Нинішній стан фінансового ринку України характеризується досить слабо розвиненою інституційною структурою, передусім, в частині його професійних учасників, їх слабкою активністю на периферійному рівні, вузьким асортиментом фінансових інструментів, домінуванням на ринку кредитних інструментів та окремих інструментів боргу, представлених, головним чином, казначейськими зобов’язаннями та векселями, при обмеженій частці сертифікатів та облігацій, суттєвим відставанням реального платоспроможного попиту на вільний фінансовий ресурс з боку реальної економіки та населення.

Нерозвиненість фондового ринку зумовлює негативну ситуацію у сфері ціноутворення на іпотечні продукти. Ціна на іпотечні кредити нині є прерогативою монопольного становища банків на іпотечному ринку, в основі встановлення якої знаходиться вузько-інституційні інтерес - максимізація прибутку, що цілком реально в умовах деформованого, передусім територіально, і «дутого» (в плані цінової пропозиції) ринку житлової нерухомості.

Перспективи диверсифікації інституційної структури фінансового ринку та структури його фінансових інструментів слід очікувати з розвитком ринку іпотечного кредитування. Це можливо за рахунок формування на ринку реальної потреби в нових суб’єктах, які за допомогою різноманітних іпотечних механізмів збільшуватимуть ємність фінансового ринку за рахунок виведення на нього нових фінансових активів. Із зміцненням ринку іпотечного кредитування посилюватимуться позиції на ньому інституційних інвесторів - страхових компаній, пенсійних фондів, інвестиційних фондів тощо при одночасному послабленні ролі держави, основна функція якої зводитиметься до регулювання ринку та підтримання його ліквідності в окремих сегментах. Суттєвої активізації на ринку іпотечного кредитування слід очікувати і з боку банків, які, окрім ролі іпотечного кредитора, активно перебиратимуть на себе і функцію інвестора. Особливо посилення такого вектора в діяльності банків слід очікувати з активізацією процесів концентрації банківського капіталу.

З розширенням контингенту учасників іпотечного ринку слід пов’язувати вирішення низки нагальних проблем підтримки макроекономічної стабільності та динамічного розвитку грошово-кредитного ринку (приплив позичкового капіталу у сфери з відносно меншими прибутками та швидкістю обертання - житлове будівництво, аграрний сектор, створення середовища для врівноваження грошових потоків між регіонами з різним попитом на інвестиційний ресурс, усунення значних диспропорцій в ціні позичкового капіталу, збалансування потоків позичкового капіталу, збільшення грошового мультиплікатора та пропозиції грошей в економіці, розширення ринку рефінансування банків за рахунок використання іпотечних цінних паперів, збільшення ємності ринку позичкового капіталу, підвищення рівня інвестиційної спрямованості кредитного ринку, диверсифікація ризиків між учасниками іпотечного ринку, створення конкурентного середовища на іпотечному ринку, здешевлення різного роду фінансових послуг, формування рівноважної ціни на фінансові активи, підвищення ліквідності фінансових активів на ринку, забезпечення інвестиційної привабливості внутрішнього фінансового ринку для господарюючих суб’єктів).

Процес становлення вторинного іпотечного ринку передбачає позиціювання на ньому Державної іпотечної установи, з активізацією діяльності якої пов’язується вирішення низки важливих питань: забезпечення високого рівня ліквідності іпотечних цінних паперів, емітованих зазначеною інституцією; залучення до рефінансування іпотечних кредиторів потужних інституційних інвесторів, інвестиційні стратегії яких орієнтовані на високоліквідні та малоризиковані цінні папери; здешевлення позичкового капіталу через значні обсяги рефінансування іпотечних кредитів; спрямування позичкового капіталу у сфери (чи регіони) з прогнозованою низькою дохідністю (реалізація іпотечних програм в різноманітних соціальних проектах, на депресивних територіях тощо); сегментація іпотечних кредиторів та іпотечних цінних паперів за критерієм надійності. З діяльністю Державної іпотечної установи пов’язується реалізація механізму так званого «багатоканального мультиплікатора», який дозволяє позиціонувати іпотечний ринок на фінансовому ринку.

Активізація діяльності Державної іпотечної установи спрямована на залучення в систему іпотечного кредитування інституційних інвесторів з числа страхових компаній та пенсійних фондів, спроможних акумулювати вільні кошти та перерозподіляти їх в інвестиційну сферу, невід’ємною частиною якої є ринок іпотечного кредитування, а також диверсифікувати власні активи за рахунок інвестування коштів в іпотечні цінні папери з високими рейтингами, емітовані іншими учасниками іпотечного ринку - недержавними спеціалізованими іпотечними установами, банками, а також у заставні. Привабливість страхового сектору та системи пенсійного забезпечення для іпотеки зумовлена, передусім, акумулюванням «довгих» грошей та відносно прогнозованим характером страхових та, особливо, пенсійних виплат.

З виведенням іпотечних цінних паперів на фінансовий ринок слід пов’язувати активізацію діяльності небанківських установ, серед яких найбільше виділяються інститути спільного інвестування, які, у свою чергу, сприяють приходу на ринок крупних інвесторів, а також закритих іпотечних пайових інвестиційних фондів, ощадних банків та ощадно-кредитних асоціацій, інвестиційних компаній.

Розвиток інституційної структури фінансового ринку, в контексті позиціювання на ньому іпотечного ринку, передбачає запровадження як обов’язкового елемента системи рейтингування, спрямованої на підвищення надійності фінансових інструментів та поліпшення діяльності інститутів фінансового ринку. Запровадження системи рейтингування, у свою чергу, передбачає формування розгалуженої мережі незалежних рейтингових агентств.

Іпотека виступає одним з напрямів диверсифікації структури фінансових інструментів. З її впровадженням, як повноцінного ринкового інституту в структурі останніх, слід очікувати збільшення частки основних фінансових інструментів, а в складі останніх - інструментів позики. Співвідношення між кредитними інструмента- ми та інструментами боргу у складі інструментів позики визначатиметься динамікою розвитку первинного та вторинного іпотечного ринків.

Вплив глобалізаційних процесів, прихід іноземного банківського та страхового капіталу на фінансовий ринок України на фоні можливих і ймовірних небезпек та загроз слід розглядати під кутом збільшення ємності інвестиційного, в тому числі, й іпотечного ринку країни та посилення конкурентного середовища у банківському секторі та на ринку страхових послуг, що, у свою чергу, вимагає здійснення відповідними суб’єктами активних зусиль у напрямі посилення власних конкурентних позицій на ринку.