Соціологія
7.1. Становлення і розвиток футурології
Виникнення науки
Першим соціологом, який намагався змоделювати майбутній розвиток суспільства, вважає болгарський вчений Н.Ірібаджаков, був арабський мислитель Ібн-Халдун (1322-1406) У праці "Вступ до світової історії" Ібн-Халдун писав, що завданням науки повинно стати не тільки розкриття таємниць сучасного життя суспільства. Вона повинна озброїти людину такими знаннями, які могли б розкрити перед нею шляхи її розвитку в майбутньому.
Релігійна відірваність Сходу від Європи значною мірою впливала і на культурні зв´язки. Тому думки арабського мислителя не були підхоплені європейською філософією, а якщо врахувати те, що Європа поступово входила в морок інквізиції, то вони взагалі були небезпечні для тих, хто їх висловлював.
Термін "футурологія" у 1943 році ввів німецький вчений О.К.Флехтгейм , який окреслив ним "філософію майбутнього", вільну від ідеології і різного роду утопічних вчень. Філософською основою нового напряму в соціології стали, з одного боку, соціологічний емпіризм у поглядах К.Поппера і, з іншого — структурно-функціональний аналіз Р.Мертона та загальна аналітична логіко-дедуктивна система Т.Парсонса.
Причини розвитку футурології
Спочатку майже ніхто з соціологів не підтримав О.К.Флехтгейма, вважаючи, що наука, яка будує прогнози на далеке завтра, мало потрібна; навіщо вдивлятися у XXI ст., коли ми ще не розібралися як слід з проблемами XX. Проте вже в 50-ті і особливо 60-ті роки ставлення до футурології різко змінилося. Виник ряд проблем, які вимагали пояснення та вирішення не тільки питань сьогодення, а й передбачення розвитку й вирішення окремих проблем близького і далекого майбутнього. Основними причинами бурхливого розвитку футурології в країнах Західної Європи були:
- розвиток науково-технічної революції;
- загострення суперечностей суспільно-політичних систем;
- міжнародна стурбованість подальшою долею світу; наростання ознак екологічної кризи;
- загальне усуспільнення продукції і науки.
Розвиток футурології сприяв виникненню у різних країнах Заходу наукових центрів. Так, наприклад, в Англії було створено "Раду соціологічних досліджень", у Франції соціологи організували групу "Перспектива"; в 1967 році в Осло відбувся перший міжнародний конгрес, присвячений проблемам майбутнього людської цивілізації. На книжковому ринку Заходу з´явилася велика кількість праць соціологів, в яких прогнози розвитку західного суспільства і світу взагалі займають чільне місце. Щоправда, вони переважно мали рекламний характер. Серед тих, які набули найбільшої популярності, слід назвати "Технологічне суспільство" (Ж.Еллюль, 1954 р.); "Образ майбутнього" (Ф.Поллак, 1961 р.), "Профілі майбутнього" (А.Ч. Кларк, 1962 р.), "Історія і футурологія" (О.К.Флехтгейм, 1967 р.), "Технологічна людина" (В.Феркісс, 1969 р.), "Активне суспільство". (А.Етціоні, 1969 р.), "Між двома епохами. Роль Америки в технотронній епосі" (З.Бжезінський, 1970р.), "Шок майбутнього" (А.Тоффлер, 1970 р.) та інші.
Не всі прогнози, які давалися у цих книгах, завжди підтверджувалися, але в основному цивілізація рухалася у напрямі, який на основі глибокого соціального аналізу передбачали ці та інші соціологи.
Слід зазначити, що футурологією цікавилися не тільки науковці. Вже в 40-50-х роках вона була в центрі уваги представників військово-промислового комплексу, тобто стала прикладною наукою, яка давала конкретну, реальну користь; роботи експертів щедро фінансувалися військовими відомствами. Присутність соціолога-футу-ролога в країнах Західної Європи під час розробки нових галузей науки і техніки, впровадження наукових досягнень у виробництво ставали не просто бажаними, а необхідними.
Теоретичні засади футурології
Поряд з прогнозами на емпіричному рівні В західноєвропейській соціології розробляються теорії "стратегічного" значення. Не тільки приватні фірми, але й державні інститути щедро фінансують ті наукові центри, які займаються розробкою теоретичних положень, розглядаючи саме їх як пріоритетні. Правда, більше заохочувалися і стимулювалися фінансово ті дослідження, які формулювали теорії середнього рівня. Багато науковців Заходу вважають, що найкраще про розуміння практичного застосування ролі теорії висловився Роберт Мертон. Що ж це за позиція американського соціолога, яка так припала до душі сучасним суспільствознавцям Заходу?
На відміну від Т.Парсонса, який намагався надати теорії такого рівня абстракції, що було незрозуміло, де її можна застосувати практично, Р.Мертон вважав, що теоретичні положення про суспільство на дуже високому рівні абстракції малопридатні для пізнання, оскільки вони пояснюють все взагалі і настільки туманно, що невідомо, де їх можна застосувати конкретно. Аналізуючи якийсь конкретний факт в історії суспільства, писав Р.Мертон, можна зауважити, що він узгоджується з тією чи іншою загальною теорією, але можна взяти зовсім інший факт, який цілком заперечує перший, і він теж може бути пояснений тією ж самою теорією.
Не заперечуючи цілком загальних теорій, наприклад, історичного матеріалізму К.Маркса, теорію соціальних систем Т.Парсонса, інтегральну соціологію П .Сорокіна, Р.Мертон дійшов висновку, що, з одного боку, теорії середнього рівня досить абстрактні і загальні, що дає їм статус теорій, водночас з іншого,— тримаючись конкретних реалій, вони мають практичну цінність.
