Історія зарубіжної літератури XIX - XX ст.
1. Особливості французької прози XIX століття
XIX століття увійшло в історію людства як період становлення капіталістичних відносин, стрімкого розвитку промисловості. Це знайшло відображення у настроях французьких діячів культури.
У творах представників реалістичного напряму відобразилися роздуми про свій час і людину, а їх естетичні відкриття набули всесвітнього значення. Стрімкого розвитку в літературі в цей час набула проза, зокрема жанр роману.
Роман - великий за обсягом епічний твір, у якому життя звичайних людей розкрито на тлі історичних, соціальних подій чи обставин.
Становлення французького реалістичного роману пов´язане із творчістю Стендаля і Бальзака. Хоча самі письменники реалістами себе не називали, однак їхні теоретичні праці заклали підвалини естетики реалізму.
Сучасний тип роману склався ще у XVIII столітті. Можливості цього жанру розкрили діячі Просвітництва, зосередивши увагу на зображенні долі людини на тлі історичних подій. Проте вони не змогли розкрити глибоких внутрішніх зв´язків між героями та дійсністю, у якій вони діяли. Це завдання виконав реалістичний роман XIX століття. Найповніше вираження реалізм знайшов у жанрі соціального роману. Його риси: широта проблематики, високий викривальний пафос, прагнення зберегти спостереження над явищами життя в монументальних художніх образах великої узагальнюючої сили.
Письменники-реалісти не цурались історичного роману ("Саламбо" Г.Флобера), але в основному тематика їхніх творів - сьогоденне життя суспільства. Показовими у цьому плані були підзаголовки до романів Ф.Стендаля "Червоне і чорне" - "Хроніка XIX ст.", Г.Флобера "Пані Боварі" - "Провінційні звичаї", що свідчили про їхній соціальний характер. Демократизація героя - характерна ознака реалістичного роману. Посилилася увага до внутрішнього світу людини.
Аналіз і самоаналіз стали обов´язковими ознаками реалістичного психологічного роману. Однак психологічний аналіз раннього реалізму, так само як і у просвітителів, ще позначений раціоналізмом: почуття визначалися за тими законами, що й думка.
Одночасно розвивався і соціально-побутовий роман. Письменники-реалісти відходили від властивої романтикам однолінійності у зображенні героя, показували суперечливість людської особистості. Хоча інколи персонажі наділялися домінуючою рисою чи пристрастю, яка вступала в конфлікт із дійсністю чи гуманними ідеалами і рухала сюжет художнього твору. Поняття "позитивного героя" вже не розумілося як ідеал особистості, йому притаманні й негативні риси, що дозволило розкрити реально характери героїв.
Особливості французького реалістичного роману:
o розкриття складного взаємозв´язку між характером людини та історичними умовами;
o створення автором широкої панорами дійсності: від провінції до столиці;
o показ представників різних соціальних прошарків;
o особливе місце і значення ролі автора у романі;
o створення типових образів, складних і суперечливих характерів;
o глибина психологічного аналізу.
Висновок. Автори французького реалістичного роману зробили новий крок у напряму висвітлення життя людини, показавши залежність її від суспільних умов, визначивши найбільш характерні соціальні проблеми, створивши узагальнені і водночас індивідуальні характери.