Соціологія праці
2. Використання соціології праці в діяльності менеджера
Відомий дослідник природи, сутності праці менеджера Г. Мінцберг дійшов висновку, що вся вона може бути класифікована залежно від характеру управлінської діяльності у вигляді 10 управлінських ролей, що їх приймають на себе керівники в різні періоди й різною мірою. Ці ролі групуються в межах трьох великих категорій:
1. Міжособистісні ролі (головний керівник, лідер, сполучна ланка). Ці ролі випливають із повноважень і статусу керівника в організації й охоплюють сфери його взаємодії з людьми. Завдяки міжособистісним ролям керівник стає пунктом зосередження інформації (стратегічної — основної у ролі головного керівника, внутрішньої — у ролі лідера і зовнішньої — в ролі сполучної ланки).
2. Інформаційні ролі (приймач інформації, поширювач інформації, представник). Завдяки діяльності щодо пошуку та одержання зовнішньої і внутрішньої інформації в ролі приймача інформації, передавання та інтерпретації
інформації для формування поглядів організації в ролі поширювача й передавання інформації для зовнішніх контактів керівники діють як центр обробки інформації.
3. Ролі з прийняття рішень (підприємець, що усуває порушення, розподільник ресурсів, той, що проводить переговори). Кожна роль має потребу в інформаційному забезпеченні, неможлива без цього. Роль підприємця пов´язана з пошуком шляхів розвитку організації і контролем за їхньою реалізацією. Усуваючий порушення виявляє наростання конфліктів і криз і відповідає за корекцію діяльності організації в цьому зв´язку. Розподільник ресурсів координує і контролює використання ресурсів усіх видів. Ведучий переговори здійснює зв´язок і взаємодію організації з зовнішнім середовищем.
Зазначені ролі не можуть бути незалежними одна від одної. Вони взаємозалежні і взаємодіють для створення єдиного цілого. Навряд чи в когось виникне сумнів, що основою цієї взаємозалежності виступає не що інше, як інформація. Вона є найважливішим засобом забезпечення взаємодії управлінських ролей у загальному процесі менеджменту. 1 справді, міжособистісні відносини охоплюють сферу взаємодії керівника з людьми. Ці відносини мають комунікативний характер і дають можливість зосереджувати необхідну для управління соціальну інформацію. Нагромадження, добір, аналіз і розподіл інформації створює необхідний інформаційний простір для прийняття і реалізації управлінських рішень в організації та контролю за їх виконанням.
Для кількісної характеристики значущості інформації зішлемося на дані, згідно з якими одержання інформації (технічної і соціальної) займає 90% робочого часу керівника, і тільки 10% залишається на прийняття рішень та організацію їх виконання.
Отже, жодна із сукупностей управлінських ролей менеджера не може здійснюватися без соціальної інформації. А з урахуванням того, то ці 10 ролей охоплюють практично весь обсяг і зміст роботи менеджера незалежно від характеру конкретної організації, цілком логічно зробити висновок, що діяльність менеджера неможлива без грамотного використання соціальної інформації. Ця "грамотність" полягає у виборі таких джерел і засобів забезпечення інформацією, які найбільш адекватно (тобто вірогідно, точно, багатогранно) відбивають ситуацію управління, стан соціально-трудових відносин в організації.
Як бачимо, корисність соціології праці прямо залежить від того, чи може вона забезпечити менеджера необхідною для управління соціальною інформацією необхідного обсягу і якості; чи є конкурентоздатними дані конкретно-соціологічних досліджень соціально-трудових відносин порівняно з іншими джерелами управлінської інформації.
До таких джерел інформації належать:
• особисті спостереження керівника;
• участь у роботі різного роду виробничих нарад, зборів, "летючок", "п´ятихвилинок" та ін.;
• спілкування з безпосереднім управлінським оточенням: заступники, начальники підрозділів, керівники громадських організацій;
• різного роду комісії;
• особистий прийом, заяви і звернення працівників;
• заводське радіо, багатотиражка, газети;
• офіційні і неофіційні документи.
Звичайно, вибір та інтенсивність використання джерел інформації у різних керівників є різними. Залежно від цього об´єктивної інформації може бути більше чи менше. Але використання менеджером усіх можливих джерел інформації практично неможливе, та й не завжди необхідне.
Допускаючи, що в разі правильного використання ці та інші джерела подають об´єктивну інформацію, не можна не вказати на властиві їм вади.
По-перше, набір джерел найчастіше є суб´єктивним, залежним від особистих рис керівника, що не застерігає від перекручування інформації. По-друге, наявна обмеженість вибору джерел інформації зовнішніми умовами, конкретним оточенням, у якому викривляється, переломлюється інформація. Наприклад, у заступників і керівників підрозділів є свої симпатії й антипатії, свої інтереси, що накладаються на передану ними інформацію. По-третє, дороговизна багатьох із цих джерел інформації. Так, створення різних комісій — це відволікання від основної роботи значної кількості людей, зниження темпів і якості трудової діяльності.
Ці та інші вади розглянутих вище джерел інформації приводять до того, що навіть за значного обсягу (а іноді й надлишку) інформації керівникам нерідко бракує саме тієї інформації, у такому обсязі і такій якості, що необхідна для успішного управління, для вирішення того чи іншого чітко визначеного завдання.