Теорії середнього рівня використовувалися соціологами під час прогнозування розвитку сім´ї (соціологія сім і), релігії (соціологія релігії), нестабільностей суспільства (соціологія конфліктних ситуацій) і т. д.
Поряд з футурологічними концепціями, які не виходили за межі теорій середнього рівня, в західноєвропейській соціології з´явилися теорії, які претендували на рівень загальних (теорія конвергенції, теорія постіндустріального суспільства тощо). У цьому випадку соціологи повинні були піднятися над теоріями середнього рівня, вони намагалися відмежуватися від спекулятивних умоспоглядальних розмірковувань, а більше спиратися на реальні факти сьогодення.
Сутність футурології
З розвитком футурології виникає потреба докладного її визначення. Так, наприклад, німецький соціолог К.Штейнбух дійшов висновку, що футурологія — це ціла галузь наукової діяльності, "яка дає нам інформацію про майбутні технічні і суспільні ситуації". Р. Юнгк вважав, "що дослідження, які ставлять за мету вивчення майбутнього, можна визнати науковими лише тоді, коли вони піддають сумніву свій предмет, визначають свої межі і пропонують лише гіпотези про розвиток майбутнього"11. Більш конкретне визначення футурології дає Г.Шішкоф. "Футурологія,— пише він,— це дисципліна, яка повинна формувати майбутнє, а також визначати впливи всіх факторів людської діяльності".
О.К.Флехтгейм визначив футурологію "як чисту науку прогнозів і проектів, теорію програм і планів, а також філософію... майбутнього". В праці "Чому футурологія?" О.К.Флехтгейм зазначив, що коли ми говоримо про футурологію, то це не означає, що її слід розуміти лише як прагнення до координації наук. Розвиваючи цю думку, вчений розрізняє поняття "чиста футурологія" і "практична футурологія". Перша — займається накопиченням, упорядкуванням і координацією різного роду прогнозів і проекцій; друга—програмуванням і плануванням. Практична футурологія, на думку Флехтгейма, включає в себе і філософські аспекти, це, переважно, критика ідеології.
Функції футурології
Футурологія виникла як результат великої кількості досліджень спеціальних дисциплін. Основною її функцією спочатку було визначення економічного розвитку, прогнозування результатів реформ в економіці. Так, наприклад, один з німецьких футурологів, працівник фірми "Фольксваген" В.Хольсте так визначив функції футурології: "Промисловість чекає від футурологічних досліджень таких результатів, які можуть бути використані в економіці".
Трохи ширше формулюють функції футурології Г.Кан і А.Вінер. Па думку цих соціологів, ці функції мають бути такими:
а) формувати в свідомості робітників пріоритет загальнолюдських почуттів відносно класових;
б) передбачати, як буде йти процес входження представників робітничого класу в структури влади;
в) розкривати тенденції безперспективності соціалістичної теорії і практики.
Аналізуючи роботи західноєвропейських соціологів, які схильні до футурології, можна Помітити дві тенденції:
а) спроби дати загальне бачення майбутнього розвитку людства як в цілому, так і кожного суспільства зокрема;
б) спроби вказати на небезпечні процеси в розвитку суспільства сьогодні, завтра, в майбутньому.
Напрями розвитку футурології
Наприкінці 60-х — на початку 70-х років минулого століття відповідно до об´єктів досліджень футурології виразно окреслились такі напрями:
1. Загальна футурологія природи.
2. Футурологія замкнених природних систем.
3. Футурологія замкнених технологічних систем.
4. Загальна футурологія культури.
5. Футурологія замкнених соціально-господарчих систем.
6. Загальна політична футурологія.
7. Футурологія відносно замкнених політичних систем.
8. Футурологія планування науки.
9. Футурологія розвитку антропології і людського мислення. Футурологічні дослідження спираються на загальну футурологію, яка складається з футурології природи і футурології культури.
Футурологія природи розкриває глобальний характер взаємодії людини з природою, застерігає суспільство від непродуманого втручання у природні системи, вказує шляхи збереження пам´яток природи, дикоростучих рослин і диких тварин в олюднених екосистемах майбутнього тощо.
У футурології культури важливе місце посідає теорія господарювання. Остання, в свою чергу, частково включає різного роду політологічні концепції.
Завдання футурології
В роботах футурологів (наприклад, О.К.Флехтгейма) визначаються актуальні завдання, які стоять перед футурологією:
- виключення війни з життя людства і утвердження миру на Землі;
- боротьба з голодом і бідністю;
- стабілізація демографічної ситуації;
- боротьба з пригнобленням людини;
- сприяння демократизації держави і суспільства;
- боротьба з хижацькою експлуатацією природи;
- охорона природи і людини;
- створення нового, творчого типу людини.
Футурологічних праць на Заході велика кількість. Навряд чи хтось візьме на себе сміливість на основі будь-якої ознаки (чи групи ознак) виділити напрями, течії тощо. Подібні спроби були. Вчені колишньої НДР, Польщі намагалися якось систематизувати футурологічні концепції, але вони зазнали невдачі і дійшли висновку, що зробити це практично неможливо, оскільки світ швидко змінюється, а водночас змінюються й акценти футурології. Але сутність її як узагальнюючої суспільної теорії та здатність (функції) передбачати, координувати, планувати і т.д., розвиток суспільства в цілому і конкретних його складових залишається постійною.