Верлен, А.Рембо, С. Малларме, модерніста М.Пруста та ін. Своїм учителем його називали Верлен, Малларме, Рембо, Пруст, Елюар, Рільке. Про нього писали I. Франко, Л. Українка, В.Стефаник. В Україні твори перекладали П. Грабовський, М. Драй-Хмара, М.Зеров, І.Драч та ін.
Новаторство поета
1) введення у французьку поезію урбаністичної теми;
2) загострена сприйнятливість у поетичній манері;
3) прагнення до максимальної точності у зображенні найпохмуріших моментів внутрішньої реальності;
4) поет - безрідний і незрозумілий юрбою "чужинець", якого вона мучить і ненавидить;
5) взаємопроникнення у поезії високого й низького, поєднання непоєднуваного в межах одного образу, естетизація потворного;
6) стирання грані між суб´єктом та об´єктом, між уявним і реальним;
7) визнання за поетичним словом сугестивної функції;
8) романтичний конфлікт мрії і дійсності набуває глибокого внутрішнього характеру.