Соціологія культури
1.2. Репрезентативна культура
Можна вважати, що не буде надмірною модернізацією спробувати пояснити контовські форми пізнання світу та їхній вплив на суспільство, його функціонування і зміни, використовуючи поняття репрезентативної культури.
"Культура, — пише сучасний німецький філософ Ф.Тенбрук, — є суспільним фактом настільки, наскільки вона є репрезентативною культурою, тобто виробляє ідеї, значення і цінності, що діють завдяки їхньому фактичному визнанню. Вона охоплює усі вірування, уявлення, світогляд, ідеї та ідеології, що впливають на соціальну поведінку, оскільки вони або активно поділяються людьми, або користуються пасивним визнанням".
Будучи зрозумілою як репрезентативна культура, культура перестає бути феноменом, що пасивно "супроводжує" суспільні явища, які при цьому протікають ніби, поза і крім культури, об´єктивно і незалежно від неї. Репрезентативна культура репрезентує, являє у свідомості членів суспільства всі і будь-які факти, які що-небудь означають для діючих індивідів. 1 означають вони для них саме те і тільки те, що дано в культурній репрезентації. Тільки це існує для членів суспільства і тільки в цьому, тобто в культурній репрезентації, існує суспільство.
Ґрунтуючись на концепції Тенбрука, можна сказати таке: контовські стадії розвитку суспільства (теологічна, метафізична і наукова) є не що інше, як послідовні форми існування репрезентативної культури. На теологічній стадії релігійний образ світу в його різноманітних конкретизація і розгалуженнях був основою соціальних дій і соціальних інститутів саме тому, що "активно поділявся" або "пасивно визнавався" усіма членами суспільства. На метафізичній стадії релігійний образ світу в його змінив метафізичний образ світу. На науковій стадії ідеологією ( і одночасно культурою) що обґрунтовує суспільний порядок, стала наука.
Якщо виходити з поняття репрезентативної культури, не можна міркувати так що релігійний чи метафізичний світогляд, релігійна чи метафізична ідеологія були помилковими, неправильно відображали світ. Оскільки цей світогляд, ця ідеологія репрезентує суспільство у свідомості його членів і, отже, стає основою соціальних дій, то суспільство виявляється саме таким, яким воно репрезентовано у свідомості. Культура не може бути помилковою, вона просто є.
Може виникнути природне запитання: як репрезентативна культура ставиться до суспільства, тобто до соціальної структури, інститутів, систем статусів, що розуміються як тверді об´єктивні утворення, що (і це ми бачимо щодня) зовсім не регулюються "думками", як вважав Конт, а, навпаки, служать рамками, що примусово регулюють відносини між людьми? Відповідь на це запитання буде такою: усі ці жорсткі соціальні факти при усій своїй очевидній жорсткості є саме фактами репрезентативної культури, тому що вони похідні від ідей, що "діють завдяки "ньому фактичному визнанню". Вони, ці ідеї (знову процитуємо Тенбрука) "впливають на соціальну поведінку, оскільки вони або активно поділяються (тобто підкріплюються конформною поведінкою), або користуються пасивним визнанням". Якщо прийняти цю відповідь, то можна зробити висновок, що всі жорсткі соціальні факти є не чим іншим, як фактами культури. При цьому не виникає необхідності протиставляти культуру і суспільство. Культурне бачення і соціальне бачення — це просто два різних аспекти бачення того самого феномена. У будь-якому емпіричному явищі соціального життя неможливо відокремити "соціальну частину" від "культурної частини"; тут маємо, як висловився Тенбрук, "безшовне з´єднання".
Інша справа, що розвиток і зміна всіх цих жорстких структур відбуваються при провідній ролі культури. У суспільному розвитку культура первинна; на кожному етапі розвиток культури пов´язаний з боротьбою ідей, тобто з висуванням альтернатив, їхнім обговоренням і активною підтримкою або з пасивним визнанням однієї з них як об´єктивно правильної. Ставши фактично діючою, ця альтернатива безпосередньо через поведінку, орієнтовану на її підтримку, перетворюється з об´єктивно правильної в просто об´єктивну, тобто у жорсткий соціальний факт, не перестаючи при цьому бути фактом культури
Тут ми повернемося до контовського твердження про те, що соціальний організм грунтується на поглядах, переконаннях, "думках", зміна яких спричиняє зміни у всіх сферах громадського життя. Але враховуються не всякі думки а думки, так би мовити, агентів змін. Тенбрук називає їх інтелектуалами чи культурними експертами. Кожне суспільство і кожна історична eпохa висуває своїх культурних експертів. Так, у "примітивних" суспільствах культурні експерти — це чаклуни, маги, шамани; на теологічній стадії (виходячи з термінології Конта) — жерці, священики, богослови; на метафізичній стадії — критичні та скептичні філософи; на науковій стадії — учені. Але завжди це - ідеологи, функція яких полягає в зміні пануючих думок і, отже, у зміні суспільства.
У цій інтерпретації, що використовує поняття репрезентативної культури, Конт усе-таки трохи модернізований. Культурна інтерпретація виключає уявлення про більшу чи меншу істинність пізнання суспільства самими його членами. Культура не може бути помилковою, тому що суспільство саме таке, яким воно є в культурі. Конт же, навпаки, називав ранні стадії розвитку людського духу "фіктивними", думаючи, що справжнє пізнання суспільного життя досягається на позитивній, науковій стадії (і вважаючи, до речі, що втіленням цієї істини є його власна філолофсько-соціологічна концепція). Крім того, у культурній інтерпретації недоречне поняття морального прогресу, оскільки між суспільством і його мораллю існує взаємно однозначна відповідність, і виносити судження про мораль попередніх культур — означає судити про них за критеріями, що їм чужі. У контовській же системі прогрес моральності супроводжує пізнавальний прогрес.
Ці відмінності далеко не другорядні. Вони свідчать про те, що система Конта містить одночасно дві тенденції: об´єктивістську, пов´язану з ідеєю прогресу соціального пізнання, а тому розділяючи суспільство і культуру, та культурно-аналітичну, котру ми намагалися розглянути, залучаючи поняття репрезентативної культури.