Соціологія
3.3. Членство у групах
Аналізуючи різний склад груп в організаціях, Джонатан Тарнер прийшов до висновку, що стосовно членства їх можна поділити на три типи: добровільне, примусове і утилітарне.
Добровільне членство. Це такі групи, членами яких є люди, які, виходячи з різного роду причин, вступили до них добровільно. Прикладом можуть послужити різного роду місіонерські організації, спортивні товариства, релігійні об´єднання тощо.
Примусове членство. Прикладом такого членства с такий інститут, як армія. Правда, є підрозділи, де люди служать на добровільній, контрактній основі, але більшість солдат — це люди строкової служби, для яких перебування певного часу в армії є обов´язком. Обов´язком, звичайно, почесним, але зміст членства від того не змінюється.
Прикладом примусових груп можуть бути групи в´язню. Як зазначає Тарнер, явище примусовості тут носить особливий характер. З одного боку, в´язень — це людина, яка порушила право, норми суспільного життя і за це несе відповідну кару, визначену правий-ми органами, з другого—у в´язниці діють неписані норми, які наперекір праву примушують людину діяти відповідно до цих норм.
Утилітарне членство. Це групи, в які люди входять з утилітарних причин. Прикладом утилітарних груп можуть бути невеликі приватні фірми, профспілки, курси з вивчення іноземної мови, секції з вивчення таємниць східної боротьби тощо.
Звичайно, така типологія умовна. Як зазначають соціологи, більшість груп носить змішаний характер. Наприклад, у 60-70-ті роки минулого сторіччя широко діяла система студентських загонів, які виїжджали на будови різних об´єктів. В окремих навчальних закладах навіть існувала конкуренція: бажаючих стати членами студентського будівельного загону було дуже багато, але поруч з романтикою, піснями біля багать, вечорами тощо переважна більшість студентів їхала щось заробити. І ті заробітки були дуже вагомим додатком до студентської стипендії.
І зовсім не вписується у вище подану типологію сім´я. Не є вона об´єднанням ні добровільним (хіба що в сім´ю приходить невістка чи зять), ні примусовим, ні утилітарним, але вона є малою групою.
Зовнішні і внутрішні групи
Наступним типом груп, як зазначає Є.Вятр, є поділ груп на "зовнішні" і "внутрішні". Цей поділ має виключно суб´єктивний характер. Ті групи, до яких належимо ми, вважаємо нашими, "внутрішніми", а чужі групи — "зовнішніми". Для ілюстрації Є. Вятр подає такий приклад. На міському стадіоні грають дві футбольні команди. Ми "уболіваємо", звичайно, за "нашу" команду. Але виграли не "наші". Кращих декількох "не наших" гравців взяли до обласної команди. Наші оцінки змінилися. Тепер група цих гравців є "нашими". Ми щиро радіємо їх успіху, переживаємо їх невдачу і т. д.
Етноцентризм
Зазначене явище американський соціолог В.Г.Заммер називає етноцентризмом. У його основі є: а) схильність до загального осудження "чужих"; б) впевненість, що всяке зло йде ззовні "це вони винні в наших бідах-нещастях" і т.д.; в) підтримка всіма способами авторитарної влади, якщо вона свої дії спрямовує проти "чужих" (якщо, звичайно, ці "чужі" відповідають уяві етноцентриста).
Поняття етноцентризму не обмежується, звичайно, групою чи навіть організацією. Воно сягає в обсязі цілих народів і навіть континентів, але саме в малій групі воно найбільше проявляється в неприкритій психологічній формі. Це не випадково. Мала група для кожної людини є своєрідною фортецею, де вона психологічно почуває себе значно краще, ніж у розбурханому протиріччями суспільстві. І вона і "її" мала група є частиною того суспільства, але суб´єктивно визначені межі малої групи зміцнюють віру людини, дають їй впевненості у тому, що "моя група" є здатною вирішити важливі питання як в інтересах кожного її члена, так і допомогти організації в цілому.