Дитяча психологія

3.3. Розвиток планування діяльності та операцій мислення

Окремий важливий напрям у розвитку мислення дошкільника пов´язаний із плануванням, коли розумова дія випереджує практичну. Психологи досліджували роль мислення при вирішенні дитиною проблемних задач: скласти картинку з площинних фігурок (Г. О. Люблінська, З. О. Ганькова), дістати предмет з високої вази (І. М. Жукова), утримати кульку на похилій поверхні (А. А. Венгер). У результаті цих досліджень було виявлено три етапи у розвитку співвідношення практичних та розумових дій:

  1. Молодші дошкільники не завжди використовують адекватну задачі дію. Вони відразу приступають до оперування предметами, роблячи безладні спроби. Задачі розуміються надмірно узагальнено: викласти фігурки як завгодно, не піклуючись про осмислення картинки, що виходить.
  2. Середні дошкільники осмислюють задачу у ході її розв´язання, послідовно коментуючи свої дії та їх результати. Попереднього уявлення про весь хід розв´язання задачі не виникає.
  3. Старші дошкільники спираються на своє уявлення про розв´язання задачі. Вони можуть всю задачу розв´язати у розумовому плані. Практичні дії відбуваються послідовно й планомірно [79, с. 209].

Накопичений досвід, розвиток мовлення, пам´яті, уяви дозволяють дошкільнику наперед скласти план рішення, сформулювати його, а потім реалізувати у предметних діях. Тобто дошкільник підходить до рішення практичної задачі у внутрішньому плані за допомогою формулювання, без звернення до практичних дій.

Формування у дитини наочно-образного мислення пов´язано з інтенсивним розвитком розумових операцій, в основі яких лежать аналіз і синтез. Дошкільник порівнює об´єкти за більшою кількістю ознак, ніж дитина в ранньому дитинстві. Дорослий може давати завдання на порівняння предметів за двома ознаками. Він розкладає на столі трикутники різного кольору та розміру, бере один з них та просить дитину «Знайди такий же.» Дитина помічає навіть незначну схожість між зовнішніми ознаками предметів і позначає відмінності за допомогою мови. Вона з успіхом та задоволенням виконує завдання типу «Знайди 10 відмінностей».

В узагальненнях діти все більше орієнтуються на суттєві спільні ознаки. Так, на питання куди покласти картинку із зображенням корівки - до картинки зі склянкою молока, чи до картинки із зображенням курчатка, діти все частіше поєднують «корівку з курчатком», як свійських тварин. Успіхи в оволодінні операцією узагальнення, використання при цьому мовлення, зростання кругозору дитини сприяє формуванню операції класифікації, яка передбачає віднесення об´єкту до групи предметів на основі видо-родових ознак. Найкраще дитина виділяє добре знайомі їй групи предметів, що найчастіше виступають об´єктом її дій: іграшки, меблі, посуд, одяг. З віком виникає диференціація близьких класифікаційних груп: дикі й свійські тварини, чайний і столовий посуд, зимуючі й перелітні птахи.

Помилки класифікації пов´язані із ситуативними узагальненнями: «диван і крісло разом, тому що стоять в кімнаті», «їх їдять», «їх на себе одягають». Розвитку класифікації сприяє засвоєння узагальнюючих слів. Наприклад:

Наталка М. (7 р.) (Бере в руки картинки, розглядає 5 секунд. Починає розкладати. Об´єднує спідницю, пальто, плаття, брюки.) Це тому, що одяг. Далі. (Бере картки і розкладає.) Корова, собака, кішка, кінь - це у нас домашні тварини. Тепер дикі. (Розкладає: вовк, ведмідь, лисиця, заєць. Потім розкладає: картопля, морква, помідор, капуста, огірок.) Це овочі. Що ще тут? (Розкладає: автобус, тролейбус, машина, пароплав.) Це транспорт. Меблі ще. (Розкладає: шафа, стіл, ліжко, диван, стілець.) [153, с. 202].

Розвиток розумових операцій призводить до появи у дитини дедуктивного мислення, під яким розуміється вміння узгоджувати свої думки між собою і усувати суперечності у своїх міркуваннях, прихо-дячи до правильних висновків.

ВИСНОВКИ про особливості розвитку мислення в дошкільному віці:

- виникає мисленнєва діяльність - дитина формулює проблему, використовує внутрішні засоби її розв´язання, експериментування; розумове рішення реалізує практично;

- мислення дошкільника відбувається у наочно-образній формі, відокремлюється від практичних дій;

- при розв´язанні мисленнєвих задач дитина використовує такі способи, як формулювання питань-проблем; міркування вголос; використання порівняння й узагальнення, аналогії; висування можливих варіантів рішення, аргументів; обгрунтування висновків;

- дитина інтенсивно задає питання пізнавального змісту;

- виникає цілісна картина світу, у якій дошкільник прагне узгодити суперечливі уявлення, пояснити явища, встановити їх причини;

- пояснення дитиною явищ дійсності відзначаються конкретною образністю, анімізмом, низькою критичністю;

- сфера мисленнєвої діяльності виходить за межі оточуючої ситуації, стає гранично широкою, спрямовується на світ живої й неживої природи, на соціальні явища.