Соціальна географія
3.3. Теорія соціального поля в соціальній географії
Оскільки в межах нової парадигми науки суспільні територіальні системи розглядатимуться як живі, то необхідно визнати в складі їх структури поля та інтенсивно вивчати їх.
На нашу думку, вивчення полів у суспільній географії — це фундаментальний напрям суспільно-географічних досліджень, збагачення методологи цієї науки в межах нової парадигми. Сказане стосується і складових суспільної географії — політичної, економічної та соціальної.
В наш час поняття "поле" повною мірою використовується в інших галузях знань. Термін "поле" вперше запропонований у фізиці. Фізичний зміст поля полягає у тому, що воно розглядається як особлива форма матерії, система з безконечним числом ступенів свободи. До фізичних полів відносяться електромагнітні та гравітаційні поля, поля ядерних сил, а також хвильові (квантові) поля, відповідні різним частинкам (наприклад, електрон-позитронне поле). Джерелами фізичних полів є частинки (наприклад, для електромагнітного поля — заряджені частинки). Створювані частинками фізичні поля переносять взаємодії між відповідними частинками.
Опісля термін "поле" почали, насичуючи новим змістом, використовувати в інших галузях знань. Наприклад, 1912— 1914 pp. біолог А. Гурвіч, узагальнивши відомі праці Г. Дріша про те, що доля зародка є функцією його положення загалом, дуже близько підійшов до фундаментальної, нової для біології ідеї морфогенетичного поля, хоча сам термін "поле" з´явився у його працях з 1922 р. Оболонку (вигляд) теорії біологічного поля, при збереженні її основного змісту, А. Гурвіч змінював у процесі обдумування нових біологічних проблем.
У географії термін "поле" спочатку ототожнювався з територією, яку займав той чи інший об´єкт. Опісля під ним почали розуміти власний фізичний простір об´єкта. За допомогою поняття поля географи намагались акцентувати на безперервності (континуальності) географічного простору, яка досягається при взаємопроникненні полів окремих об´єктів-симплексів одне в одне; одиничні ж об´єкти-симплекси єдиного географічного простору не створюють. О. Шаблій запропонував використати для дослідження географічного поля метод одновимірного (скалярного) аналізу. В цьому випадку він розглядав географічне поле як такий розподіл по земній поверхні певної кількісної ознаки, коли кожна точка (частина) на цій земній поверхні визначається конкретною величиною (скаляром).
Отже, основним фактором широкого використання цього терміна стало бажання показати за його допомогою цілісність розвитку об´єкта, явища, процесу.
В контексті нової парадигми науки Г. Швебс розробив власну концепцію інформаційного поля. На думку вченого, всім матеріальним системам об´єктивної дійсності властиве інформаційне поле певної структури. Тобто, будь-який об´єкт Всесвіту володіє властивістю еманації інформаційного поля. Еманація — не просто випромінювання, а ніби продовження об´єкта, відтворення його в інформаційному вигляді не як фізичної частини загального інформаційного поля, а як зміни його структури, властивостей. Г. Швебс зазначав: "Інформаційне поле (Іп) для матерії є водночас і навколишнім середовищем, і її невід´ємною частиною. Інформаційне поле — це специфічний "вакуум-ефір". Матерія й енергія, як усе явне, взаємодіє з навколишнім середовищем (Іп), і результат цієї взаємодії залежить не лише від вихідних властивостей матерії та енергії, а й властивостей навколишнього середовища — Ін. При цьому рівень взаємодії має адаптивно-еволюційний характер. Це означає, що в свою чергу навколишнє середовище (Іп) має властивості, не тільки початково надані йому кимось чи чимось, Іп змінюється під впливом матеріально-енергетичних процесів. Воно зумовлено еволюціонує з матерією-енергіею. Однак матерія-енергія гіпотетично може починати свою еволюцію з хаосу, яка має максимальну ентропію. Що стосується Іп, то воно, найімовірніше, завжди носить сліди (порції, монади) інформації про процеси, що відбулись раніше і тим самим може ініціювати матерію й енергію до впорядкованості. Тобто, можна допустити, що Іп несе неентропійний (радше оптимізаційно-керуючий) потенціал".
Отже, Г. Швебс спробував не лише дати своє бачення змісту поняття "інформаційне поле", а й розкрити весь еволюційний процес розвитку від виникнення об´єктів до їх загибелі.
Ми пропонуємо концептуальний варіант використання загальної теорії поля у соціальній географії та регіональній соціальній географії і робимо спробу застосувати його логічний зміст до вивчення соціальних процесів у регіоні. На нашу думку, застосування поняття "поле" у регіональній науці — це оригінальний погляд на методологію соціальних та інших досліджень. Однак перш ніж розглядати соціальне поле регіону, необхідно окреслити зміст поняття "суспільно-географічне поле".
Зазначимо, що поняття "суспільно-географічне поле" — це узагальнююче поняття. Воно відображає закономірні зв´язки та відношення, які існують в реальності. Його вивчення дасть змогу глибше відобразити дійсність, проникнути у сутність суспільних територіальних процесів.
