Історія світової культури
2. Формування американської нації та її культури в пізній колоніальний період
Зміцнення влади метрополії, починаючи з часів Реставрації, потім — після "Славної революції" 1688 року - в період правління Сванського дому, відбувалося в ситуації перманентного наростання суперечностей між соціально-економічними інтересами колоній і політико-економічними амбіціями англійської корони. Розвиваючись традиційним для колоній шляхом, американська економіка орієнтувалася, головним чином, на виробництво сільськогосподарської та промислової сировини, яка використовувалася для збагачення метрополії. Звичайно, це затримувало технічний прогрес, ускладнювало рух колоній іманентним для них шляхом буржуазного розвитку. Особливість останнього визначалася господарською спеціалізацією Півдня, Півночі та Центру Північноамериканського континенту, яка склалася на межі XVII—XVIII століть.
На Півдні рабовласницька плантаційна система господарства ефективно діяла за рахунок високорентабельного виробництва тютюну, рису, індиго, бавовни. Необхідність у робочих руках задовольнялася за рахунок збільшення кількості чорних рабів, чисельність яких особливо зросла після 1713 року. Рабство в південних колоніях набуло особливо безжалісних форм, законодавчо оформившись у суспільну інституцію.
До 60-х років XVII століття взагалі не існувало спеціальних законодавчих актів, які б визначали становище американських нефів. У той час кількість рабів-африканців була невеликою, їх експлуатація мала домашню форму й не була визначальною для економічного буття колоній.
На початку XVIII століття з переходом до плантаційних форм експлуатації докорінно змінюється соціально-класова структура колоніального суспільства, де расові відмінності збігалися зі становими, з розподілом на рабів і рабовласників. Склалася розвинута інституція поневолення. Ця зміна в соціально-економічному бутті колоній супроводжувалася глибинними процесами соціальної, расової, етнічної ідентифікації американських негрів.
У Новому Світі африканці опинилися у становищі не лише відірваності від культурних, етнічних, соціальних коренів. Вони перестали розглядатися як особистості. Виникла ситуація, коли відмінності в географічному положенні, соціальному минулому, мовах, релігійних віруваннях, величезна віддаленість від батьківщини й розкиданість по всій колоніальній території не дали змоги створити соціальну інституцію для збереження й розвитку батьківської африканської культури. Африканці змушені були адаптуватися до нового чужого й ворожого середовища. Розпочався процес мовної, побутової й соціально-культурної асиміляції негритянського населення. Воно переймало традиції, звичаї, навички, англійську мову. Цьому також сприяло прилучення африканців до християнства. Широка місіонерська діяльність баптистів та методистів закладала нові емоційно-психологічні узи — релігію, яка дарувала нефам надію на спасіння, звільнення від страждань, надавала смисл їхньому життю. Таким чином формувалися об´єктивні передумови виникнення нової соціально-расової спільності.
На формування уз братерства впливала расова дискримінація, ідеологія "білої вищості" і довічної "расової неповноцінності" чорних. Ідеї расизму глибоко проникли у свідомість американських колоністів, гальмуючи темпи асиміляції, які були різними в Південних і Північних колоніях.
Незважаючи на те, що на всій території Нового Світу рабство сприймалося як звичайний факт, соціально-культурна, економічна ситуація в Новій Англії створила сприятливіші умови для культурної асиміляції народів. Багатогалузеве господарство, превалювання фермерства, розвиток міст потребували кваліфікованої праці рабів, яких часто вважали членами сім´ї. Вони безпосередньо стикалися з домашнім життям, працею білих хазяїв. Посилилося расове змішування, в результаті якого мулати стали частиною негритянського населення, місцевого зокрема. В середині XVIII століття в містах Нової Англії з´явився прошарок вільних негрів.
На відміну від жорстоких рабських кодексів Півдня, законодавство північноамериканських колоній розглядало рабів не лише як приватну власність. Вони мали певні юридичні права, позбавлення їх життя визначалося як тяжкий злочин. У Нью-Йорку, Філадельфії виникли перші благодійні школи для негрів.
