Соціологія культури
4.9.2. Життя як опір смерті
3. Фрейд виділив два основних інстинкти людини - танатос і ерос. Перший - інстинкт смерті, другий - життя. Перший пов´язаний із самозбереженням життя (смерть як вічна загроза для живого організму), другий - з и активністю. Хоча ці положення зазнали критики, вони все-таки залишаються непорушними для розуміння джерел життя.
Боротьба зі смертю як опір людини кінцю свого існування виявляється в таких формах.
При розумінні смерті як моменту переходу живого організму в стан мертвого тіла, боротьба ведеться вдвох формах: а) реанімація, тобто повернення до життя помираючого тіла медичними методами; б) евтаназія, тобто полегшення страж дань умираючого лікарем ("легка смерть"). Простіше говорячи, останнє є формою добровільного самогубства хворого за допомогою лікаря, медичних засобів — своєрідний опір смерті з її неминучими стражданнями.
При розумінні смерті як акту незворотного, остаточного зникнення свідомості (душі) людини опір їй виявляється у формах: а) міфологічних і релігійних ідей про переселення душі, про множинність форм життя індивіда, про продовження життя душі в загробному житті відповідно до ступеня праведності земного життя людини; б) ідей і цінностей світської культури про зосередження життєвих зусиль людини на теперішньому житті, ідей про продовження себе у своїх земних справах і нащадках (розвиток інститутів соціальної пам´яті — музеїв, монументальних і персональних пам´ятників, бібліотек, літературних і кіноархівів тощо).
При розумінні смерті як процесу помирання (старіння організму) опір смерті виявляється у формах: а) збереження і зміцнення індивідуального здоров´я, фізичного і психічного; на цій основі в суспільстві виникає і розвивається інститут охорони здоров´я народу (система організацій, кадри і їхня підготовка, медична освіта населення, виробництво медикаментів); б) розвиток фізичної культури і спорту; в) розвиток екологічної культури.
В останні двадцять-тридцять років у зв´язку з природним підвищенням цінності людського життя, крім розвитку державних і приватних систем охорони здоров´я, стала розвиватися і пропаганда здорового життя, заснована на досвіді довгожителів, насамперед людей з медичною освітою. З´явилося безліч програм з поліпшення здоров´я і досягнення довголіття за допомогою спеціальних особистих зусиль індивіда. Зупинимося коротко на одній із програм, описаній у книзі П. Брегга "Здоров´я і довголіття". Він залишив людству десять заповітів здоров´я. Ось деякі з них: ти повинен поважати своє тіло як найбільший прояв життя; ти повинен відмовитися від усієї неприродної, неживої їжі, збуджуючих напоїв; ти повинен зберігати свої думки, слова й емоції чистими, спокійними і піднесеними; ти повинен підкорятися законам Природи, здоров´я — твоє право, користуйся цим правом.
У соціально-культурологічному розумінні вирішальними факторами віддалення смерті, опору їй є: а) функціонування системи охорони здоров´я суспільства і розвиток медичної науки; б) формування життєздатних поколінь, які грамотно і природно адаптуються до змін у всіх сферах життя; в) забезпечення миру між народами усередині країни (боротьба з конфліктами політичними засобами) і мирне співіснування народів на Землі (системи колективної безпеки, ООН).
Усі ці груп и різнорідних (здавалося б) факторів мають той самий узагальнюючий показник, універсальний індикатор своєї ефективності. Ним є тривалість життя людини (середньостатистичний показник).