Порівняльне літературознавство
4.11. Максим Рильський - один з неокласиків
У списку перекладів Максима Рильського (1895-1964) понад 50 книжок, що охоплюють близько ЗО літератур і понад 20 авторів. Був він також і теоретиком перекладу.
Перекладацьку діяльність Рильського красномовно характеризують такі коронні його праці, як «Пан Тадеуш», «Конрад Валенрод» і лірика
Міцкевича, «Євгеній Онєґін», «Мідний вершник» та численні інші твори Пушкіна, «Орлеанська діва» Вольтера і «Мистецтво поетичне» Буало, «Сербські епічні пісні».
Перекладав він Шекспіра («Король Лір» і «Дванадцята ніч»), Корне- ля («Сід») і Расіна («Федра»), Мольєра («Мізантроп») і Гюґо («Король бавиться» й «Ернані»), Верлена і Малларме, Ґете і Гайне, Крилова і Грибоедова, Лєрмонтова і Тютчева, Некрасова і Єршова, Брюсова і Блока, Словацького і Тетмайєра, Тувіма і Стаффа, Я. Неруду і Врхліцького, Саят-Нову й А. Церетелі... Невтомний і різносторонній трудівник, він майстерно відтворив ряд шедеврів світової прози: «Роман про Трістана та Ізольду» Бедьє, «Саламбо» Флобера, повісті Гоголя, оповідання Мопассана і Чехова, «Кола Брюньйон» Р. Роллана.
Григорій Кочур виділив характерні риси Рильського-перекладача: недовіра до´експерименту, до неходжених доріг, схильність до традиційних р<йв´язок (адже не погодився він із пропозицією В. Самійленка відтворити широку епічну манеру А. Міцкевича народнопісенним розміром), його сила у віртуозному володінні класичним віршем, бездоганному стилістичному такті, дивовижному багатстві та яскравості мови
Максим Стріха порівняв Шекспірового «Короля Ліра» у перекладах П. Куліша і М. Рильського. Ось як, наприклад, звучить у них початок монологу Ліра:
Тим часом виявим наш тайний задум. Подайте мапу: Знайте, що ми ділим Все наше царство натроє і твердо Надумались звільнити нашу старість. Струхнувши з неї всяке піклування І звіривши його молодшим силам, Самі ж порожняком ік смерті рушимся. Куліш)
А тим часом наш Ми задум ознаймуємо таємний. Гей, швидше карту! Відайте, що ми Поділимо натроє королівство І волимо з рамен своїх старечих Струснути всі турботи і діла, Довіривши молодшим їх та дужчим, Щоб без ваги плестися до могили.
(М. Рильський)
Дослідник відзначив, що переклад Рильського значно виразніший уже з погляду ритміки (в білому вірші Куліша одноманітними є суцільні жіночі клаузули). Книжкових або «церковних» архаїзмів, які так полюбляв Куліш, тут не густо, бо ж «мапа» й «царство» - радше нормативні слова того часу. Натомість весь уривок набуває розмовного, довірливого звучання через оте дуже щасливо знайдене «самі ж порожняком ік смерті рушим» - віриш, що саме так міг сказати старий Лір. Уривок у перекладі Рильського також звучить абсолютно природно - але це вже природність, розрахована на акторську декламацію зі сцени. Звісно, немає тут «мапи», ані «царства», зате маємо значуще «відайте» там, де в Куліша Лір говорить просто «знайте», урочисте «з рамен... старечих» там, де Лір у Куліша - достеменно за першотвором - приземленіше говорить про «нашу старість».
Переклад Лдама Міцкевича, як і творів Александра Пушкіна, французьких класиків, вимагав неабиякої майстерності. М. Рильський блискуче виконав це важке завдання, що потребувало багатьох років наполегливої праці. Він передав епічний розмах А. Міцкевича в описах життя й побуту польського народу, відтворив своєрідний гумор одного з найкращих творів польської літератури. Саме переклад «Пана Тадеуша» здобув найвищу оцінку: 1949 р. - премію польського ПЕН-клубу, а 1950 р. - державну премію. Заслуги поета в перекладацькій діяльності вшановано в Україні встановленням щорічної премії імені Максима Рильського за кращі художні переклади.