Зазначених вад не має соціологічна інформація завдяки таким її особливостям (перевагам), як:
• об´єктивність. Забезпечується тим, що за відпрацьованої методики й процедури опитування якість інформації не залежить від власних особливостей, емоцій, схильності людини, що збирає інформацію. З використанням ЕОМ весь процес збирання та опрацювання соціальної інформації стає значною мірою формалізованим, позбавленим упередженої суб´єктивної оцінки;
• відносна дешевизна (з урахуванням одержуваного обсягу інформації на одиницю витрат). Наприклад, зі ста показників в анкеті соціолог у системі парних розподілів може одержати приблизно один мільйон одиниць інформації. Якщо ж розглянути зв´язки не двох, а трьох факторів, то ця кількість інформації буде ще більшою;
• оперативність. За відпрацьованої процедури збирання та оброблення інформації дає можливість одержати практично будь-яку інформацію протягом доби;
• багатогранність. Полягає в можливості досить точно в кількісному і якісному відношенні визначити ступінь взаємовпливу оцінюваних факторів на загальний результат;
• динамічність. Полягає в можливості відстеження динаміки соціальних процесів завдяки нагромадженню в пам´яті ЕОМ соціальної інформації за кілька років. Це дає змогу показати динаміку соціальних процесів у певній аналітичній системі, що не під силу жодному з методів одержання соціальної інформації.
Таким чином, на запитання, чи існує метод одержання інформації, найбільш ефективний для роботи менеджера, тобто такий, що дає об´єктивну і повну картину соціальної ситуації на підприємстві, відносно недорогий, що піддається формалізації, а значить — незалежний від суб´єктивізму й волюнтаризму, ми вправі відповісти ствердно. Такий метод (а точніше — сукупність методів) є, і це — конкретно-соціологічні дослідження. Завдяки їх використанню соціологія праці виступає найкращим джерелом інформації про соціально-трудові відносини. Однак функції цієї науки (і її корисність) не обмежуються однією, хоча й надзвичайно важливою, інформативною функцією. Є й інші функції.
Так, пізнавальна функція пов´язана з розширенням пізнання закономірностей соціально-трудових відносин, створенням теоретичної обґрунтованості практичного менеджменту. На рівні конкретного підприємства йдеться про виявлення сукупності соціальних резервів трудового колективу, його невикористаних повною мірою потенційних можливостей розвитку.
Описова функція пов´язана з викладенням і публікацією результатів соціологічних досліджень у різного роду звітах, статтях, монографіях. Тим самим створюється цілісний опис соціального життя трудових колективів, різноманітних груп та окремих працівників.
Освітня функція соціології праці реалізується через поширення сучасних наукових знань, теоретичних і методичних основ, уявлень про соціальні механізми процесів у сфері праці серед фахівці в-менеджері в та інших працівників.
Прогностична функція соціології праці пов´язана з можливостями відстежувати завдяки конкретно-соціологічним дослідженням тенденції в зміні сукупності соціальних показників, що характеризують відхилення від нормального стану соціально-трудових відносин, вчасно передбачати розвиток негативних тенденцій у соціальному житті колективу.
Перетворювальна функція полягає в розробці на основі даних соціальної діагностики стану соціально-трудових відносин найефективніших соціальних технологій (сукупності методів та операцій управління соціально-трудовими процесами), розробці на основі цих технологій систем соціального управління трудовими колективами з метою залучення для їхнього соціального розвитку всієї сукупності соціальних резервів.
Як бачимо, кожна з розглянутих функцій розкриває додаткові можливості для підвищення ефективності управлінської діяльності. Проте реалізувати ці можливості менеджер зможе тільки тоді, коли засвоїть, зрозуміє і навчиться грамотно використовувати всю сукупність знань, зосереджених у навчальному курсі "Соціологія праці". Соціологічна грамотність — один із найважливіших "секретів" ефективного управління, оволодіння яким прямо пов´язане з соціологічною освітою і самоосвітою сучасного менеджера.
Таким чином, соціологія праці споріднена з іншими науками про працю на основі спільності об´єкта вивчення — трудової діяльності. Проте аспект вивчення праці (предмет науки) в соціології відрізняється і полягає у вивченні особливих соціально-трудових відносин, тобто тих соціальних відносин, що виникають у результаті взаємодії людей у процесі праці.
Соціологія праці — це соціологічна наука середнього рівня (спеціальна соціологія), яка за допомогою соціологічних методів досліджує соціальні відносини у сфері праці.
Основними категоріями соціології праці є: праця, зміст і характер праці, умови праці, трудова ситуація, трудовий конфлікт, соціально-трудові відносини, трудова адаптація, мотивація праці, стимулювання трудової діяльності, соціальний контроль трудової поведінки, соціально-трудова мобільність, трудова кар´єра, соціальні резерви, соціальні технології і соціальне управління в трудовому колективі.
У соціології праці об´єктивно містяться значні можливості підвищувати ефективність управлінської діяльності, закладені в змісті її функцій: інформативної, описової, освітньої, прогностичної, перетворювальної. Шлях реалізації цих можливостей пролягає через набуття соціологічної грамотності менеджерами — глибоке освоєння ними знань, методів і методик соціології праці, розвиток умінь практичного їхнього застосування в управлінській діяльності.