Соціологія праці
1. Сутнісні характеристики трудової поведінки
В сучасній соціологічній вітчизняній літературі поняття трудова поведінка поступово починає відігравати дедалі більшу роль у категоріально-понятійному апараті соціології праці, посідаючи належне йому місце поряд з поняттям трудова діяльність. Ця тенденція зумовлена демократизацією суспільства (зокрема й у трудовій сфері), зростанням ролі людини в соціальному житті, переходом до людиноцентристської парадигми в економічних науках, відновленням вітчизняною соціологією свого поведінкового характеру. Є різні погляди на співвідношення цих понять.
Під трудовою діяльністю соціологи звичайно розуміють зумовлену різноманітними технічними, технологічними, організаційними засобами і незалежну від суб´єктивних устремлінь індивідів і груп форму їхньої доцільної професійної активності. Як бачимо, трудова діяльність відбиває відносно жорстко фіксований у часі та просторі ряд доцільних операцій і функцій, що здійснюються людьми, об´єднаними в трудові організації.
Відповідно до такого розуміння на трудову діяльність покладається забезпечення вирішення таких завдань:
• створення матеріальних благ як засобів життєзабезпечення;
• надання послуг різного цільового призначення;
• розробка наукових ідей, цінностей і їхніх прикладних аналогів;
• нагромадження, консервація, передавання інформації та її носіїв та ін.
До характерних загальних властивостей трудової діяльності, що не залежать від способу, засобів і результатів, належать:
• функціонально-технологічний набір трудових операцій, запропонована робочим місцям функціональна програма;
• набір належних якостей суб´єктів праці, зафіксованих у професійних, кваліфікаційних і посадових характеристиках;
• матеріально-технічні умови та просторово-часові рамки реалізації;
• певний спосіб організаційно-технологічного та економічного зв´язку суб´єктів праці з засобами та умовами їхньої реалізації;
• нормативно-алгоритмізований спосіб організації, за допомогою якого формується поведінкова матриця індивідів, задіяних у виробничому процесі (організаційно-управлінською структурою).
Отже, трудову діяльність розуміють як своєрідний "функціональний алгоритм" виробництва, будь-якої іншої діяльності, що за певних організаційно-технологічних і соціально-економічних умов приводить до одержання конкретного результату. Природно, що реалізація відповідних операцій і функцій може проходити по-різному, залежно від суб´єктів трудової діяльності, комплексу належних їм якостей (кваліфікація, активність, мотивація до праці та ін.). Саме подібна специфіка реалізації пов´язує трудову діяльність із трудовою поведінкою.
Зауважимо, що поняття "трудова поведінка" пов´язане з тим, що індивід, соціальна група не є жорсткими елементами функціональної діяльності; між трудовими функціями, які "задає" суб´єкту праці "функціональний алгоритм" відповідної трудової діяльності, та особливостями, здібностями, намірами, специфікою поведінки особистості, соціальної групи завжди є певна дистанція, зумовлена безліччю найрізноманітніших соціальних, економічних, соціокультурних та інших чинників.
У такому контексті трудова поведінка — це комплекс цілеспрямованих індивідуальних і групових дій, що визначають спрямованість та інтенсивність реалізації людського фактора у процесі трудової діяльності. Трудова поведінка виступає одним із різновидів соціальної поведінки, тобто процесу цілеспрямованої активності, що відповідає найбільш значущим потребам людини, соціальної групи. У такий спосіб трудова поведінка — це свідомо регульований комплекс дій і вчинків працівника, пов´язаних з поєднанням професійних можливостей та інтересів з діяльністю виробничої організації, виробничого процесу. Це процес самоналаштування, саморегуляції, що забезпечує певний рівень особистісної ідентифікації. При цьому не слід ототожнювати трудову поведінку з поняттям "виробнича поведінка". Мають рацію ті автори, які вважають, що в цьому разі не враховуються особистісні характеристики працівників (соціально-психологічні, психофізіологічні та ін.), що виступають важливими факторами їхнього трудового потенціалу. Тобто сутність трудової поведінки працівника полягає не тільки у створенні суспільно необхідного продукту, а й у відтворенні фізичних і духовних сил працівника, розширенні його знань, розвитку навичок, умінь, здібностей до саморегуляції і творчості.
Для розуміння соціальної сутності трудової поведінки важливо розглядати її як конкретно-історичне явище, яке залежить від характеру соціально-економічної системи, історичного періоду, рівня культури конкретної країни. При цьому відзначається близькість і часткова подібність понять "трудова поведінка" і "трудова мораль", на що одним із перших звернув увагу М. Вебер. Так, аналізуючи у праці "Протестантська етика і дух капіталізму" специфіку трудової поведінки, він показав, що в Німеччині, де протестанти й католики перебували в подібних соціальних умовах, першим притаманні більш активні ціннісні орієнтації на працю, що виходили з норм і цінностей пуританської протестантської культури, яка вимагала від людини аскетизму, раціонального контролю за способом життя та ін.
Представники "православного підходу" до трудової поведінки розглядали основні економічні категорії (власність, багатство, прибуток і т. п.) насамперед із погляду праведності-неправедності їх виникнення й використання; ні в якому разі не заохочували отримання прибутку будь-яким шляхом; вважали, що трудова діяльність має бути обов´язково суспільно корисною, тобто людина мусить працювати не тільки на себе, а й на суспільство, та ін.
Як бачимо, система моральних вимог, норм, цінностей, що склалася серед людей праці конкретного суспільства у формі трудової моралі, виступає важливим фактором трудової поведінки.
Подібне розуміння сутності трудової поведінки відбивається в її структурі, що поєднує:
• циклічно повторювані дії, однотипні за результатами, що відтворюють стандартні статусно-рольові чи ситуаційні стани;
• маргінальні дії і вчинки, що формуються у фазах перехідного стану від одного статусу до іншого;
• поведінкові схеми та стереотипи, зразки поведінки;
• дії, в основі яких лежать раціоналізовані значеннєві схеми, трансформовані у стійкі переконання;
• акції, вчинені під диктатом тих чи інших обставин;
• спонтанні дії і вчинки, спровоковані емоційним станом;
• усвідомлене чи неусвідомлене повторення стереотипів масової і групової поведінки;
• дії і вчинки як трансформація впливу інших суб´єктів, що застосовують різні форми примусу й переконання.
Відповідно до наведеної структури трудової поведінки її основні сутнісні характеристики проявляються в тому, що вона:
• відображає функціональний алгоритм виробничого процесу, являє собою поведінковий аналог трудової діяльності;
• є формою пристосування працівника до вимог та умов технологічного процесу й соціального оточення;
• виступає динамічним проявом соціальних стандартів, стереотипів і професійних установок, які інтерналізовані індивідом у процесі соціалізації і конкретного життєвого досвіду;
• відображає характерологічні риси особистості працівника;
• є певним способом і засобом впливу людини на на колишнє виробниче й соціальне середовище.
Зазначимо, що адекватне уявлення сутнісних характеристик трудової поведінки є основою для її типології.