Суспільно-географічне поле — особлива форма стану території, цілісна реальність, що складається з щільної і тонкої матерії, яка зумовлює причини, рушійні сили, умови взаємодії, поведінки та саму взаємодію і поведінку людей у процесі їхньої діяльності. З наведеного можна дійти висновку про двоїсту природу поля: воно є своєрідним відображенням і щільних тіл матеріальних об´єктів (місць прикладання праці, людей), їх своєрідного взаєморозміщення у просторі та тонких тіл (еманацій щільних тіл і дій людей — ментальних, інтелектуальних, фізіологічних, механічних, що здійснюються з метою реалізації будь-якої діяльності). Тобто, суспільно-географічне поле — це інтегральні еманації функціонуючих елементів суспільної територіальної системи, що формуються потоками інформації, речовини, енергії. Такі еманації детермінуються суспільним розумом і суспільним інтелектом населення — одного з найважливіших елементів суспільної територіальної системи. Вони отримують специфічні риси внаслідок формування в конкретному суспільному просторі та суспільному часі у системі визначених геопросторово-часових координат.
Отже, суспільно-географічне поле, згідно з нашою концепцією, відображає певною мірою функціональний стан досліджуваної територіальної суспільної системи, який, безумовно, можна виразити у кількісному та якісному вимірі.
Суспільно-географічне поле складається зі взаємопроникаючих і взаємодіючих елементарних полів (політичного, соціального, економічного, інформаційного, соціокультурного, інвестиційного, трудового мотиваційного), кожне з яких формується у межах відповідних йому простору та часу (політичного, соціального, економічного, інформаційного, соціокультурного, інвестиційного, трудового мотиваційного). Безумовно, дослідження елементарних полів дасть змогу краще зрозуміти природу суспільно-географічного поля загалом.
За аналогією, ми, очевидно, можемо розглядати двоїсту природу соціального поля: воно створюється матеріальними об´єктами, їх своєрідним взаєморозміщенням у просторі діями людей з метою реалізації діяльності у соціальній сфері.
Отже, де має місце більша концентрація діяльності в соціальній сфері, де виявляється більше різноманіття такої діяльності, там межі соціально-економічного поля ширші, а його густина (концентрація) більша. Соціальне поле змінне у реальному часі та, безумовно, й у соціальному часі, який також має властивість змінюватися, але за іншими законами. Значний просторовий перерозподіл соціального поля можна назвати соціальними хвилями. Період 90-х років, що визначався як перехідний до ринкової моделі господарювання, характеризувався розвитком нової соціальної хвилі, зумовленої гострою кризою, спадом виробництва, існуючим безробіттям, зміною пріоритетів і мотивацій. Ця хвиля формувалася як форма руху в напрямі до соціальних цінностей (об´єктів соціальної інфраструктури, соціальних доктрин, соціальних відносин) розвинутих країн світу (реального — виїзду жителів України на заробітки, екскурсії та з іншою метою за кордон, віртуального — долучення до соціальних цінностей інших країн світу за допомогою сучасних засобів масової інформації та міжнародної інформаційної системи Internet). Кожна хвиля має здатність повертатися через певний період часу. Отже, у найближчій перспективі соціальна хвиля зможе рухатися до України. Вона, безперечно, не зможе не вплинути на розвиток не лише соціальної сфери України, а й на трансформацію соціального часу, соціального простору в її межах.
У будь-якій точці простору соціальне поле можна визначити як конкретну величину, що виражається певними кількісними характеристиками. Воно має свою внутрішню енергію. Йому властива також інерція. Згідно з теорією ймовірності, можна допустити, що інерція соціального поля зумовлена інертною масою, пропорційною до енергії поля.
Отже, першочергові завдання в подальших дослідженнях у царині суспільної географії такі:
1. В умовах розроблення загальнонаукової парадигми, яка повинна стати синергетичною науковою парадигмою XXI ст., дуже важливо розробити нову парадигму суспільної географії.
2. Новими точками відліку в новій парадигмі суспільної географії, безумовно, стануть поняття сутності етносу, нації, суспільного менталітету, суспільно-географічного поля та ін.
3. До головних завдань належить визначення суспільно-географічних принципів і підходів до вивчення життєдіяльності етносу, нації у власному Домі (тобто в конкретних геопросторово-часових координатах), дослідження суспільного менталітету як структурного елемента територіальної суспільної системи, аналізу сутності суспільно-географічного поля як суспільно-географічної реальності та вивчення елементарних полів.
4. Нова парадигма суспільної географії повинна стати своєрідною системою орієнтирів для формування нової парадигми політичної географії, економічної географії та соціальної географії, що входять до її складу.
5. В межах нової парадигми соціальної географії основні положення матимуть головні поняття соціальних полів, соціальних просторів, соціальних часів і соціальних об´єктів, процесів, явищ у конкретних геопросторово-часових координатах, а також соціально-географічних принципів, згідно з якими вони всі розвиватимуться у перспективі.
Наголосимо, що для перевірки висунутих ідей, гіпотез і припущень необхідні нові ґрунтовні дослідження у межах суспільної географії, зокрема політичної, економічної та соціальної географії.