• Економічна теорія. Політекономія
• Етика та естетика
• Журналістика та видавнича справа
• Історичні дисципліни
• Культурологія
• Маркетинг та реклама
• Медицина
• Менеджмент та трудові відносини
• Міжнародні відносини та зовнішньоекономічна діяльність
• Педагогіка
• Політологія
• Право. Юридичні дисципліни
• Психологія
• Сільськогосподарська діяльність
• Соціологія
• Туризм та готельна справа
• Українська та зарубіжна література
• Філософія
• Фінанси, гроші та податки

Адміністративне право. Загальна частина

3. Громадяни як суб´єкти адміністративного права

У системі суб´єктів адміністративного права особливе місце посідає громадянин. Мається на увазі громадянин, який не наділений владно-розпорядницькими функціями [28, с.279]. Громадяни становлять найбільшу групу суб´єктів адміністративного права. Головною особливістю їх правового становища є те, що вони виступають як приватні особи, тобто реалізують свої особисті, загальногромадянські права та обов´язки у сфері державного управління, а не права та обов´язки виконавчо-розпорядчих органів, громадських організацій чи посадових осіб [18, с. 153].

Адміністративно-правовий статус громадян встановлюється Конституцією України, її законами та іншими нормативно-правовими актами права, цими ж джерелами встановлюються обов´язки і відповідальність громадянина.

Адміністративно-правовий статус є одним з різновидів статусу громадянина на рівні з політичним, трудовим та іншими, реалізація цього статусу значною мірою залежить від відповідних дій органів виконавчої влади та їх посадових осіб [23, с.41].

Цей статус є найбільш значною частиною загального правового статусу громадян, який включає комплекс прав та обов´язків громадян, визначених найрізноматнішими галузями українського права.

До елементів адміністративно-правового статусу громадян належать:

- адміністративна правоздатність;

- адміністративна дієздатність;

- права та обов´язки;

- гарантії прав та свобод громадян;

- юридична відповідальність.

Права, свободи й обов´язки громадян можна поділяти на різні групи, зокрема [21, с.53]:

- на загальні та спеціальні;

- абсолютні та відносні;

- громадянські (особисті, фізичні), політичні, економічні, соціальні, духовні (культурні) тощо.

Загальні- що стосуються будь-яких галузей виконавчої влади і мають загальний характер для всіх громадян (право брати участь у державному управлінні, право на свободу світогляду, на охорону особистості тощо). Серед загальних обов´язків можна назвати обов´язок додержуватися Конституції та інших законів України, не посягати на права і свободу інших людей тощо.

Спеціальні- права і обов´язки громадян, що стосуються їх адміністративно-правового статусу в окремих галузях та сферах виконавчої влади і мають спеціальний характер (право керувати транспортними засобами, право на державну службу, право доступу до спеціальної інформації. До спеціальних обов´язків можна зарахувати обов´язок дотримуватись правил дозвільної системи, дорожнього руху, адміністративного нагляду, режиму таємності, спеціальних санітарних правил.

Абсолютні- права і обов´язки, реалізація яких залежить від волевиявлення самих громадян (право на вибір місця проживання, право на звернення, право участі в громадських об´єднаннях, право звернення до органів державної влади).

Відносні- ті права та обов´язки, реалізація яких залежить не тільки від волевиявлення окремих громадян, а й від інших умов (наприклад, реалізація права на навчання у ВНЗ або на обіймання певної посади залежить від результату проходження конкурсного відбору, служба у Збройних Силах залежить від стану здоров´я тощо).

Серед гарантій прав і свобод громадян виділяють:

- політичні (демократичний характер суспільно-політичного ладу, наявність багатопартійної системи);

- економічні (ринкова економіка, різні форми власності);

- юридичні (це система правових, насамперед конституційних норм, що визначають порядок та умови реалізації прав і свобод громадян, а також засоби їх охорони і захисту - зокрема, це відповідний прокурорський нагляд, можливість судового захисту, право звернення або скарги тощо).

Адміністративно-правовий статус громадян базується на певних засадах, серед яких можна виділити принципи [13, с.11]:

- рівноправності;

- невідчуженості та непорушності прав;

- єдності прав та обов´язків;

- реальності прав і свобод та їх гарантованості;

- взаємної відповідальності держави та громадянина.

Необхідно розрізняти два споріднених, але нетотожних статуси: "адміністративно-правовий статус людини" і "адміністративно-правовий статус громадянина". Обсяг останнього є значно ширшим і визначається Конституцією України та Законом "Про громадянство" та іншими законодавчими актами. Поняття "громадянин" передбачає правовий зв´язок особи з державою, громадянином якої вона є, і відповідну правосуб´єктність у цій державі.

Громадянство України визначає постійний правовий зв´язок особи і держави України, який знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов´язках.

Отже, можна зробити висновок, що громадяни як суб´єкти адміністративного права - це фізичні особи (громадяни України, іноземці, особи без громадянства та біженці), які виступають носіями прав та обов´язків у сфері державної виконавчої влади, передбачених нормами адміністративного права, і володіють при цьому необхідною правосуб´єктністю (правоздатністю та дієздатністю).