Історія світової культури
Історія слов´ян у світовому контексті
Німецький філософ, просвітитель, основоположник історичного підходу в дослідженні культури Йоганн Готфрід Гердер (1744—1803 рр.) з великою прихильністю осмислював долю слов´янських народів та їхнє майбутнє. Нещастя слов´ян, на його думку, в тому, що, відповідно до положення серед народів землі, вони виявилися, з одного боку, в такій тісній близькості з німцями, а з іншого боку, тили їхні були відкритими для набігів східних татар, від яких, так само як і від монголів, багато зазнали страждань. Гердер з притаманним йому романтичним піднесенням бачить велике майбутнє слов´янських націй, що населяють прекрасні землі Європи. На його переконання, "законодавство й політика Європи з часом будуть дедалі більше підтримувати спокійне працелюбство й мирні відносини між народами", отож і "слов´янські народи... колись такі працелюбні й щасливі, пробудяться, нарешті, від свого довгого тяжкого сну, скинуть із себе ланцюги рабства, стануть обробляти належні їм прекрасні області землі — від Адрі-атичного моря до Карпат і від Дону до Мульди — і відсвяткують на них свої стародавні урочистості спокійного працелюбства й торгівлі".
Ідеєю пробудження самосвідомості слов´ян як носіїв спадковості давньої й самобутньої цивілізації, культурної традиції були пройняті намагання якомога детальніше поставитися до збирання з народних уст і збереження для нащадків старовини. Звернення завдяки спільним зусиллям подвижників слов´янських націй до фольклорних джерел, легенд, переказів, пройнятих духом міфологізму та естетизму, набуло більшого значення, ніж просто поява етнографії серед інших народознавчих дисциплін. В умовах суворої цензури імперських служб кожний елемент старожитностей, що проростав у побуті й світоглядності слов´янства, набував особливої художньої семантики й символізму. Здавалось би, звичайний вірш Якова Головацького "Річка", надрукований у поетичному збірнику "Вінок на спомин про обжинки", сприймався з особливим підтекстом. Письменник і фольклорист Яків Головацький з великою старанністю збирав давні легенди й міфи Галичини, Карпат, записуючи їх із уст жителів тих країв. Будучи добре обізнаним із тогочасною літературою про слов´янську міфологію, Я. Головацький у той же час самостійно дійшов висновку, що головні риси та ознаки, як він писав, язичницького богослужіння в усіх слов´ян були однаковими. Слов´янські міфи та язичницькі обряди випливали з одного джерела стародавніх переказів Сходу, колиски роду людського. Через це уявлення про божества та служіння їм, за прадавніми слов´янськими віруваннями, мають близьку спорідненість із казковими переказами інших народів індоєвропейської галузки.
Міфологія слов´ян разом з іншими духовними цінностями допомагає пізнати не лише уявний, ілюзорний світ давнини, а й реальність ідеалів і прагнень, складної поетичної системи світосприймання, огорненого таємничістю далекого минулого етносу.