Соціологія
9.5. Соціологія міграції
Визначений вплив на зміну чисельності трудових ресурсів здійснює міграція. Міграція — це процес механічного переміщення людей через кордони тих чи інших територій зі зміною постійного місця проживання або з регулярним поверненням до нього. Це складне соціальне явище сприяє обміну трудовими навичками, досвідом і знаннями, сприяє розвитку особистості, впливає на сімейний склад, статево-вікову і професійно-кваліфікаційну структури, веде до оновлення кадрів, безпосередньо зв´язане із соціальною, галузевою та професійною мобільністю населення.
Причини міграції
Причини міграції можуть бути економічні, національні, політичні, екологічні тощо. Найбільш типовими причинами міграції є:
— бажання кращих умов і якості життя;
— можливість реалізації своїх професійних орієнтацій: отримання роботи в іншому місці проживання на кращих умовах оплати, за фахом і на омріяній посаді;
— потреба в оновленні життя, визначеній культурі і знаннях;
— зміни в регіональному розміщенні виробництва, його реструктуризації;
— стан здоров´я і необхідність змін кліматичних умов;
— сімейно-шлюбні відносини, об´єднання з близькими;
— соціальні і етнічні конфлікти, війни;
— трудові конфлікти і конфлікти в сім´ї;
— випадкові обставини та інше.
Одні причини міграції мають груповий і масовий характер, інші — індивідуальний. Існують також причини типові і особливі, об´єктивні і суб´єктивні. Неоднакові причини міграції в різних регіонах, по-різному співвідносяться економічні і соціальні причини міграції.
Особливе місце серед причин міграції населення займає якість навколишнього середовища, яка є важливою умовою, що визначає якість життя і стан здоров´я людей. Численні дослідження підтверджують тісний кореляційний зв´язок захворюваності з забрудненням природного оточення і вплив останнього на територіальні переміщення населення.
Класифікація міграційних процесів та їх особливості
Міграцію розрізняють внутрішню (в середині країни) і зовнішню (з виїздом за державний кордон) — еміграцію. За часовими ознаками міграцію ділять на:
* постійну (безповоротну), що пов´язана з остаточною зміною постійного місця проживання;
* тимчасову, що припускає переселення на визначений термін (як приклад, навчання чи робота за контрактом);
* сезонну, що включає щорічні переміщення людей у визначені періоди року (як приклад, збір врожаю);
* маятникову, що пов´язана з регулярними поїздками до місця роботи чи навчання за межі свого населеного пункту.
* епізодичну, що являє собою нерегулярні як в часі, так і в напрямі поїздки (туристичні, комерційні, культурно-побутові тощо).
За формами реалізації міграція ділиться на суспільно організовану, що здійснюється за участю державних і громадських організацій на їх організаційно-економічній підтримці, та неорганізовану, що проводиться силами і за кошти безпосередньо самих мігрантів без матеріальної і організаційної підтримки зовні.
Характер впливу міграційних потоків на демографічну ситуацію і трудові ресурси залежить як від кількісного, так і від якісного складу емігрантів (вимушені емігранти, біженці, депортовані, війська, що виводяться з Інших країн).
Постійна чи безповоротна міграція має свої особливості. Мова тут йде про соціально-економічні аспекти, пов´язані з нею, серед яких:
1. Більшість мігрантів—люди, що вміють створювати проблеми як собі, так і державі.
2. В результаті міграційного "навантаження" на сферу проживання виникають специфічні конфлікти між категоріями населення (класові, регіональні, етнічні).
3. Обмеженість і дороговизна житла часто не дозволяють мігрувати як групами, так і індивідуально.
4. Інститут "дозволу на житло", з одного боку, забезпечує порядок, з іншого — обмежує права людини.
Процес адаптації за умов незворотних міграцій або переселень пов´язаний з різкою зміною матеріального, соціального й психологічного стану індивіда, котрий змінив місце проживання. Змінюються зміст праці, соціальне оточення, при міграціях на далеку відстань — клімат. Переважна більшість мігрантів не має свого житла у місцях поселення впродовж тривалого періоду часу.
До особливостей тимчасової міграції можна віднести, наприклад, природне бажання людей (в першу чергу молоді) жити краще. Молоді люди намагаються будувати свою кар´єру і особисте життя за місцем навчання, де вони адаптувались, виробили визначені стереотипи поведінки, "встановили" зв´язки.
Сезонна міграція може привести до між групових конфліктів на мікро етнічній основі, де стикаються протиріччя між місцевою і сезонною (немісцевою) робочою силою за зайнятість.
До особливостей маятникової міграції можна віднести монотонність її характеру. Одні люди легко адаптуються до регулярних поїздок, інші — жаліються на погіршення стану здоров´я, дефіцит вільного часу, неприємності на роботі через запізнення тощо.
За умов трудових маятникових міграцій складний процес адаптації значно погіршений: маятникові мігранти забезпечені житлом, збережені значною мірою старі соціальні зв´язки, повністю знята проблема приживаності. Змінюються лише місце та умова праці, що, власне, й становило предмет прагнень маятникових мігрантів. Тому перехід у статус маятникового мігранта здійснюється відносно безболісного у порівнянні з адаптацією за умов переселень.
Міграція — один з важливих факторів, що сприяє конфліктності або стабільності сім´ї. Вона або сприяє її об´єднанню, або розпаду, якщо в членів сім´ї погляди на міграцію протилежні.
Наслідки неорганізованої міграції оцінюються як з позиції випускаючої, так і приймаючої сторін. З одного боку, виїзд фахівців на постійне місце проживання носить позитивний характер, звільняються робочі місця, що важливо в умовах безробіття. З іншого боку, зазначене має негативний характер, оскільки свій творчий потенціал провідні спеціалісти реалізовують за кордоном.
