Основи літературознавства

Що таке краса? (дещо про естетику)

  • Мистецтво первісного світу.
  • Уявлення про красу, історична динаміка цих уявлень.
  • Романтичний ідеал краси.
  • Реалістичний ідеал краси.

Якщо замислитись, чому, як і коли людина почала використовувати свою мову задля інших, непрактичних потреб, наштовхнешся на багато складних проблем, які можна розв´язувати як своєрідну шараду. Початок мистецтва словесного, як і будь-якого іншого, губиться в сивій давнині. Ніхто ще не зміг зафіксувати такого моменту, коли людина вже є, а мистецтва ще немає. Знаходячи рештки найдавнішої людини, вчені знаходять разом з невміло обробленими знаряддями праці й перші, такі ж невмілі, але чимось дуже привабливі твори мистецтва. Людині потрібен був ніж, аби обробити ним здобуту рослинну чи тваринну їжу. Спершу вона знаходила у природі загострені камінці, пізніше вчилась сама їх обробляти. І ось перед нами первісний ніж, зроблений напівдикою людиною. Ми бачимо, що на нерівній ручці цього незграбного знаряддя — якісь лінії, кружечки, закорючки — орнамент! Уявити тільки — скільки праці довелось вкласти тій давній людині, щоб у такий спосіб прикрасити собі ніж (чи, може, зробити подарунок іншій людині). Поміркуємо: навіщо первісній, ще майже дикій людині, яка ще й говорити до ладу не вміє, ті лінії і кружечки на ручці ножа? Від них ніж не ріже краще! Вони не потрібні, вони не задовольняють жодних практичних потреб первісної людини, яка щоденно напружено боролась за своє виживання. Але, мабуть, вже в первісну людину було закладено не лише потребу в їжі, воді, теплі тощо (всі разом ці потреби звуться біологічними, або ж матеріальними), а й іншу — потребу в прекрасному (ми звикли її називати естетичною). Важко уявити собі мавпу, яка захоплено розглядала б протягом тривалого часу квітку чи захід сонця. Якщо ж таке з тією мавпою станеться, варто одразу змінити її природний статус — вона вже перестане бути мавпою, у ній з´явиться щось людське. Людині подобається все гарне. Колись європейці, колонізуючи народи Америки, Африки, Азії, обмінювали дешеві брязкальця на справжні самоцвіти і золото у диких народів. Необроблений діамант чи золото не дуже гарні, а кольорове скло блищить і міниться різними барвами. Звісно, аборигени за скло і яскраву шмату тканини віддавали справжні багатства, а європейці дивились на них зверхньо: що з них візьмеш — дикуни! Насправді ж дикуни виявляли ту якість, яку багато хто з «культурних» європейців давно втратив у погоні за наживою: безкорисливу закоханість у красу. Навіть найдавніша людина любила все гарне, була здатна милуватися красою природи і хотіла сама, своїми руками зробити щось гарне.

Звісно, уявлення про красу з часом змінюються. Те, чим милується людина, особливо якщо йдеться про нею ж таки створені речі, є дуже показовим: свідчить про її рівень, смаки, духовний розвиток, а головне — про її належність до певної культури. Дикун любить яскраве і строкате (кожен підліток проходить через етап такого «варварського» смаку), людина з більш розвиненими смаками надає перевагу вишуканій, неяскравій красі. Кожна епоха, яка є одночасно й етапом у розвитку культури, залишила нам свої естетичні цінності, тобто свої уявлення, що таке прекрасне. Кожна епоха створила свій естетичний ідеал, або еталон краси: зразок найпрекраснішої картини природи і зразок найпрекраснішої людини. Варто порівняти пейзажі й портрети художників різних епох, щоб переконатись: смаки змінюються.

Те, що сьогодні здається взірцево прекрасним, завтра може видатись негарним. Якби сучасну переможницю конкурсу краси, навіть всесвітнього, перенести, скажімо, в епоху Ренесансу (Відродження), навряд чи хто віддав би цій красуні пальму першості. Нею не стільки милувалися б, скільки співчували: яка ж худа, мабуть, хвора! Що там епохи, якщо і сьогодні ми можемо спостерігати різницю уявлень про красу, наприклад, між жителями села і міста. Довгонога худа красуня — ідеал міський.

Сільський ідеал — міцно збите, фізично розвинене тіло.

Втім, останнім часом таке тіло культивується і міською культурою — згадаємо моду на культуризм. Якщо спробувати узагальнити естетичні ідеали різних епох, можна помітити, що постійно відбувається коливання між романтичними і реалістичними уявленнями про прекрасне. Романтики всіх часів плекають моду на таке тіло, яке не затіняє красу внутрішню, духовну. Прекрасна жінка для романтика — це жінка з витонченою вродою, тонка, граціозна, бліда, загадкова, сумна. Прекрасна жінка для реаліста — це жінка в першу чергу фізично здорова, спортивної статури, пропорційна, рум´яна, весела тощо.

Питання для самоконтролю:

  1. Коли зародилося мистецтво? Чому людині подобається все гарне? Що таке гарне?
  2. Про що свідчить пристрасть дикунів до блискучих і строкатих речей?
  3. Як уявляли ідеальну красуню митці епохи Античності, Відродження? Чи посіла б така красуня першість у сучасних конкурсах краси? Чому?
  4. Як відрізняється ідеал прекрасної людини у романтика та реаліста?
  5. Який пейзаж уособлює ідеал романтика та реаліста?
  6. Чи маєте ви свій ідеал краси? Яке його походження?

Рекомендована література:

  1. Борев Ю. Основные эстетические категории — М., 1960.
  2. Підлісна Г. Про красу та античну літературу. — К., 1997.
  3. Фролова К. Теория и методика применения эстетических категорий в литературоведческом анализе.— Донецк, 1985.