Соціологія культури
9.4. Нова повсякденність
Риси нової культурної епохи виявляються не тільки в науці та філософії, а й у повсякденності життя. Чи можна говорити про існування нової, постмодерністської повсякденності? Чи існують і якщо існують, то в чому містяться прояви нової когнітивної епохи - постмодерну - у сьогоднішній повсякденності. Спробуємо скористатися тим же прийомом, який уже використовувався, а саме виокремити повсякденність модерну від властивих традиційній епосі способів інтерпретації світу тобто візьмемо вичленовані А.Шюцем шість ознак когнітивного стилю повсякденності й подивимося, як вони відповідають когнітивному стилю сьогодення. Шюц, як пам´ятаємо, виділив шість таких елементів: 1) трудова діяльність, 2) специфічна впевненість в існуванні світу, 3) активне, напружене ставлення до життя, 4) особливе переживання часу, 5) специфіка особистісної визначеності діючого індивіда, 6) особлива форма соціальності.
Найголовнішою з цих характеристик, що конституюють повсякденність, Шюц вважав переважаючий у ній спосіб діяльності - трудову діяльність, орієнтовану на зовнішній світ, засновану на передбаченні проектного характеру і таку, що прагне реалізувати передбачене в проекті стану справ за допомогою фізичних актів. Така діяльність — універсальна властивість усієї людської історії: повсякденність завжди й усюди була трудовою повсякденністю, чи йде мова про працю як матеріальне виробництво, полювання, збиральництво тощо чи про працю, в основі якої "виготовлення" інтелектуального продукту.
Однаку новітню епоху ця діяльність дедалі більше виявляється орієнтованою не на зміни фізичного стану світу і не на діяльність за допомогою фізичних актів, а на зміну стану знання — на діяльність за допомогою символів і знаків, що у певному розумінні виявляється лише віртуальною діяльністю, яка тільки в потенції передбачає зміни у фізичному світі. Багато видів діяльності не тільки самі полягають у маніпулюванні знаками і символами, але метою їхньою виявляється вплив на знаки і символи; так що вона взагалі не виходить за межі знання. Яскравим прикладом може бути сучасна фінансова робота, коли гроші та цінні папери існують віртуально — в електронній формі, тобто втрачають навіть свою фізичну субстанцію (папір, метал) і перетворюються у своєрідний ефір економіки. Ефір був фізичною гіпотезою, шо дозволяла пояснити взаємодію між віддаленими об´єктами. Гроші в міру їх десубстанціалізації усе більше починають виконувати ту ж функцію. Велика частина сучасних трансакцій відбувається з електронними грошима; це докорінно змінює економіку: виробництво все більш відходить на задній план економічної діяльності.
Саме виробництво значною мірою полягає в розробці моделей продукту і технічних пристроїв для їхнього втілення в матерію. Від фізичних актів людина дедалі більше звільняється.
Навряд чи не найграндіозніші події сучасного світу відбуваються у віртуальній, знаковій формі. Те, що потім реалізується як фізична діяльність й зміна фізичних об´єктів, найчастіше виявляється або другорядними, хоча і враховувалося в плані, але несуттєвими наслідками діяльності, або зовсім непередбаченими її наслідками. Наприклад, найбільші фінансові спекуляції, подібні до тих, які здійснюються Дж. Соросом, що викликають падіння життєвого рівня і взагалі економічний колапс цілих країн, відбуваються у віртуальній сфері (світовий валютний ринок цілком "віртуалізований"), а те, з чим доводиться фізично і психологічно мати справу громадянам країн — жертвами кризи, належить до сфери побічних або непередбачених наслідків.
Таким чином, шюцівське визначення характерного для повсякденності способу діяльності як трудової діяльності, орієнтованої на зовнішній світ, не зовсім відповідає тому становищу, то у тенденції реалізується в сучасному світі.