Дитяча психологія

2. Форми спілкування у дошкільному віці

У роботі з дошкільниками слід орієнтуватись не просто на утримання показників психічного розвитку у межах норм, а прагнути до оптимального їх формування. При цьому слід відзначити, що простої наявності спілкування або його кількісних показників недостатньо. Яким має бути спілкування на різних етапах дошкільного дитинства, досліджено у працях М. І. Лісіної, яка виділила чотири якісно відмінних і онтогенетично послідовних форми спілкування дошкільників з дорослим [75, с. 79—80]. Їх характеристика подається у таблиці 2.

Таблиця 2

Форми спілкування дитини з дорослим у дошкільному віці (за М.І.Лісіною)



Форма спілкування

Показники форм спілкування дитини з дорослим

Місце спілкування у системі життєдіяльності дитини

Зміст потреби у спілкуванні

Провідний мотив спілкування

Основні засоби спілку вання

Значення форми спілкування у загальному розвитку психіки

І

ІІ

ІІІ

IV

V

VI

Ситуативно-особистісна (з 2 міс.)

забезпечує виживання і задоволення первинних потреб дитини.

потреба у доброзичливій увазі дорослих

Особистісний

(дорослий приваблює дитину як центральний об´єкт пізнання і діяльності; джерело ласки і уваги, не пов´язане із діями дитини)

Експресивно-мімічні операції

Загальна активація психіки дитини; формування перцептив-них дій, підготовка до оволодіння хапанням

Ситуативно-ділова (з 6 міс.)

Забезпечує

спільну з

дорослим

предметну

діяльність

дитини

У доброзичливій увазі дорослого і співпраці з ним

Діловий

(дорослий приваблює як партнер у грі, зразок для наслідування, експериментування, помічник, організатор, учасник спільної предметної діяльності

Предмет-

нодієві

операції

Розвиток предметної діяльності, підготовка до оволодіння мовленням, 1-й етап розвитку активного мовлення

І

ІІ

ІІІ

ІУ

У

УІ

Позаситуативно-пізнавальна (3-4 роки)

Забезпечує

У добро-

Пізнавальний

Мовлен-

Первинне

спільну з

зичливій

(дорослий при-

нєві опе-

проникнення

дорослим та

увазі до-

ваблює як еру-

рації

у сутність

самостійну

рослого,

дит, джерело

явищ, розви-

діяльність

співпраці

пізнання про

ток наочного

дитини з

й повазі

позаситуативні

мислення

ознайомлен-

об´єкти (яких

ня із світом

немає в оточен-

фізичних

ні), як партнер

об´єктів

обговорення

причин явищ

у фізичному

світі)

Позаситуативно-особистісна (5-6 років)

Забезпечує

У добро-

Особистісний

Мовлен-

Заохочення

теоретичне

зичливій

(дорослий при-

нєві опе-

до моральних

і практичне

увазі,

ваблює як осо-

рації

цінностей

пізнання

спів- праці

бистість, що

суспільства,

дитиною

й повазі, у

володіє знан-

перехід до

світу со-

співпере-

нями, вміння-

дискурсивно-

ціальних

живанні

ми, соціально-

го мислення;

явищ

та взаємо-

мора-льними

формування

розумінні

нормами,

готовності до

дорослого

строгий і до-

школи

брий старший

товариш)

ВИСНОВКИ про розвиток форм спілкування дошкільника з дорослим:

— у дослідженнях М. І. Лісіної визначено чотири якісно відмінних і онтогенетично послідовних форми спілкування дошкільників з дорослим;

— форми спілкування дошкільників з дорослим розрізняються між собою за місцем спілкування у життєдіяльності дитини, змістом комунікативної потреби, мотивом і засобами спілкування, значенням для психічного і особистісного розвитку дитини;

— протягом дошкільного дитинства послідовно змінюються такі форми спілкування: ситуативно-особистісне, ситуативно-ділове, позаситуативно-пізнавальне, позаситуативно-особистісне.