Дитяча психологія
4. Розвиток співпраці дошкільника з однолітками
Становлення спілкування та взаємодії дошкільників з ровесниками включає й розвиток їхньої спільної праці. Спільне перебування у дитячому садочку з раннього віку привчає дітей розподіляти спільні місця своєї активності, не заважати один одному. Так, кожна дитина прибирає свій одяг у свою шафку. Перші прояви взаємодії між дошкільниками у ранньому віці ще не носять характеру спільної діяльності. Фактично - це паралельне виконання індивідуальної діяльності кожним з дітей. Спільність по-справжньому проявляється спочатку на рівні окремих дій та пов´язана зі становленням сюжетно-рольової гри, яка за своїм характером носить колективний характер. Маючи певний досвід спільних ігрових дій, діти переносять його і на виконання трудових. Перші прояви спільності у праці дошкільників - це повідомлення один одному про свої наміри, мотиви і цілі. Згодом виникають елементи взаємодопомоги: у Катрусі впав шарфик, а Мак-симко підняв його. Дорослий організовує колективні справи: діти прибирають в ігровій кімнаті, на ігровому майданчику. Малюки пишаються виконаним, кожен підкреслює свій внесок: «це я прибрав».
Поява ігор з правилами у старших дошкільників зумовлює їх прагнення керуватися правилами організації спільної праці, виявляється їх здатність до спільного планування своєї роботи з розподілом ділянок роботи та обов´язків, обговоренням послідовності її виконання, узгодженням своїх дій. При цьому діти проявляють зацікавленість не тільки процесом виконання, але й результатом, допомагаючи один одному у процесі досягнення мети, поступаючись частиною матеріалу та знаряддями на користь справи.
На вершині розвитку співпраця дошкільників носить цілком самодіяльний, саморегульований характер. Група дошкільників, що виконує спільну трудову діяльність, становить цілісний організм з досить чіткою статусною та рольовою структурою. Однією з провідних є роль організатора, який водночас виступає діловим та інтелектуальним лідером: з ним радяться, його запитують, виконують його розпорядження. Організатор володіє максимальною ініціативою, часто виступає ініціатором співпраці, визначає ділянки роботи та відповідальних за їх виконання, координує взаємодію між виконавцями, виступає своєрідним арбітром при виникненні суперечок, конфліктів. Як правило, організаторами виступають добре розвинені діти, активні, самостійні, з добре сформованими комунікативними й організаторськими навичками, найбільш умілі у виконанні трудової діяльності.
Становлення такої цілісної дитячої мікрогрупи передбачає підбір її якісного складу. Вже у старшого дошкільника вибір партнера для співпраці виходить за межі критеріїв, пов´язаних з симпатіями чи антипатіями. Діти беруть до уваги ділові якості ровесників: що вони вміють, хто буде будувати замок з піску - це краще за все виходить у Петрика. Вибір партнера враховує й особистісні якості - такі як агресивність, хвалькуватість, плаксивість. Дітки з такими якостями інколи взагалі виявляються ізольованими серед одноліток.
ВИСНОВКИ про особливості розвитку співпраці дошкільника з однолітками:
- у дошкільника складається спільна з однолітками праця, що сприяє формуванню етичних норм;
- розвиток співпраці у дошкільників полягає у послідовній зміні етапів паралельного виконання, появи спільних дій, самодіяльної співпраці дітей;
- виконання самодіяльної співпраці дітей забезпечується цілісними стійкими дитячими мікрогрупами з чіткою рольовою та статусною структурою.