• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Соціологія

3.1. Зміст поняття група. Особливості малих груп.

Групою в соціології називаємо двоє або більше осіб, між якими існує виразний соціальний зв´язок; іншими словами — група існує тоді, коли ЇЇ члени тісно пов´язані один з одним на соціальній основі (Єжи Вятр, польський соціолог).

"Групою називається певна кількість людей, зв´язаних між собою соціальними зв´язками" (Маквлер і Пейдж, англійські соціологи).

"Соціальна група — це щонайменше три особи, які зв´язані між. собою врегульованими, інституціональними зв´язками, які відрізняються від інших спільними рисами та спільними цінностями" (Станіслав Косінський, польський соціолог).

"Щоб про двох або більше осіб можна було сказати, що вони є групою, необхідні: 1) наявність тісного соціального зв´язку; 2) визначеність якоїсь соціальної мети; 3) дотримання відповідних спільних норм, правил; 4) об´єднання в чітко визначену структуру; 5) усвідомлення, що вони таки є групою, а не конгломератом індивідів (А.П.Гер, англійський соціолог).

"Група—це сукупність індивідів, які спільно діють у вирішенні якихось спільних проблем, завдань і які пов´язані між собою раціонально і емоційно" (А. Цандер, американський соціолог).

Існує безліч визначень цього поняття, але всі соціологи сходяться на тому, що групою можна назвати певну кількість людей, яка відрізняється від інших характерними для неї соціальними ознаками.

Класифікація груп

Відомий американський соціолог Гріффін В.Ріккі на основі аналізу характеру діяльності різних груп в організаціях зробив їх класифікацію, яка визнана в соціологічній літературі ученими з різних країн Заходу і яку тут розглянемо.

• Функціональна група. Це група, яка формується з метою реалізації конкретних завдань в організації. Вона може існувати місяць, рік, два, а іноді і значно довший час.

Наприклад, група викладачів кафедри у складі двох-трьох осіб працює над розробкою методики застосування сучасних комп´ютерних технологій у навчальному процесі. Коли така методика розроблена, діяльність групи практично припиняється, тим часом діяльність групи професорів і доцентів, яка займається підготовкою аспірантів та пошукувачів до складання іспиту з кандидатського мінімуму, діє стільки, скільки цього вимагають потреби організації (рік, два і

• Дорадча група. Це група, яка створюється організацією для реалізації певних завдань, які виникли несподівано.

Наприклад, на кафедру менеджменту прийшов офіційний лист з проханням дати рецензію на щойно виданий підручник. Створюється група з трьох-чотирьох висококваліфікованих викладачів кафедри, яка рецензує працю, подає її на розгляд кафедри. На цьому діяльність групи припиняється.

• Тимчасова група. У виробничих фірмах, зазначає Ріккі Гріффін, час від часу виникають якісь одні й ті ж проблеми. Формується на визначений час група спеціалістів, які розв´язують конкретну проблему, проте через деякий час остання в тому ж або трохи модифікованому вигляді виникає знову. Ця ж група знову приступає до її вирішення. Практично група діє на тимчасово-постійній засаді, але оскільки проблеми виникають час від часу, її можна класифікувати як тимчасову.

• Група за інтересами. Наприклад, 3-4 особи під час обідньої перерви сидять за одним і тим же столом. Спочатку окрім розмов про якість страв їх нічого не об´єднує, але через деякий час вони обговорюють питання пов´язані з зарплатою, порядками на фірмі, етикою поведінки і т. д. У людей виникають не тільки якісь спільні інтереси, а й бажання їх реалізувати. Навіть якщо пізніше тих обідів за спільним столом вже й не буде, наприклад, кафе закрилось на ремонт, члени групи продовжують тісно контактувати один з одним. Це може бути на роботі, під час перерви чи після роботи по телефону. Вони обмінюються новинами, виробляють якісь спільні плани, визначають способи їх реалізації тощо.

Групи за інтересами можуть бути в організації могутньою силою, яку слід враховувати керівництву. Так, Р. Гріффін подає приклад, як в одній із фірм, що виготовляла меблі, керівництво, не погодивши своїх намірів з членами організації, вирішило підняти рівень продуктивності праці, скоротивши час фізпаузи на декілька хвилин. Не висловлюючи відкрито свого незадоволення, групи за інтересами повністю заблокували виробничий цикл: одні групи закінчили фізпаузу на 2-3 хвилини раніше, інші — на 1-2 пізніше. Ритм праці був порушений, продуктивність праці знизилася. Цікаво, що "нововведення" адміністрації майже всі члени організації у своїх виступах на зібраннях підтримували.

Етапи розвитку малої групи

Кожна мала група проходить ряд етапів свого розвитку. Такими етапами розвитку є:

а) Взаємне ознайомлення. Декілька осіб в організації придивляються один до одного, схвалюють погляди, дії.

б) Комунікативний етап. Якщо виникає потреба порадитись, висловити свої сумніви, просто поговорити, ці люди контактують між собою.

в) Етап вибухової активності. Члени групи беззастережно підтримують один одного, відчувають єдність в думках і розраховують на підтримку своїх вчинків.

