Порівняльне літературознавство
4.10. "Ad fontes" Миколи Зерова
У 1920 р. Зеров опублікував у «Антології римської поезії» твори шести поетів - Катулла, Вергілія, Горація, Проперція, Овідія, Марціала. Згодом низка перекладів побачила світ у поетичній книжці «Камена» (1924).
Коло перекладацьких зацікавлень Миколи Зерова (1890-1937) було дуже широким. Він інтерпретував українською мовою латинські вірші Стефана Яворського та Григорія Сковороди, твори «парнасців» Леконта де Ліля, Ередіа, таких різних представників літератур романо-германського світу, як Ронсар, Дю Велле, Беранже, Бодлер, Верхарн, Байрон, Петрарка, Дюамель, та ще доброго десятка більш чи менш відомих поетів. Зі слов´янського письменства його увагу привернули Я. Купала, А. Пушкін, М. Лєрмонтов, І. Бунін, В. Брюсов, І. Красіцький, А. Міцкевич, Ю. Словацький та інші. З-під його пера вийшли прозові переклади з російської (М. Гоголь, А. Чехов, П. Куліш), з ідиш (І. Перец), з української на російську (Леся Українка, М. Рильський та ін.), з латинської на російську (Го- рацій, Немезіан, Клавдіан, Авзоній)...
Йдучи «до джерел» за своїми попередниками П. Кулішем, І. Франком, Лесею Українкою, М. Зеров, як і його друзі-неокласики, закликав до опанування не лише своєї, а й класичної спадщини. Не приймаючи популяризації оригіналу, перекладач невтомно працював над виробленням неокласичного стилю українського перекладу - точного й мелодійного, лаконічного й витонченого.
Приклад М. Зерова наочно демонструє, як можна добитися адекватності перекладу, якщо невпинно шліфувати його. Порівняймо різні редакції перекладу оди «До Левконої»:
Негоже знати нам, дівчинонько кохана, яку тобі й мені судила доля путь... В ворожок не питайсь: халдейського туману ніколи, друже, нам з тобою не збагнуть... (1910)
Редакція 1920-х років відрізняється істотно:
Негоже нам, о Левконоє, знати, Яку нам суджено в житті наземнім путь. Халдейських віщунів не будемо питати: Халдейських чисел нам ніколи не збагнуть.
За спостереженнями В. Брюховецького, в останній редакції вірш Го- рація стрункіший, стильово однорідний, завершений, зникли недоречні для жанру оди зменшувальні форми («дівчинонька кохана»), що зумовлювали деяку аморфність вислову в першому варіанті.
За визнанням фахівців, римські переклади Зерова належать до найадекватніших і найпоетичніших у світовому письменстві. Над Верґілієвою «Енеїдою» письменник провів десятки років, вдосконалюючи й постійно поглиблюючи її переклад. До 1935 р. було закінчено роботу над першою, шостою, сьомою, восьмою та половиною дев´ятої пісні. Є відомості, що на Соловках цю грандіозну роботу вдалося завершити. Дещо Зеров надіслав у листах, але доля значної частини перекладу досі не відома.
Поет-неокласик відшукував відповідні ресурси рідного слова для передачі величної піднесеності й урочистості Верґілієвої поеми:
Тут осяйна серед хмар піднебесних з´явилась Венера, Дар несучи, і, в долині затишній побачивши сина, Що понад берегом річки самотній шукав прохолоди, - Стала на очі йому і промову до нього звернула.
На підвалинах, закладених автором «Камени», зводили свої «римські будівлі» Михайло Білик, Йосип Кобів, Андрій Содомора.