• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Естетика

Глобальні зміни в культурі

Приблизно з середини XX ст. в євро-американській цивілізації почали якісно домінувати процеси, які виникли ще у XVI ст., значно активізувалися у XIX ст. і які систематично заперечували й руйнували духовне ядро культури, а саме - віру в духовну реальність, що є основою будь-яких суттєвих процесів і самого людського буття. Як єдину й вищу розумну та духовну силу людина стала усвідомлювати саму себе і це усвідомлення змінило всю систему її розуміння миру, дало могутній поштовх розвитку її інтелектуальної та наукової діяльності, затвердило безумовну довіру до безмежних можливостей людського розуму.

XX ст. - це перший в історії відрізок, помічений складним й неоднозначним явищем - так званим "повстанням мас". Вперше в історії людства кількість населення стала такою великою (з VI по XIX ст. населення Європи не перевищувало ста вісімдесяти мільйонів, а в період з 1800 по 1914 рр. досягло чотирьохсот шістдесяти і подалі зростає). Також вперше маси людей дістали той життєвий рівень, який раніше був доступний лише меншості. Маси людей оволодівають і користуються технікою, яка раніше потребувала спеціалістів. Це не тільки техніка матеріальна, але і юридична та соціальна. "Маса" витискує меншість з політичного, соціального, культурного життя, прагне зайняти ті місця в суспільстві які раніше належали обраній меншості. Але разом з тим вона приносить в усі ці сфери культурного і соціального життя власну психологію, яка відрізняється не тільки від психології такої меншості, але й від психології рядової людини. Звичайна людина, може наважитися підступити до себе з великими вимогами і має мужність визнати себе необдарованою, не маючою ніяких особливих достоїнств, тобто - рядовою. Людина ж маси не міряє себе особливою мірою, вона не тільки не переймається своєю пересічністю, вона задоволена й навіть пишається своєю невщрізненістю від інших, тим, що вона "як всі".

Водночас, згасання традиційної духовності, процеси секуляризації, розвиток жорстких товарно-грошових відносин на базі матеріалістичних, утилітаристських, позитивістських уявлень, лавиноподібне зростання численних науково-технічних винаходів (науково-технічний прогрес) призвели до нескінченних соціальних конфліктів XX ст. - мировим війнам та революціям. Переживання цих конфліктів, наслідків електронно-технологічних революцій, інформаційного "вибуху" без будь-якої твердої духовної опори призвело до ослаблення моральних принципів, до ускладнення пошуків (само)ідентичності, до якісної зміни усієї психо-ментальної структури людини. Прагнення вибудовувати майбутнє, орієнтуючись тільки виключно на свій розум, матеріалістичне розуміння світу невичерпність сцієнтистсько-технократичних перспектив, спровокувало тотальну кризу людства, осмислення якої відбувалося й відбувається у численних концепціях ("одномірної людини", "кризи проекту Просвітництва", "суспільства споживачів" та ін.). Найбільш глибоко та гостро радикальність цієї кризи відчуло й відтворило протягом XX ст. мистецтво.