Соціологія праці
5. Класифікація трудової кар´єри
Типи й види трудової кар´єри в літературі розрізняють за достатньо широким колом підстав.
Залежно від кількості займаних робочих місць протягом трудової діяльності:
• стабільна кар´єра, якщо трудова діяльність обмежена одним робочим місцем;
• динамічна, якщо були зміни робочих місць (чи хоча б однієї з його основних характеристик).
Залежно від напрямків переходів:
• горизонтальна кар´єра, якщо відбувається перехід на робочі місця того самого соціального рангу;
• вертикальна, якщо відбувається перехід на робочі місця різних соціальних рангів;
• змішана, яка об´єднує ділянки горизонтальної і вертикальної кар´єр;
• висхідна в разі переходу з робочих місць нижчих соціальних рангів на вищі;
• спадна (деградація) в разі переходу з робочих місць вищих соціальних рангів на нижчі;
• зигзагоподібна, яка поєднує у собі ділянки висхідної і спадної кар´єр.
Залежно від швидкості переходів із одного робочого місця на інше:
• нормальна кар´єра, якщо за швидкістю переходів співвідноситься із середнім показником професійної групи;
• стрімка, якщо за швидкістю переходів випереджає нормальну кар´єру в два і більше рази;
• бурхлива, якщо поєднує в собі ділянки як висхідної, так і стрімко спадної кар´єри.
Фінський дослідник П. Синісало до стабільної і нестабільної кар´єр додає ще дві:
• • призупинену, яка охоплює тих, хто часто був без роботи, а періоди зайнятості чергувалися з періодами безробіття;
• навчальну кар´єру, що стосується тих, хто здобуває кваліфікацію або перекваліфіковується, а також навчається на курсах підвищення кваліфікації.
Характерно, що між двома останніми видами кар´єр виявлені найбільші розходження в пріоритетах сфер діяльності. Так, представники навчальної кар´єри більшого значення надають навчальній діяльності, особливо розвитку професійних знань та умінь, підвищенню загального рівня знань, культури, творчій діяльності й мистецтву. Водночас вони менше уваги приділяють забезпеченню свого економічного й родинного стану.
Для представників призупиненої кар´єри характерна недооцінка значення професійних знань і навичок, відпочинку, ідеологічної, суспільної і політичної діяльності. Тобто ті, хто був обділений доступом до цих видів діяльності, найменше до них і тягнуться.
Зауважимо, що ці висновки мають практичне значення для розуміння проблем трудової кар´єри молодих людей і в Україні у зв´язку з переходом до ринкової економіки.
В економічній літературі трапляється виокремлення двох видів кар´єри: професійної та внутрішньо-організаційної (у значенні відповідно динамічної і стабільної) кар´єри.
Крім вертикального і горизонтального напрямків внутрішньо-організаційної кар´єри, виокремлюється так званий доцентровий напрямок.
Доцентрова кар´єра — це рух до ядра, до керівництва організації. Наприклад, запрошення працівника на недоступні раніше зустрічі, наради як формального, так і неформального характеру, довірчі звертання, окремі важливі доручення керівництва.
Іноді поряд із професійною розрізняють:
• галузеву кар´єру, якщо відбувається переміщення між підприємствами й галузями;
• територіальну (міграція), якщо зміна робочого місця пов´язана зі зміною природно-географічного середовища.
Уточнимо, що автор схеми В. А. Калмик розуміє кар´єру тільки як вертикальний трудовий шлях працівника, а це не збігається з тією класифікацією кар´єри, що затвердилася в сучасній соціологічній та управлінській літературі.
Аналіз соціологічної літератури дає змогу уявляти сутність трудової кар´єри, її чинники, етапи і скласти певну класифікацію її видів. Водночас цього недостатньо, щоб, по-перше, зрозуміти особливості ділової кар´єри, тобто кар´єри менеджера; по-друге, дістати уявлення про закономірності управління кар´єрою.
Тому дослідження ділової кар´єри доцільно проводити на стику соціології праці, менеджменту персоналу і самоменеджменту.
Завершуючи розгляд теми, спід зазначити, що актуальність вивчення явища кар´єри зумовлена переходом українського суспільства до ринкової економіки, демократизацією управління, відмовою від командно-адміністративних методів управління.
Кар´єра є об´єктом вивчення ряду наук: соціології, соціальної психології, психології, управлінських наук, економіки. Найбільш вивчене це явище соціологією. У широкому значенні під кар´єрою розуміють загальну послідовність етапів розвитку людини в основних сферах її життєдіяльності, зокрема трудової, суспільної, дозвілля та ін. У вузькому значенні кар´єру розуміють як послідовність занять, виконуваних індивідом протягом його трудового життя.
Кар´єра розглядається як прояв індивідуальної соціальної мобільності. Залежно від сфер діяльності вона буває: трудова, політична, службова, артистична та ін.
Трудову кар´єру визначають як послідовність займаних індивідом робочих місць в ієрархічній системі трудової діяльності суспільства, а також як сам процес переміщення працівника з нижчих позицій на вищі. Трудова кар´єра розглядається як індивідуальна трудова мобільність. На неї поширюються закономірності процесу мобільності.
Трудова кар´єра розглядається, з одного боку, як процес зміни індивідом робочого місця, а з другого — як процес виникнення рішення про зміну роботи, його мотивація.
Загальна схема зміни робочого місця охоплює:
• зовнішні стимули й гальма зміни робочого місця;
• індивіда та його особистісні характеристики;
• ставлення індивіда до зміни робочого місця й акту переходу.
На кар´єру впливають особистісні, соціальні, ринкові чинники, а також чинники соціально-трудової ситуації.
Основними етапами кар´єри є: попередній, становлення, просування, збереження, завершення, пенсійний. Зв´язок між потребами індивіда, етапами кар´єри і стадіями життя зумовлений етапами соціалізації індивіда.
Класифікація трудової кар´єри вибудовується на таких підставах: за кількістю займаних робочих місць протягом життя — стабільна й динамічна; за напрямком переходів – горизонтальна, вертикальна, змішана; висхідна, низхідна, зигзагоподібна, доцентрова; за швидкістю переходів — нормальна, стрімка, бурхлива; за масштабами переходів — професійна, галузева, територіальна.