Історія зарубіжної літератури XIX - XX ст.
2. Життєвий шлях В. Ірвінга. Новелістика американського письменника
ВАШИНГТОН ІРВІНГ (1783-1859) - видатний класик американської літератури, зачинатель романтизму СІЛА. Він перший із американських письменників, хто завоював міжнародне визнання. Серед шанувальників його творчості були В.Скотт, Дж.Байрон.
В. Ірвінг народився в сім´ї багатого нью-йоркського комерсанта. Батько був шотландським переселенцем і дуже заможною людиною. У дитинстві малий Вашингтон відзначався мрійливою вдачею, дуже любив читати і слухати оповідання про давні часи. Дитячі та юнацькі враження стали пізніше основою кращих новаторських творів письменника.
Ірвінг вивчав юриспруденцію, займався журналістикою. У 1804 р. здійснив подорож до Європи, де познайомився з багатовіковою європейською культурою, про яку багато читав ще в дитинстві. Так сформувалася головна особливість усієї творчості Ірвінга - поєднання елементів давньої європейської і молодої національної культура.
Повернувшись на батьківщину, Ірвінг у 1807-1808 рр. разом із братом Уілья-мом і близьким товаришем письменником К.Полдінгом видав альманах "Сальма-ганді" (дослівно - салат із рубленого м´яса з додаванням різних інгредієнтів). У ньому були зібрані різні смішні або дивні історії, анекдоти, міські новини та плітки. А об´єднане все було постатями трьох диваків, які збираються разом у заміському маєтку, весело проводили час і говорили про всілякі речі, розповідаючи один одному різні історії, побрехеньки, пережиті самими або почуті від інших. Основний тон альманаху - дух веселої насмішки над політичним життям та мораллю Америки. Випуски цього альманаху (всього було 20) користувалися успіхом та популярністю у читачів.
У 1809 р. Ірвінг вигадав літературну містифікацію, яка спонукала до публікації книги "Історія Нью-Йорка". У вечірній нью-йоркській газеті з´явилося повідомлення, про розшуки чоловіка похилого віку на ім´я Дітріх Нікербокер, якого вважали за божевільного мандрівника. Незабаром з´явилося повідомлення, що ніби його бачили насправді. Вигаданий персонаж ставав все більш реальним. Нарешті, з´явилося оголошення про те, що з метою погашення несплаченого готельного рахунку буде надрукований рукопис, який ніби належав цьому мандрівникові. Так з´явилася "Історія Нью-Йорка".
За жанром - це комічна епопея. Це розповідь про патріархальне минуле, яке постало милим, добрим, затишним. Симпатія до минулого поєднана у творі з м´якою іронією. Комічний ефект досягнутий за рахунок гіперболізації і пародійного приниження героїчного матеріалу.
Автор намагався подати історію Нью-Йорка, коли він ще був мирним поселенням голландських фермерів. Розповідь у творі векіся від особи вигаданого Дітріха Нікербокера. Слово "нікербокер" означало "корінний житель Нью-Йорка". Судження героя і авторські відступи, романтично-довільна форма чергування епізодів і сцен, звернення до літературної містифікації стали новим явищем в американській літературі.
Сатира у творі спрямована проти сучасної автору дійсності. Так, говорячи про політичне життя Нового Амстердама (Нью-Йорка), Ірвінг постійно підкреслював риси минулого і сучасності. Автор висміяв тупість влади, хитрість і підступність священнослужителів.
У 1815 р. В. Ірвінг знову відвідав Європу у справах сімейного бізнесу. Незабаром фірма збанкрутувала і письменнику довелося на довгі 17 років залишитися у Європі. У ці роки він багато подорожував, довгий час жив у Лондоні, Парижі, Дрездені; видав 2 збірки новел "Книга ескізів" (1819) і "Брейсбрідж-холл" (1822), які принесли йому світову славу; познайомився із сучасною літературою і фольклором, живописом і музикою. Своєрідним наслідком стала книга "Розповіді мандрівника" (1824). У цій збірці Ірвінг використав "мандрівні" сюжети європейської літератури, які були відомі ще з античних часів і середньовіччя. У цих оповіданнях фігурували гноми, привиди, диявол, але всьому матеріалу був наданий національний колорит.
У 1826 р. В. Ірвінг отримав дипломатичне призначення в Іспанію. Іспанський період виявився для письменника найбільш щасливим і плідним. Йому доручили переклад документів, пов´язаних із подорожжю Христофора Колумба. На їх основі він вида тритомник "Життя Христофора Колумба" (1828).
Інтерес до Іспанії спонукав прозаїка написати від імені домініканського монаха Антоніо Агаггіди історію арабо-іспанських воєн - "Хроніка завоювання Гранади" (1829). Арабо-мусульманські мотиви збереглися і в пізній творчості митця. На схилі років він написав біографію засновника ісламу "Магомет і його прихильники".
У 1829 р. В. Ірвінг знову повернувся в Лондон, а у 1832 р. поїхав на батьківщину. Разом зі своїм другом Полдінгом він подорожува західними районами Америки. В 30-ті роки Захід для письменника- перш за все "область романтики". На власному життєвому матеріалі він написав і видав твори "Поїздка у прерію" (1833), "Асторія" (1836), "Пригоди капітана Боннвіля" (1837).
Останні роки життя Ірвінг провів у своєму маєтку Саннісайд недалеко від Нью-Йорка. Він, як і раніше, користувався неабияким авторитетом у літературному світі. Письменник повністю перейшов у біографічний жанр; написав біографії англійського письменника-просвітника О. Голдсміта і президента Дж. Вашингтона. Помер В.Ірвінгу 1859 р.
В історію світової літератури В. Ірвінг увійшов як родоначальник американської новелістики з притаманними їй характерними рисами: гострота сюжету, заінтригованість, поєднання серйозного і комічного, романтичної іронії і чітко вираженого раціоналістичного початку.
Романтична природа творчості Ірвінга найяскравіше проявилася в найвідоміших оповіданнях, написаних протягом 20-30-х років XIX ст.
"Ріп Ван Вінкль"
Головний герой Ріп - людина проста і добродушна. Найбільше він не любив працювати; а жив займаючись рибальством або прогулюючись лісом. За лінощі його постійно сварила дружина, а сільські кумоньки симпатизували йому. Одного разу у лісі герой зустрівся з гномами, які грали у кеглі (національний колорит). Ті пригостили його напоєм - голландською горілкою (національний колорит). Ріп заснув і прокинувся аж через 20 років. Навколо все стало зовсім іншим: померла дружина, відбулося багато змін у суспільному житті та характері людей.
Однак не лише Ріп став об´єктом авторської іронії. Ного повернення дало можливість письменнику порівняти "старі" і "нові" часи. І автор довів, що всі зміни - навряд чи до кращого.
Своєрідність новелістики прозаїка визначена такими особливостями:
o сюжетність поєднана з докладними повільними описами характерів персонажів, їхньої зовнішності, місця дії, авторськими міркуваннями;
o динамізм розгортання подій розпочинався десь із середини оповіді, а експозиція з безліччю мальовничих подробиць часто розтягнута майже на половину всього твору;
o деталі й подробиці життя, побуту змальовані цілком реалістично, а описи природи - часто яскраво романтично;
o порушення звичного плину життя подіями і постатями фантастичними, казковими, чому автор давав логічне;
o поєднання елементів давньої європейської і молодої національної культур;
o схильність до іронії, гіперболи, гумору й лірично-ностальгічних настроїв.