Досліджено етапи розвитку іпотеки та іпотечного кредитування в світі, в Російській імперії та на території сучасної України. Розглянуто системи іпотечного кредитування.

У процесі формування та розвитку національних систем іпотечного кредитування у світі доки існують дві основні моделі організації іпотечної системи - класична американська і німецька. Перша включає операції на первинному і вторинному, який, у свою чергу, базується на одно- та дворівневій моделях, іпотечних ринках. Розвиток вторинного іпотечного ринку супроводжується диверсифікацією суб’єктової структури останнього, ускладненням механізмів руху капіталу та нерухомості, створенням ефективних систем забезпечення руху вартостей, що своїм наслідком має розширення ємності іпотечного ринку та підвищення рівня збалансування попиту і пропозиції на ньому. Друга базується на основній ланці - спеціалізованих кредитних установах, якими є ощадні інституції і в яких вкладники і позичальники іпотечних кредитів представлені в одній особі. Зазначена схема дозволяє здешевлювати позики порівняно з їх ринковою вартістю.

Будь-яка модель іпотечної системи обов’язково передбачає присутність державної підтримки. В залежності від рівня розвитку іпотечної системи рівень такої присутності та її асортимент різниться.

Найбільшими вони є в періоди становлення національних іпотечних систем та трансформації суспільних відносин.

Визначено, що інститути, які діють на іпотечному ринку поділяються на такі групи: арбітражно-регулюючу, основну та допоміжну, а іпотеці, притаманні негативні аспекти, які стримують її розвиток. Найвпливовіші з них такі: відсутність комплексної державної програми розвитку ринку аграрної іпотеки в Україні; дія мораторію на торгівлю землею; недосконалість діючого іпотечного законодавства; відсутність державних і приватних, спеціалізованих та навпаки інституційних інвесторів; обмеженість розмірів бюджетних ресурсів, які б могли бути використані для підтримки розвитку системи іпотечного кредитування аграрного сектору економіки; високий ризик відсоткової ставки при довгостроковому кредитуванні, оскільки, зобов’язання банківської системи в основному сконцентровані в короткострокових пасивах; високий кредитний ризик у зв’язку з неясністю реалізації прав кредитора, не зважаючи на існуючі правові норми.

На основі результаті досліджень ситуації, світового та європейського досвіду розвитку іпотеки, вирішено рекомендувати створити Українське державне аграрне іпотечне підприємство (УДАІП). Воно має складатися з двох частин: Фінансово-організаційного департаменту (ФОД) та Страхового департаменту (СД), для вирішення проблемних питань та підтримки динамічного розвитку аграрної іпотеки.

Таким чином, у першому та другому розділах опрацьовано теоретичні основи стосовно іпотеки, аграрної іпотеки, місця ринку аграрної іпотеки в структурі фінансового ринку, що дає можливість нам перейти до вивчення питань аналізу передумов та стану іпотеки України.