• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Соціологія культури

4.2. Значеннєвий універсам

Інформаційна взаємодія є необхідною частиною будь-якої соціальної взаємодії. Попередній аналіз процесу об´єднання індивідуального і соціального рівнів дій людей шляхом типізації дозволив нам описати (правда, дуже схематично) процес породження культурних феноменів, що упорядковують і наповняють змістом дії людей. Взаємодія в повсякденному житті зобов´язана своєю появою та розвитком необхідності жити, і жити успішно для кожної людини, тому інформаційне спілкування в цьому світі найчастіше носить у більшій своїй частині функціональний, прагматичний характер. Інші світи не мають такого чітко позначеного кола необхідностей, тому наша увага до них звичайно ослаблена, пов´язана з дозвіллям і розвагами, якщо вони не є світами моєї професійної праці та побутової поведінки, і обмін інформацією носить швидше суто символічний характер, будучи пов´язаний із символічними об´єктами.

Відомо, шо комунікація є засобом зниження невизначеності в ситуації взаємодії. Зменшення невизначеності припускає побудову індивідом (групою) пророкувань до початку дії і пояснень після їхнього завершення з приводу "правильності" чи "неправильності" установок на дію і самий акт дії (контроль за дотриманням "правил гри"). Тому в комунікативному полі функціонують: комунікативні норми, тобто морально-етичні зобов´язання, що накладаються на людину (групу), ролі — набір функціонально обумовлених дій і поведінкових очікувань, комунікативні мережі, тобто набори перехресних міжіндивідуальних зв´язків, правила-норми, що носять інструментальний характер, і службовці для координації дій людей у певних ситуаціях.

Тут описаний механізм звичайної комунікації. Однак цього опису недостатньо для розуміння природи комунікативних зв´язків між світами людини. Такі зв´язки забезпечують внутрішню цілісність людини і чіткість контурів очікуваних від неї дій (передбачуваність поведінки і дій) в умовах взаємодій. Тому останнім часом культурологи стали користуватися старим терміном "універсум", що, як стверджував ще Г.В. Лейбніц, є "безліч усіх можливих світів", "єдність багато чого". Ця категорія позначає динамічність і тотальність зв´язків та відносин усіх реальностей суб´єкта, свідомість якого переміщається з однієї з них в іншу (реальності теоретичного мислення, сновидінь, естетичного чи релігійного характеру тощо). У духовному плані вони поєднуються в значеннєвий універсум. Як ілюстрацію до такого висновку, наведемо класифікацію "внутрішніх цінностей" за В. Леві.