Функції міграції
Вплив на суспільний розвиток міграція здійснює завдяки здійсненню своїх функцій, ролей в життєдіяльності суспільства. Найбільш загальними функціями є: прискорююча, селекційна, перерозподільча.
Прискорююча функція полягає в забезпеченні того чи іншого рівня просторової рухомості і означає як змінність складу мешканців різних регіонів, так і розширення числа місць помешкання окремими громадянами.
Селективна функція полягає в нерівномірній участі в міграції різних соціально-демографічних груп, що веде до зміни якісного складу населення різних територій. Досвід та дослідження підтверджують, що збільшена частка чоловіків, осіб працездатного віку і одиноких в міграційних потоках в порівнянні з населенням країни в цілому — найбільш закономірна соціально-демографічна особливість структури міграції.
Перерозподільча функція пов´язана зі зміною розміщення продуктивних сил між окремими територіями країни, в тому числі природними зонами, районами, різними типами сільських і міських поселень, формуванням відповідного співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили.
Міграційна поведінка і мотивація
Міграційна поведінка є одним із видів демографічної поведінки й являє собою сукупність дій та відносин, які опосередковують переселення індивідів або відмову від них. У рамках вивчення міграційної поведінки досліджуються соціально-психологічні аспекти індивідуального, групового та масового ставлення людей до зміни місця помешкання.
Процес міграції населення включає три стадії: перша з них — потенційна міграція, друга — власне міграція населення, третя — адаптація переселенців до умов життя в місцях їх вселення. На початковій стадії міграційного процесу під впливом можливих перспектив змін деяких умов життя відбувається формування тих чи тих установок міграційної поведінки.
Міграційна установка являє собою психічний регулятор поведінки, схильність особистості, яка визначає узгодженість дій, детермінованих позитивним або негативним ставленням до змін місця та умов життя. Міграційна установка відображає готовність до певного результату міграційної поведінки. Відомості про міграційні установки отримують, як правило, із соціологічних опитувань потенційних мігрантів. Спонукальним компонентом міграційної установки є міграційна мотивація, яка розкриває якісний бік потреби індивіда у зміні місця мешкання, умов праці, реалізація певних життєвих планів.
Міграційна мотивація, або міграційні мотиви,— це психічний стан особистості, який спонукає її до досягнення особистих цілей економічного, соціального й політичного характеру через зміну місця мешкання. Економічні міграційні мотиви пов´язані з прагненням індивіда зміцнити свій економічний статус та матеріальний добробут своєї сім´ї. Соціальні міграційні мотиви сполучені з бажанням потенційного мігранта підвищити свій соціальний статус, суспільний авторитет та престиж. Психологічні міграційні мотиви пов´язані з потребою потенційного мігранта у наповненні свого життя сенсом, у самоповазі, бажанні пізнати невідомі аспекти життя, набути нового життєвого досвіду, розширити свої культурні обрії. На формування міграційних мотивів впливають особливості особистості потенційних переселенців, їхні інтереси, потреби, ціннісні орієнтації, устремління та сподівання, що визначаються істотними відмінностями для осіб різної статі, віку, сімейного стану, освіти, культурного потенціалу та стану здоров´я. Таким чином, на прийняття рішень про міграцію справляють вплив структура особистості та потреби індивіда, з одного боку, та наявність певних зовнішніх стимулів міграції, можливих перспектив змінити деякі умови життя — з іншого.
Зміна місця проживання інколи тягне за собою настільки складний процес соціально-побутової переорієнтації, що працівник "на очах" втрачає свою кваліфікацію і працездатність з більшими чи меншими шансами на їх відновлення у перспективі. Такі моменти тимчасової неефективності можуть створити проблеми у відносинах з роботодавцем та колективом. Змінюючи місце проживання, працівник може зіткнутися з необхідністю серйозних змін самого себе, оскільки в новому для нього регіоні діють незнайомі для нього професійні традиції, вимоги, норми етики, які він повинен знати і пристосуватись до них.
У різних регіонах сприяють міграції або стримують її специфічні соціальні умови, пов´язані з філософією, історичними традиціями, етнічним темпераментом. З цієї точки зору людина стає або консерватором, нездібним до географічного мислення в підприємництві, або екстремістом, що не поважає ні закони, ні історію своєї "малої батьківщини".
Міграції та відтворення населення
Міграції та відтворення населення тісно пов´язані одне з одним, їх взаємодія та взаємовплив мають обопільний, двосторонній характер. Міграційна рухливість детермінована певними подіями життєвого циклу людини, наприклад, закінченням навчального закладу, початком або завершенням трудової діяльності, службою в армії тощо. Демографічний цикл — укладання шлюбу, народження дітей, припинення шлюбу та інші події — становить важливу частину життєвого циклу. Тому демографічні параметри — статево-вікова структура, шлюбний стан, кількість дітей у сім´ї та їх вік, як зазначає український дослідник І.М.Прибиткова, помітно впливають на міграційні процеси Й є одним з істотних критеріїв виокремлення груп населення при вивченні міграцій.
Рухливість різних груп населення — статево-вікових, соціальних, професійних, етнічних — не є однаковою. Міграцію, розглядувану з точки зору диференціації показників її інтенсивності по різних групах населення, називають диференційною міграцією. її вивчення дає розуміння тих відмінностей, якими позначені міграційні взаємодії населень різних регіонів, окремих соціально-професійних, етнічних, вікових та інших груп.