Розвиток буржуазних відносин у більш "чистому" вигляді був характерним для центральних колоній (Нью-Йорк, Пенсільванія, Нью-Джерсі) та Півночі. Перевага фермерського типу ведення господарства, зростання його комерційного напряму и пов´язана з цим виробнича спеціалізація стимулювали активність місцевої промисловості. Це у свою чергу, зумовило велике зростання чисельності населення за рахунок неанглійців — німців, шотландців, ірландців, африканців. Унаслідок цього значно збільшилася кількість міст
З розвитком ремісництва й сільського господарства, їхньої спеціалізації, зростання місцевого промислового виробництва, розширення асортименту внутрішніх і зовнішніх торговельних морських, річкових та сухопутних перевезень формувався єдиний американський ринок, нова міжколоніальна економічна співдружність з міцним комплексом загальних інтересів. Закладався економічний фундамент формування нової нації, створювалися об´єктивні умови для об´єднання колоній у неподільний державний організм, незалежність якого ще треба було завоювати.
Прогрес, досягнутий колоніальною економікою в середині XVIII століття, не змінив, проте, її основного напряму. Американське суспільство залишалося сільськогосподарським. Не випадково своєрідність умов формування нової нації, характер національно-визвольного руху визначалися специфікою розвитку аграрних відносин, на фунті яких у сільському господарстві в майбутньому сформувався американський шлях розвитку капіталізму. Система земельних відносин поєднувала феодальні установи, плантаційні та фермерські господарства.
Сільськогосподарська праця ідеалізується масовою свідомістю як діяльність, якою споконвіку займалися американці, починаючи з піонерів переселенського руху. Вона постає основною запорукою життєвості й гармонійного розквіту суспільства і його громадян. Пізніше образ людини землі — фермера — стереотипізуеться національною свідомістю як уособлення божественної обраності, праведності життя, носія найбільш шанованих чеснот майбутньої американської нації — працелюбності, патріотизму, природності, чесності. Не випадково Америку уявлятимуть як країну незалежних фермерів, що є основою її свободи. Надовго цей стереотип стане глибоко вкоріненою культурною традицією.
Значний вплив на формування американської нації мав розвиток політико-правових відносин, зростання політичної самосвідомості колоністів. Тривалий час (до середини XVIII ст.) у них визрівала ідея економічної незалежності, але процеси соціального життя колоній поступово набували дедалі гострішого політичного характеру й виразнішого національного відтінку. З поглибленням суперечностей між колоніями й метрополією ширився патріотичний рух, учасники якого виступали проти експансіоністської політики Англії, критикували її меркантилізм щодо політико-економічного життя колоній. Визнання англійського підданства й пов´язані з ним права та привілеї з часом доповнюються новим для поселенців почуттям прихильності до американської вітчизни, до землі, де вони народилися й зросли, усвідомленням спільних стосовно метрополії інтересів.
Своєрідність "американської" ситуації полягала в тому, що формування єдиної нації перепліталось як з боротьбою за визволення від колоніальної залежності, так і зі зростанням демократичного руху в колоніях, боротьбою за політико-економічні зміни у внутрішньому житті.
До другої половини XVIII століття в американському суспільстві, на відміну від західноєвропейського, соціально-класова диференціація була менш виразною через більшу "мобільність" населення. Тому, незважаючи на поглиблення класового розмежування, форми соціального протесту не досягли тієї гостроти й масштабів, які характеризували суспільне життя країн Старого Світу. Крім того, цьому сприяла й наявність великого простору "вільних" земель Дикого Заходу, що давало змогу уникати жорстоких репресій від переможців у тому чи іншому класовому конфлікті. Поступово утворився спільний фронт боротьби за національну незалежність і демократизацію внутрішнього життя колоній. У процесі розвитку патріотичної кампанії з´явилися нові форми демократичного руху. На зміну "політиці законодавчих дебатів" прийшла "політика вулиці", політика масових виступів "низів", виникли перші революційно-демократичні організації "Синів свободи", які відіграли важливу роль у визвольному русі, у становленні міжколоніальних зв ´язків. Початок і середина XVIII століття позначені культурною, суспільною й політичною діяльністю видатного представника американської нації, ім´я якого найбільше вшановується народами Америки, — Бенджаміна Франкліна (1706— 1790 рр.). Син ремісника, він прославився в наукових колах як учений з передовими поглядами, який зробив ряд винаходів, пов´язаних із природою електрики, пропагуючи наукове природознавство та виступаючи проти релігійного фанатизму. Американський учений залишив також наукові роботи, присвячені питанням історії й політекономії. Як активний прихильник розвитку буржуазних відносин (з ідеалізацією характерних для них товарно-грошових відносин) Б. Франклін довів наявність взаємозв´язку між вартістю товару й кількістю витраченої на нього праці, критикував систему рабовласництва, доводячи більшу ефективність буржуазного підприємництва.
