• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Дитяча психологія

4. Перехід від зовні зумовленої моральної поведінки до свідомої

Етичні норми спочатку представлені у свідомості дитини як ког-нітивні утворення (уявлення) і не виступають у ролі мотиву їх поведінки: малюк знає, як потрібно, але не завжди чинить саме так. Спочатку виконання моральних норм має зовнішню зумовленість: вимоги дорослого. Навіть присутність дорослого полегшує виконання дитиною моральної норми.

Наявність усвідомлюваних моральних норм, які суперечать бажанням дитини, породжує ситуацію внутрішнього конфлікту. Він свідчить про засвоєння норм дітьми на рівні знань, а не переживань. Як відзначає С. Г. Якобсон, характер внутрішнього конфлікту залежить від сфери спілкування дитини. У взаєминах з дорослим - це суперечність між зовнішніми вимогами й особистими бажаннями дитини. У спілкуванні з ровесниками - зіткнення різноспрямованих інтересів. При відсутності зовнішнього тиску виникає суперечність між власними бажаннями дитини та їх моральною оцінкою [167, с. 35].

У 5—7 р. дошкільники переходять від зовні зумовленої моральності до свідомої. Етична норма стає регулятором взаємовідносин між людьми, усвідомлюється як умова колективної діяльності. Зовнішній контроль з боку дорослого знижується. Поведінка дитини стає етичною навіть за відсутності дорослого і у випадку, якщо дитина впевнена в безкарності свого вчинку і не бачить вигоди для себе. Етична норма стає мотивом поведінки. Зв´язок між етичною свідомістю і етичною поведінкою - мета і найголовніший показник морального розвитку дошкільника.

Для подолання конфлікту між етичними нормами як зовнішніми вимогами і спонуками самої дитини, вирішальне значення має формування у дошкільника відповідних переживань, що поступово складаються у стійкі його ставлення до оточуючих та виступають мотивами його поведінки. Відома українська дослідниця дошкільної психології В. К. Котирло та її співробітники (Ю. Б. Приходько, С. О. Ладивір, С. Є. Кулачківська, С. П. Тищенко) розкрили умови формування гуманного ставлення до інших. Таке ставлення зароджується у дошкільному віці як здатність сприймати та розуміти емоційні стани інших людей, приходити їм на допомогу, рахуватись із їх інтересами при постановці та досягненні своїх цілей. Умовами формування гуманного ставлення до інших є демократичний стиль виховання, побудований на емоційно-позитивному й виразному ставленні дорослого до дитини; організація спільної діяльності дітей на засадах співпраці.

Формуванню взаємозв´язку етичної свідомості і поведінки сприяють ситуації морального вибору, коли дошкільник сам вирішує, як вчинити: піти на цікаву прогулянку, або допомогти дорослому; з´їсти цукерку самому або віднести мамі; погратись з новою іграшкою, або поступитися нею молодшому. Роблячи вибір на користь дотримання норми, дитина одержує задоволення. Поступово така поведінка стає звичкою і з´являється потреба дотримуватись норми.

У самочинних дитячих співтовариствах старші дошкільники самі встановлюють норми взаємин, дотримання яких дитяча група вимагає від кожного учасника. Наприклад, для об´єднань дошкільників характерними є норми підпорядкування більшості та дотримання черги. Такі норми діти використовують для подолання й попередження конфліктів, що виникають при організації спільної діяльності. Встановлені самими дітьми правила поведінки суттєво відрізняються від норм моралі, проте тісно пов´язані з ними, відображаючи такі загальні етичні принципи, як уявлення про справедливість, визнання прав та інтересів інших, рівноправності. Досвід встановлення та дотримання подібних норм сприяє засвоєнню важливого етичного принципу справедливості [167, с.72-75].

О. О. Смірнова та В.Г.Утробіна визначили вікову динаміку ставлення дитини до ровесника. У молодших дошкільників відзначається байдуже (індиферентне) ставлення до ровесників та до оцінок, що ровесники отримували від дорослих. У середньому дошкільному віці різко зростає увага до ровесника. Спілкування дітей опосередковується предметною чи ігровою діяльністю. Діти ревниво спостерігають за діями ровесників, їх успіхами. Співпереживання ровесникам часто проявляється неадекватно: успіхи товариша можуть засмучувати, а невдачі радувати. Різко зростає кількість та гострота конфліктів між дітьми. Ровесник виступає предметом постійного порівняння з собою, спрямованого на протиставлення, відокремлення себе із колективу дітей. Таким чином дитина завойовує визнання та повагу з боку ровесників. До 6 років значно зростає емоційне залучення у дії ровесника, характерним є адекватне співпереживання. Ровесник починає виступати самоцінною, цілісною особистістю [135, с. 331-332].

ВИСНОВКИ про перехід до свідомої моральної поведінки:

- до 5 років виконання моральних норм дітьми має переважно зовнішню зумовленість - вимоги дорослого;

- наявність усвідомлюваних моральних норм, які суперечать бажанням дитини, породжує ситуацію внутрішнього конфлікту;

- у 5-7 р. дошкільники переходять від зовні зумовленої моральності до свідомої;

- головною умовою подолання конфлікту між етичними нормами як зовнішніми вимогами і спонуками самої дитини є формування в неї гуманного ставлення до оточуючих;

- ставлення дитини до ровесників розвивається від байдужого до зацікавленого та до поваги особистості іншої дитини.