Багатоступеневість структури іпотечного ринку, зумовлена різними типами моделей іпотечних систем, забезпечує диверсифікацію механізмів застосування заставних, які виступають основним інструментом, завдяки якому забезпечується постійний малий (на первинному ринку) та великий (на вторинному ринку) кругообіг іпотечного капіталу.

В Україні мають місце елементи усіх складових іпотечної системи, які у різних співвідношеннях зберігатимуться і в перспективі. Домінуючою залишається депозитна модель, яка і в середньостроковій перспективі превалюватиме в Україні. Зменшення її ролі можна очікувати з посиленням позицій вторинного іпотечного ринку. Ринковий сегмент такої моделі обмежуватиметься в основному периферійними територіями, головним чином малими містами та сільською місцевістю. Сегмент німецької моделі на всіх подальших етапах розвитку іпотечної системи обмежуватиметься переважно біднішими верствами населення. Перспективні параметри іпотечної системи України проглядаються у поступовому зменшенні сегмента однорівневої та збільшенні сегмента дворівневої іпотечної моделі, що пов’язано з позиціюванням на ринку Державної іпотечної станови.

Процес формування іпотечної системи супроводжується позиціюванням держави на іпотечному ринку та трансформацією параметрів її присутності на ньому у перспективі. В міру розвиту іпотечного ринку співвідношення між функціями держави у сфері іпотеки змінюватиметься у напрямі підвищення рівня опосередкованого регулюючого впливу держави на ринок. В їх числі зростатиме роль системи інформаційного та нормативного забезпечення суб’єктів ринку, підтримка соціально вразливих верств населення, окремих територій, які в силу свого слабкого економічного розвитку потребуватимуть створення стартових умов для запровадження іпотечних механізмів, іпотеки земель сільськогосподарського призначення.

Сучасна законодавча база України у сфері іпотеки передбачає можливість формування різних моделей іпотечних систем, які на сьогодні існують у світовій практиці. Разом із тим, вона нині не є завершеною, окремі нормативно-правові акти потребують удосконалення.

Розглянуто місце ринку аграрної іпотеки в структурі фінансового ринку, структуру ринку іпотечного кредитування, яка має дві складові: первинний іпотечний ринок та вторинний. Визначено хто є суб’єктом, і що є предметом іпотеки.

Запропоновано визначення терміну «аграрна іпотека», який пропонуємо тлумачити так: це боргове обтяження земельних ділянок сільськогосподарського призначення та іншого нерухомого майна, належних на праві власності сільськогосподарським товаровиробникам, обумовлених їх основною діяльністю. Поняття аграрної іпотеки стосується не лише зазначених об’єктів нерухомого майна, воно поширюється також на право їх довгострокової оренди.

Термін «іпотечний ринок», пропонується трактувати як сукупність соціально-економічних відносин, щодо купівлі-продажу іпотеки і пов’язаних із використанням нерухомого майна для забезпечення грошових або майнових зобов’язань.

Вперше запропоновано визначення терміну «аграрний іпотечний ринок», який пропонуємо тлумачити так - це складова іпотечного ринку, специфікою якого є використання у якості предметів іпотеки земельних ділянок сільськогосподарського призначення. Зазначене не виключає можливості використання як предметів іпотеки інших об’єктів нерухомого майна, належних на праві власності особам (юридичним чи фізичним), які займаються підприємницькою діяльністю в аграрній сфері (такими предметами можуть бути земельні ділянки несільськогосподарського призначення, виробничі або невиробничі споруди тощо, а також аграрні підприємства як цілісні майнові комплекси).