Перу Б. Франкліна належить один із перших документів американської історії, в якому передбачався рух північноамериканських колоній в іманентному напрямку — план їх об´єднання в союз. Запропонувавши в 1754 році співвітчизникам новий шлях розвитку, Б. Франклін став у майбутньому одним із визначних лідерів боротьби колоній за політико-економічну й духовну незалежність. Як ідеолог буржуазного просвітництва, прагнучи реалізувати свої теоретичні погляди на практиці, Франклін стояв біля джерел формування національної освіти. З його ім´ям пов´язують створення в 1727році Філадельфійської хунти, завдання якої полягало в освіті городян, появу в 1743 році Американською філософського товариства.
Культурно-просвітницька діяльність Б. Франкліна була однією зі складових єдиного процесу зростання самосвідомості національної буржуазії (яка формувалася на цей час), процесу значних змін у сфері ідеології та культури, розвитку освіти, науки, літератури й мистецтва. Підтримка Б. Франкліном просвітницької ідеї про необмежені можливості й самобутність вільної особистості сприяла формуванню в культурному середовищі американських колоній ідеалу економічної людини, який відповідав ідеології молодої буржуазії. Панування традиційної "общинно-комунальної" етики змінюється докорінною ревізією концепції взаємовідносин окремого індивіда та суспільства, і, відповідно, проблем власності. Моральна автономія економічного життя кожної людини, власність якої є її невід´ємним правом та ознакою її авторитету, самостійність і опора на свої власні сили, вільна конкуренція пропонуються як стандарт способу життя.
Посилюються пошуки компромісу між належністю до загальної системи моральних вимог і орієнтацією на матеріальний та соціальний успіх. Засобом його досягнення пропонується працелюбність. Ця чеснота, поряд зі скромністю, справедливістю, рішучістю, бережливістю, на думку Франкліна, дасть змогу досягти того "розумного процвітання", в якому б знайшли компроміс громадянин і індивід, людина відчула б себе реально вільною й морально чистою. Пропонується принцип надії на самою себе, на свій здоровий глузд, відстоюється право на самостійний вибір цілей, форм і методів діяльності. Гроші, приватна власність, матеріальне благополуччя розглядаються як символ особистої гідності, наслідок індивідуальних зусиль, здатності до індивідуальної змагальності. В раціональній життєвій поведінці, культі "особистого успіху" в секуляризованому вигляді проявляється ідея професійного покликання пуританізму. Духовний клімат американських колоній, життєві суспільні настанови, американська культура праці значною мірою формувалися під впливом протестантської ідеологи". Проблема віри прив´язувалася до проблеми чесного виконання своїх професійних обов´язків. Бідність прирівнювалася до стану хвороби, тоді як приватна власність, гроші стали ознакою божественної обраності, благодаті, праведності. Освячуючи економічну діяльність, морально виправдовуючи багатство, протестантизм став формівним чинником процесу затвердження нового буржуазного типу особистості, поширення духу ділової творчості.
