• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Історія світової культури

Братські школи як осередки знань і національного духу.

Одним із найпоширеніших явищ, в якому віддзеркалилася співпраця слов´янських народів, є створення по всій Україні братств і шкіл при них. Одна з перших була заснована у Львові (1586р.), де першим ректором став Іов Борецький, а на посаду викладачів обиралися люди високої культури й ученості, такі як Стефан і Лаврентій Зизанії, Памво Беринда та інші. Укладено було відповідний статут "Порядок шкільний", за яким велося навчання. Подібні школи мало не лише братство Львова, а й інших міст — Кам´янця-Подільського, Вінниці, Луцька, Києва, Перемишля, Рогатина, Замостя, Немирова, Кременця. На Львівщині, Холмщині, Перемишльській землі школи під опікою братств стають осереддям захисту від національної дискримінації. При братствах створюються друкарні. Переписується література. Львівське братство привертає особливу увагу тим, що воно одним із перших стало на шлях культурно-національного відродження. "На нову хвилю утисків міщани Львова в середині 80-х років XVI ст. згуртувалися навколо Успенського братства, яке з доброчинного об´єднання парафіян перетворилося в осередок національного суспільно-політичного і культурного руху"1.

Шкільний рух братств загальнонаціонального масштабу ґрунтувався на глибинно-духовній праці, відданості справі відродження — і в цьому була його притягальна сила для інших слов´ян, котрі потерпали від насилля. З братських шкіл вийшло чимало тих свідомих українських письменників, захисників православної віри й національної свободи, які вплинули на дух епохи й культури, продовжуючи славні традиції Київської Русі.

Національний русинський контекст у діяльності братств мав свої глибокі корені, які сягали ще язичницької доби, коли широко культивувалася спорідненість під час спільних ритуальних відправ. Християнство переосмислило ці традиції на основі братства в Христі. Братчики опікувалися церквою, освітою, власним фізичним і духовним станом. Вони розвивали книжкову справу, створювали шпиталі. "Великий вплив і організацію наших церковних братств мали ремісничі цехи, що в них почало організовуватися населення міст з хвилею поширення так званого магдебурзького права. Подібно як у цехах, так і по братствах почали обов´язувати старі організаційні статути, що окреслювали брацькі права й обов´язки"2. Отже, братства згуртовували українське громадянство.

Великий інтерес до братств в Україні та їхніх шкіл з боку слов´янських народів, розповсюдження в їхньому середовищі книг, видрукуваних у братських школах і монастирях, мало місце в Білорусі, Болгарії, Росії, Сербії, а також у Молдові та Волощині. Зазначимо, що з двох збережених примірників книжечки "О воспитании чад" один виявлено в Болгарії. Таке досить рідкісне видання, як "Октоїх" (1639 р.), з´явилося в XVII столітті в Кубинському монастирі Пловдива.

Важливо згадати й такий здобуток братств на ниві міжслов´янських зв´язків, як створення словниково-граматичних праць. Написана з участю братчиків греко-церковнослов´янська граматика "Адельфотес" (1591 р.) та граматика церковно-слов´янської мови колишнього львівського вчителя Лаврентія Зизанія стали вагомим внеском у наукову розробку мовознавчих питань в Україні, Білорусі та Росії.