г) Етап становлення. Певний час група діє як єдиний органом, про неї говорить керівництво, з нею намагаються утримувати добрі стосунки інші члени організації. Але проходить певний час. Учасники групи починають критично аналізувати не тільки дії групи в цілому, а й дії кожного її члена зокрема. У процесі такого аналізу члени групи можуть ще більше "зцементуватись", але таке явище, зазначає американський вчений, у житті груп зустрічається рідко.

д) Етап розпаду. Як правило, з часом виникають непорозуміння, суперечки, незгоди, приховування інформації і т. п. Це руйнує структуру групи, вона практично розпадається. Хоча, коли виникає якась нова ситуація, члени колишньої групи швидко об´єднуються: їм непотрібно витрачати час на вивчення один одного. Зміна може наступити лише в модифікації структури і, звичайно, у визначенні способів досягнення нової мети.

Первинні та вторинні групи

За кількістю учасників групи можуть різнитись. Первинною групою, як вважає Норман Гудман, називається група з п´яти-шести осіб. Більші за кількістю членів групи він називає вторинними.

. В основу поділу груп Гудман (як і інший американський соціолог Дженігс) поклав форму зв´язків між членами групи. В малих або первинних групах встановлюються міцні особисті зв´язки, в основі яких лежать соціально-емоційні засади, тоді як у вторинних, великих групах домінують зв´язки, які базуються, в основному, на раціональних принципах´.

Георг Зіммель, аналізуючи роль малих груп у житті організації, прийшов до висновку, що чим більше малих груп в організації, тим результат діяльності організації в цілому вищий. Це теоретичне положення знайшло своє практичне підтвердження в сучасному економічному житті суспільства.

Чому саме малі групи так сильно впливають на ситуацію в суспільстві? Це обумовлено тим, пише соціолог Ян Туровський, що активність учасників малих груп набагато вища, ніж у великих, вторинних групах. Це явище в соціологів дістало назву "закон Ольсона", за іменем автора, який уперше виявив і емпірично його описав.

Звичайно, коли говоримо про активність учасників малих груп, то мусимо зробити застереження — все залежить від роду діяльності, фаху, віку і т. д. учасників цих груп. Учасники малих груп, окрім зв´язків між собою, в своїй організації мають цілу гаму зв´язків із соціальним оточенням поза організацією. Інтерперсональні зв´язки групи з оточенням, визначаються за формулою:

Вже згадуваний нами соціолог Дженігс вважає, що чим менше зв´язків учасників групи з оточенням (умовно, звичайно), тим більше людина концентрує свою увагу на житті своєї організації і своєї групи особливо. Людина, яка багато часу присвячує зв´язкам з іншими організаціями, пише автор, має, як правило, досить велику інформацію про різні сторони життя в суспільстві, але при цьому вона як би "розсіює" свої сили, енергію, можливості в різних організаціях. "Своя" організація в уяві такої людини є однією серед багатьох. Це ж стосується, тільки вже в іншій формі, порівняння зв´язків у малій вторинній групі.

Вторинна група тримається на певних приписах, статутах, програмах і т. д. Співробітники, спираючись на засади раціональності, легко в них входять і з такою ж легкістю виходять. Щоб показати значимість зв´язків у первинній і вторинній групах, Дженігс наводить такий приклад. У малій фірмі працюють кілька чоловік, яких з часом об´єднує товариська симпатія. Мала група, стверджує він, не може існувати саме як первинна група, коли там панує ворожнеча між її учасниками. Коли така ситуація виникає у вторинній групі, вона попри все може функціонувати.

Візьмемо політичну організацію. Між окремими її учасниками може мати місце не лише ворожнеча, а й ненависть. Але є статут, програмні зобов´язання, де почуття "симпатія-антипатія" не враховують. Того, хто несимпатичний, в житті вторинної групи можна з успіхом уникати, що цілком виключено в малій. Звичайно, зазначає Н.Гудман, члени вторинної групи не можуть так тісно взаємодіяти, як це має місце в первинній. "Деякі вторинні групи,— пише він,— з часом набирають змісту первинних. Члени таких груп входять у сферу особистих стосунків, спільно обідають, організовують спільні екскурсії, інші заходи, які не зв´язані з роботою, зустрічаються сім´ями тощо".

Фактори об´єднання в групи

Прагнення людей об´єднуватись у малі групи не обмежується тільки почуттям "симпатії-антипатії" і виробничими причинами. Американський соціолог С.Д.Робінес, вивчаючи діяльність малих груп, прийшов до висновку, що окрім зазначених причин поведінку людей визначають такі фактори:

Кожна людина, яка ідентифікує себе з діяльністю малої групи, зазначає Робіне, як правило, очікує від неї і захисту, і зміцнення своєї позиції в суспільстві, і безпосередньої допомоги у вирішенні якоїсь конкретної проблеми тощо. Але є люди, які використовують групу лише як засіб отримання вигоди "на сьогодні". Якщо таких людей у групі двоє-троє, вона, підкреслює вчений, функціонувати не зможе, тому що на решту членів групи, а це дві-три інші особи, багатократно збільшується психологічний тиск, якого, зрозуміло, група із 5-6-ти осіб витримати не в змозі. Група розпадається, її об´єднання в майбутньому, навіть за наявності якихось нових спільних цілей, малоймовірне.