Успадковані від перших поселенців віра у велич здійснюваної справи, працелюбність, вміння цінувати час і свої зусилля, бережливість, винахідливість у "новому мисленні" американців набувають романтичної привабливості. їх намагаються наслідувати, спрямовуючи на досягнення особистого матеріального достатку й соціального стану. Не випадково американський фольклор і література колоніального народу піднесено оспівують працю, відтворюють образ людини-трудівника, який пізніше виросте в один з стереотипів національної американської свідомості. Усна народна творчість білих поселенців, негритянський фольклор наділяють легендарних героїв (Пола Бам´яна, Пікоса Білла, Джона Гемрі — лісорубів і бурильника) великою фізичною силою, енергією, господарською кмітливістю, наполегливістю. Вони беруть гору над технікою, зводять гори, вирубують каньйони, виривають річки, навіть жінки — героїні казок, переказів, пісень — найчастіше зображаються як мужні, сильні створіння. Всі ці риси властиві не лише міфологічним героям — людям, але і тваринам.
Вкорінення в повсякденному житті американців етичних чеснот, які проголошуються протестантизмом, культ праці і особистого успіху формують нове ставлення до світу — американський індивідуалізм, який був для тієї культурної ситуації конкретно-історичною формою гуманістичної ідеології.
Буржуазне просвітництво, яке почало оволодівати розумом американців, поки що не панувало в цілому в інтелектуальних сферах. Так, система вищої освіти, колоніальна наука залишаються під наглядом церков різного напряму священнослужителі становили значну частину освіченої еліти суспільства. Засвоєння практичних знань поряд із богослов´ям культивувалося в коледжах, виникнення яких було пов´язане передусім з ініціативою та активною діяльністю релігійних деномінацій. Більш того, в ситуації кризи кальвінізму багато вищих навчальних закладів, принципи організації та навчання яких формувалися під впливом англійських університетів, стали оплотом ортодоксальних релігійних традицій.
Однак секуляризаційні процеси поступово проникали й у цю сферу (хоча слід зауважити, що на американському ґрунті вони вилилися в релігійно-оновлені реформаторські течії, антиклерикального ж руху не існувало). Потреби економічного й соціального прогресу стимулювали розвиток науково-технічних знань. Вони стали важливою складовою культури майбутньої американської нації. Відомий практицизм місцевого менталітету зумовив першочерговий розвиток прикладного знання, головним критерієм якого була корисність. У науці колоніального періоду, що розвивалася завдяки ентузіазмові окремих учених-аматорів, панував любительський підхід до наук, орієнтація на авторитет Англії й Ньютона.
Ця ситуація була найхарактернішою для культурного життя північних та центральних колоній (особливо для Нової Англії). Відмінності в соціально-економічному й суспільно-політичному устрої Півдня та Півночі Америки дуже позначилися й на основних напрямах розвитку цих регіонів. Варто звернути увагу на елітарність культури й мистецтва південних олігархічних колоній (насамперед Вірджинії як культурного центру Півдня), її орієнтації передусім на духовні цінності, "імпортовані" з Англії, та національно-демократичні культурні тенденції Півночі.
Переважно англійці за походженням, американські колоністи не могли не створювати щось нове, національне, самобутнє інакше, ніж як на фундаменті європейської культури. Але особливості життя поселенців, специфіка їхнього життєвого устрою в цілому визначили шляхи та засоби зміни старого й народження нового. В горнилі народження національної культури переплавлялися звичаї й традиції багатьох народів Європи та Америки. Так, на більшій частині колоніальної Америки англійська мова стає основною в спілкуванні. Строкатість національного складу іммігрантів, вплив мовної культури аборигенів визначили своєрідність колоніального мовлення, на ґрунті якого сформувалася єдина, відмінна від англійської, мова з великою кількістю неологізмів, сленгових елементів, специфічною вимовою.
Своєрідним поєднанням європейської, африканської та індіанської культур постає художня культура цього періоду. Якщо в XVII столітті панували релігійно-піеттічні настрої, домінували дидактичні поеми релігійного змісту й медитативна лірика, метафізична поезія, то XVIII століття стало найважливішою віхою в розвиткові американської літератури, істотно змінивши співвідношення її жанрів на користь світських творів, передусім публіцистики.
Газетно-журнальна література, взаємодіючи з різними жанрами усної народної творчості, формує специфічну мовну культуру, яка орієнтувалася на певну "карнавалізацію" свідомості, народний стиль. У надрах масової культури розпочався процес оновлення жанрової і стильової літературної системи. Проповідь і анекдот, лекція й усна історія, есе й небувальщина, запозичуючи один у одного певні елементи, утверджують новий пафос — пізнання життя й самовизначення.
