Порівняльне літературознавство
4.9. Агатанґея Кримський - поліглот світового класу
Учений із широким кодом наукових інтересів - семітолог і тюрколог, іраніст і славіст, письменник і літературознавець, етнограф та історик, - автор близько 1000 наукових праць, академік А. Кримський (1871-1942) був іще й діяльним перекладачем. Народився він у м. Володимирі-Волинському в сім´ї вчителя (батько був кримськотатарського походження). Навчався спочатку в гімназії, з 1885 по 1889 р. - в Київському колегіумі Павла Ґалаґана, потім у Лазаревському інституті східних мов у Москві, який і закінчив 1892 р. Почав писати ще учнем колегіуму П. Ґалаґана. Перший друкований твір його - переклад поезії Нікітіна «Ранок на березі ставу» («Зоря», 1889, № 24). З того часу молодий письменник став активним співробітником «Зорі», «Правди», «Народу» та інших видань. Вищу освіту вчений і поет завершував на історико-філософському факультеті Московського університету. Закінчивши його, з 1896 по 1898 р. перебував у Лівані й Сирії в науковому відрядженні. До 1918 р. Кримський працював професором арабської філології в Лазаревському інституті східних мов. Був одним із засновників HAH України та її академіком.
А. Кримський був поліглотом світового класу - досконало володів багатьма західними і східними мовами, зокрема такими рідкісними, як абіссінська (ефіопська) та вавилонська. Як свідчить колишня аспірантка А. Кримського, на запитання про те, скільки мов він знає, учений відповідав: «Мабуть, із шістдесят, а то й більше...» З цього ж приводу він писав:
В дитячі роки я досконало знав німецьку, французьку, польську, англійську мови. В юнацькі роки добре володів грецькою, турецькою, італійською, древнеєврейською, санскритом. Деякі з моїх близьких друзів володіли багатьма мовами. Валерій Брюсов знав кілька європейських і східних мов. Академік Корш вивчив близько 40 мов. Багато мов знали академіки Міллер, Фортунатов, славіст Брандт, Леся Українка, Іван Франко... Кардинал Меццофанті, що жив у другій половині XIX ст., знав 98 мов
Головний і найвідоміший плід перекладацької діяльності А. Кримського - книга «Пальмове гілля», яка вийшла у трьох частинах (1901,1908, 1922). У перших двох частинах серед оригінальних поезій значне місце займають переспіви й переклади. Третя частина, за винятком вступного циклу «В Трапезунті», вся складається з творів перекладних. У рецензії на першу частину «Пальмового гілля» Франко дорікав Кримському, що він перемішав у збірці твори оригінальні з перекладними. В тій мішанині Франко бачив «щось невирівняне, незгармонізоване: орієнтальні тони та пейзажі і рідні нам, близькі та знайомі відгуки новочасного європейського, ще й українського серця...». Сучасні ж історики літератури, маючи перед собою всі три частини «Пальмового гілля», в отій навмисній мішанині оригінальних і перекладних творів, зв´язаних спільним задумом, вбачають вияв різнобічного обдарування Агатанґела Кримського, що був цікавим поетом-модерністом і водночас великим ученим - філолог в особі Кримського не конфліктував з поетом, а, навпаки, гармонійно доповнював його
Заслуга А. Кримського-перекладача полягає в тому, що він наблизив до українського читача самобутню лірику Сходу. Його справу продовжили Василь Мисик, Григорій Халимоненко та чимало інших талановитих перекладачів-орієнталістів.