• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Соціологія

1.2. Об´єкт, предмет та складові економічної соціології

Об´єкт економічної соціології

Економічна соціологія — це інтегральна наука, що вивчає соціальні процеси та явища, що відбуваються у сфері економіки.

Особливість об´єкта економічної соціології полягає в тому, що досліджується не як окремо взята тенденція у сфері економіки та суспільства, не взаємозв´язки між ними, а механізми, завдяки яким вони регулюються. Так, розподільчі відносини — це феномен економіки, але в основі цих відносин лежить певний регулюючий соціальний механізм: поведінка і взаємозв´язок соціальних груп (на різних рівнях економіки), від яких залежить характер розподілу. Аналогічно в основі управління виробництвом, динамікою якості продукції, продуктивністю праці та багатьма іншими економічними процесами лежать відповідні соціальні регулятори — соціальні групи, поведінка яких визначає характер цих процесів, а відповідно, і результати, до яких вони призводять.

Економічна соціологія, маючи на увазі ті чи інші економічні структури і процеси, розкриває соціальні механізми, від яких залежить характер їх перебігу: супроводжуються вони зростанням чи зниженням економічних показників; породжують позитивні чи негативні соціальні наслідки. Саме вплив соціальних регуляторів на економічний розвиток і лежить в центрі уваги економічної соціології.

Предмет економічної соціології

Конкретний предмет економічної соціології складають:

- соціальне і економічне як окремі самостійні явища в суспільстві;

- збіг соціального і економічного в суспільному житті;

- протилежність соціального економічному, протиріччя між ними;

- вплив соціального на економічне, тобто соціальних факторів на економічні явища;

- вплив економічного на соціальне, тобто економічних факторів на соціальні явища.

Якщо люди вступають в економічні відносини, займаються економічною діяльністю і т. д., все це стає сферою вивчення економічної соціології.

Категорії економічної соціології

Категоріальний апарат економічної соціології охоплює загальнонаукові, загально-соціальні й специфічні категорії.

• Загальнонаукові категорії (структура, процес, розвиток та ін.) запозичені із загальної методології. Використовуються вони в економічній соціології як засіб опису економічної та соціальної сфер, соціального механізму розвитку економіки.

• Загально-соціальні категорії (власність, споживання, повноваження, посада, мобільність, конфліктність та ін.) запозичені із суспільних наук, в тому числі й соціології. І хоч назви цих категорій загальноприйняті, зміст та інтерпретація їх в межах економічної соціології мають свої особливості. Наприклад, у поняття загальної соціології "соціальна структура" економічна соціологія вкладає особливе наповнення суб´єкта економіки, до складу якого входять групи, що функціонують на різних рівнях управління.

• Специфічні категорії економічної соціології виникли у ній самій і відображають властивий саме їй кут зору, підхід до суспільного життя. Головні з них: соціальний механізм розвитку економіки, економічна поведінка, організаційна культура та ін.

Складові економічної соціології

На основі того, що економічна сфера містить в собі різні, несхожі галузі соціальної проблематики, економічна соціологія як наука має свою структуру, тобто складається з тематичних розділів і напрямів. Основними з них є: соціологія організацій, соціологія управління, соціологія праці, соціологія народонаселення

• Соціологія організацій — це галузь економічної соціології, що вивчає соціальні закономірності та механізми побудови, функціонування і розвитку організацій.

Термін "соціальна організація" використовується для характеристики ступеня впорядкованості об´єкта, тобто для виявлення його структури і типу зв´язків цілого та його частин. В даному випадку цей термін використовується для позначення організованих і неорганізованих систем, формальних і неформальних організацій.

Оскільки мова йде не просто про організацію, а про соціальну організацію, важливо визначити саме її соціальні властивості. До їх числа, наприклад, відносяться: організаційні цілі і функції, ефективність отриманих результатів, мотивація і стимулювання персоналу до праці та ін. Іншими словами, організація формується як соціальне середовище, що включає в себе соціальні групи, статуси, норми, ієрархію лідерства і т. д.

• Соціологія управління — це галузь економічної соціології, що вивчає закономірності, форми і методи цілеспрямованого впливу на соціальні структури і процеси, які мають місце в організаціях і суспільстві, ранжуванні управління.

• Соціологія праці—галузь економічної соціології, що вивчає трудову діяльність як соціальний процес, соціальні чинники підвищення ефективності праці, вплив соціальних умов на ставлення людей до праці.

Виходячи із сутності праці як процесу, виділяють три основні аспекти сутності праці. Соціологія праці — це:

1. Соціальні закономірності взаємодії людей із засобами і предметами праці, зокрема механізми дії і форми прояву закономірностей у діяльності трудових колективів і особистості.

2. Комплекс ставлення людини і колективу до праці, її характеру, змісту, умов (матеріальна зацікавленість, зміст праці і т. д.).

3. Соціальна організація підприємства, колективу, тобто особлива система відносин, яка утворює сукупність позицій, ролей, цінностей, зв´язків між працівниками (проблеми, що стосуються структури трудового колективу).

Соціологія народонаселення — це галузь економічної соціології, що вивчає демографічні процеси й розвиток населення загалом у тісному зв´язку з розвитком, зміною й функціонуванням соціальних відносин та соціальних структур.

До комплексу емпіричних об´єктів економічної соціології належать: соціальні функції економіки; соціальні аспекти економічних інститутів (різні види виробництва, обміну, власності, підприємництва); форми регулювання економіки; соціальні групи в економіці; типи мислення в різних економічних системах; види економічної поведінки та участі в управлінні господарством; взаємодія вертикальних структур управління і груп працівників, її економічна ефективність; між групові відносини, стимули мобільності, зміст службових інструкцій, норми господарського права тощо.