В цей період був підготовлений ґрунт для виникнення національно-самобутньої художньої літератури,, розквіт якої припадає на епоху романтизму.
Специфічною була й ситуація у сфері образотворчого мистецтва. Прагматизм культурної свідомості американців зумовив виникнення й масову популярність портретного живопису. Він приваблював насамперед своєю позаестетичною функцією. Портрет як невід´ємна частина побуту американської сім´ї зберігав для нащадків інформацію про соціальний статус, моральні цінності, характер і зовнішність її членів.
Портретний живопис стає специфічним літописом часу, у якому віддзеркалився процес перетворення переселенця-колоніста в американця. У портреті своєрідно відобразилося характерне для американської художньої літератури поєднання в образно-художній будові твору соціального, типового і особистого, індивідуального. Непрофесійні народні художники — лінмери — започатковують традицію прозаїзму у відображенні дійсності. Звичайно, й тут виявився вплив пуританізму як структуростворюючого елементу художнього мислення американських колоністів. Через індивідуальні характеристики героїв портрет створював певний узагальнений образ гідної, вольової, цілісної та самодостатньої людини з ясним усвідомленням своєї особливої місії, покликання й значущості. Відсутність інтелектуальної складності, внутрішня, без зовнішніх прикрас, велич утілених образів ("намагайся бути простим і зрозумілим: вище красномовство — у простоті"1) були відмітною рисою мистецтва примітивістів, мистецтва, яке стало невід´ємною частиною американської національної культури. Пейзаж як самостійний жанр траплявся у XVIII столітті дуже рідко. Якщо художнє життя колоній запропонувало специфічно американський жанр портрета, то щодо музичної культури воно виявилося більш залежним від європейських традицій (так само, як і в архітектурі, де були поширені традиційно європейські типи споруд). Міське музичне життя розвивалося переважно зусиллями європейських музикантів і місцевих дилетантів. Поряд із хоровим мистецтвом розвивалися світські жанри пісень, балад, танців. Оперно-симфонічна культура, яка на той час була одним із найвищих досягнень європейських народів, на американському ґрунті не прищеплювалася. Однак XVII—XVIII століття відмічені суттєвим явищем в американській культурі — створенням одного з найцікавіших різновидів американського фольклору — його афроамериканського, або негритянського елементу. Склавшись у результаті поєднання антлокельт-ських та африканських музично-стилістичних рис, негритянська музика стала в майбутньому джерелом виникнення специфічно американських жанрів — спірічуелсу, блюзу та інших.
Не лише музичне мистецтво відчувало на собі вплив африканської культури. Американська література XVIII століття, зображувальне мистецтво збагачуються творами перших негрів-письменників — Л. П. Примса, Ф. Вітлі, Ю. Геммона, художників -- Дж. Джонсона, С. Мургеда. Стала широковідомою в культурному середовищі колоніальної Америки діяльність лікаря Д. Диргема математиків Т. Фуллера і Б. Баннекера. Талант чорних рабів-майстрових сприяв розвиткові декоративно-прикладного мистецтва, зокрема різьба по червоному дереву. Переплітаючись з художньою культурою білих колоністів, негритянська культура поступово стає невід´ємним елементом становлення специфічного духовного обличчя американської нації.
Таким чином, XVIII століття в американській історії — час формування нової великої нації. Час її народження припадає на ситуацію соціально-економічного й духовного піднесення, викликаного розвитком буржуазних відносин, які торкнулися всіх сфер колоніального життя. Процес формування американської нації, її культури був пов´язаний з економічними та політичними змінами внутрішнього життя колоній, їхньою боротьбою за звільнення від колоніальної залежності. В середині XVIII століття чітко намітилися ознаки тих характерних рис, які в подальшому складатимуть самобутнє обличчя американської культури. Ці ознаки, при всіх регіональних, соціально-економічних, суспільно-політичних і культурних особливостях, виявили глибоку, загальну для всіх колоній тенденцію формування державного організму, незалежності й розквіту якого потрібно було ще досягти.