Історія світової культури
Культура стародавніх цивілізацій Месоамерики
Історичний розвиток у районі Центральних Анд і Месоамерики відбувався не синхронно. Якщо на момент появи іспанців Центральноандська область була прилучена до сфери історичної долі однієї культури (інкської) й однієї держави (Тауантисуйу), то Месоамерика була поділена на дві культурні зони — Центральну Мексику та Юкатан. У кожній з них державницькі процеси на момент появи іспанців були далекі від завершення. В Центральній Мексиці сформувалася цивілізація ацтеків, на Юкатані — майя.
Як зазначалося вище, падіння найдавніших міст-держав майя сталося через навалу тольтеків. Проте майя й тольтеки були етнічно близькими, крім того, їх ріднила культурна спадщина, здобута від ольмеків. Усе це сприяло досить швидкій асиміляції тольтеків з місцевим населенням і виникненню нових суспільних утворень. Але Юкатан за кілька століть не зумів об´єднатися в цілісну державу.
Суспільно-економічна організація майя відома досить добре. Іноді майя називають греками Америки, маючи на увазі відносно високий рівень їхнього мистецтва й науки, а також тому, що існування на Юкатані кількох міст-держав наводило на думку про давньогрецькі поліси. Однак ця схожість суто зовнішня. Суспільна організація майя скоріше нагадує ранній Шумер або "номівський" додинастич-ний Єгипет. Кожне місто-держава являло собою маленьку деспотію. На чолі її стояв правитель, який мав титул Халач Виник, що означає "Велика людина". Влада ж переходила від батька до сина і була необмеженою.
Основним соціальним осередком суспільства лишалася територіальна община. Разом із тим уже далеко зайшов процес майнової й соціальної диференціації (жерці, військові, ремісники), а община в цілому була предметом експлуатації державою. Окрім сплати податків, внесків на утримання війська, "дарів" жерцям, широко практикувалася праця общинників під час спорудження й ремонту храмів, прокладання шляхів.
Довготривалий період політичної роздрібненості в майя не створював умов для формування монотеїзму. Кожне місто мало свій пантеон божеств, разом із тим бог неба Іцамна шанувався жителями всіх міст-держав.
Один із найважливіших здобутків духовної культури майя — ієрогліфічне письмо, яке існувало ще в докласичну епоху, широко застосовувалось у всіх сферах життя. Значні були досягнення майя в географії, математиці, і особливо в астрономії. Очевидними стали також успіхи майя у сфері історичної науки. Будувалися спеціальні обсерваторії. Астрономи-жерці могли заздалегідь провіщати сонячні й місячні затемнення, а також розраховувати період обертання деяких планет. Сонячний календар майя був точніший від сучасного європейського календаря.
Ацтецька державність виокремлювалася на фоні інших давньоамериканських тим, що виникла відносно пізно. Ацтеки переселилися в долину Мехіко з далекої міфічної країни Астлан і являли собою одну з пізніх міграційних хвиль племен науа, які рухалися з півночі. Через кілька століть поневірянь і воєн ацтеки закріпилися на островах озера Тескоко й заснували в 1325 році селище Теночтітлан, яке швидко переросло у велике місто. З 1427 по 1433 рік ацтеки на чолі з вождем Іцкоатлем боролися проти наймоіугаіших племен Центральної Мексики — тепанеків. Війна закінчилася перемогою ацтеків і означала для них перехід на новий ступінь суспільного розвитку.
Ацтецьке суспільство, яке застали іспанці, мало перехідний характер. Незавершеність створення державності проявлялася в різних сферах суспільного життя. Так, формально ацтецьке суспільство все ще залишалося племінним союзом у формі об´єднання трьох міст, що склався під час війни проти тепанеків. Насправді ж керівна роль Теночтітлана переростала в гегемонію. Це яскраво постало в 1516 році, саме перед прибуттям іспанців; того року цар ацтеків Монтесума проігнорував результати виборів правителя міста Тескоко й призначив на цю посаду свого ставленика.
Основну частину населення становили землероби й ремісники — масехуалі, або вільні общинники. Ремісники селилися в спеціальних кварталах ювелірів, каменярів, гончарів. Багато було й рабів-тлатлакотин — військовополонених і злочинців. Почтетека — гендлярі — мали особливе й досить високе становище в суспільстві. Обмінюючи продукти, вони пересувалися по всій країні й водночас збирали податки. Грошей у сучасному розумінні в суспільстві ацтеків не існувало, одиницею обміну слугували дорогоцінні мінерали й плоди какао. Золото цінувалося лише як предмет розкошів.
Як і всі месоамериканські народи, ацтеки користувалися двома календарями. Перший — ритуальний, священний — слугував жерцям і був записаний до "книги доль". Другий ґрунтувався на річному сонячному циклі. До першого входило 260 днів, до другого — 365. Письмо в ацтеків було піктографічним, вони використовували двадцяткову систему лічби й відповідну систему записів чисел.
Серед ацтеків відомі видатні архітектори, інженери, агрономи, скульптори, ювеліри, каменярі, писарі, музиканти, поети, актори, лікарі й представники інших професій. Це стало можливим лише завдяки культурній політиці, спрямованій на збереження й збагачення тисячолітньої спадщини цивілізацій Центральної Мексики. Для проведення в життя своєї культурної політики ацтецька держава виробила цілісну педагогічну систему, пристосовану до потреб суспільства. Виховання й освіта здійснювалися в школах, до яких повинні були ходити всі юнаки віком від 15 років.
Таким чином, культура народів Америки в доколумбовий період розвивалася майже з тією закономірністю, яку ми спостерігаємо й у розвитку культури Старого Світу. Але вона мала й власні специфічні риси в системі як матеріальної, так і духовної культури, котрі збагатили загальносвітову культуру. Серед них слід згадати високопродуктивні культурні рослини (маїс, картоплю, томати, соняшник, какао тощо), розповсюдження яких на інших континентах дало змогу вдвоє збільшити продовольчі ресурси світу; лікарські засоби (хінін і бальзам); досягнення металургів і архітекторів; високохудожні зразки мистецтва; міфологію й поезію; здобутки астрономів і вчених доколумбових цивілізацій Америки.
Усе це свідчить про те, що культура давньоамериканських народів мала величезний потенціал і її можна, без сумніву, вважати плідною гілкою світової культури.