Соціологія

1.3. Взаємовплив економіки і соціології

Обставини виникнення економічної соціології

Ні економічні науки, ні загальна соціологія коло цих питань спеціально не досліджують. Політична економія розглядає економічні відносини не як сферу функціонування соціальних об´єктів, а як систему, де люди залишаються, так би мовити, "за кадром" економічної теорії. Діяльність і поведінка соціальних груп у сфері економіки для загальної соціології — лише одна з багатьох форм активності.

Жодна з наведених наук не має спеціального теоретичного, тим більше методичного апарату для дослідження структури суб´єкта економічного розвитку, основних видів його економічної активності, тенденцій, які в ній простежуються, механізмів цієї активності, її впливу на кінцеві результати економічного розвитку суспільства. Все це й зумовило виникнення спеціальної галузі соціологічної науки, в центрі уваги якої—діяльність та поведінка соціальних груп в системі економічних стосунків.

Як наука економічна соціологія має складну, багатопланову структуру, елементи якої становлять всі складові економічної сфери життєдіяльності.

Економіку в соціології розглядають передусім як соціальний інститут із складною структурою. її можна уявити як сукупність більш конкретних інститутів виробництва, розподілу, обміну та споживання тощо.

З точки зору соціології нас цікавлять насамперед соціальні механізми, що викликають взаємодію в межах економічної сфери, а саме: економічна свідомість, економічні нормативні установки, економічні відносини.

Економічна свідомість — це погляди, потреби, інтереси, ідеї, уявлення, настрої, переконання стосовно економічних процесів та явищ власного соціально-економічного стану, виду занять, трудової діяльності та винагород, ставлення до професії, просування по службі, можливостей соціального переміщення тощо.

Соціальні функції економіки

Економіка як соціальний інститут виконує цілий ряд функцій, спрямованих на забезпечення, функціонування та розвиток виробництва, розподіл, обмін та споживання. Маючи на увазі перш за все вплив на нові соціальні процеси, можна виділити чотири основні функції:

1. Підтримуюча. Підтримує і розвиває форми суспільного розподілу праці. Це досягається за рахунок відтворення трудових ресурсів, розподілу робочих місць та перерозподілу кадрів. Реалізація цієї функції потребує гнучких механізмів розподілу та перерозподілу кадрів, забезпечення їхньої мобільності.

2. Стимулююча. Забезпечує посилення стимулів до праці, економічну зацікавленість у праці.

3. Інтеграційна. Виражається у забезпеченні єдності інтересів працюючих. Про значення даної функції свідчить напруга соціальних відносин.

4 Інноваційна. Забезпечує оновлення форм та організації виробництва систем стимулювання Інноваційні процеси залежать від того як ставляться суб´єкти виробництва до нового, як сприймають досягнення науки, який рівень і характер їхньої активності.

Зазначені функції здійснюються через велику кількість соціальних механізмів. Це механізми добору та розстановки кадрів, механізм розподільчих відносин, планування постачання, споживання і т. п. Ефективність реалізації функцій значною мірою залежить від рівня економічно? культури суспільства і його членів.

Як система знань економічна соціологія розвивається і виконує свої функції у тісному контакті з соціальною економікою, наукою, що вивчає закони й закономірності "громадянського співробітництва", створення загального добробуту.