Адміністративне право. Загальна частина
3. Систематизація адміністративно-правових актів адміністративного права
Систематизація нормативно-правових актів - це упорядкування чинних нормативно-правових актів, приведення юридичних норм до єдиної, узгодженої системи.
У сучасних державах існує чимало нормативно-правових актів, прийнятих різними правотворчими органами. Якщо вчасно не займатися упорядкуванням цієї бази, у майбутньому можуть виникнути труднощі з використанням чинних норм права.
Крім того, систематизація проводиться з метою усунення суперечностей між нормативними актами, скасування тих, що припинили свою дію, забезпечення доступності законодавства для всіх громадян.
Адміністративне законодавство являє собою систему тісно взаємопов´язаних законодавчих актів, які регламентують відносини в галузі організації і функціонування державного управління, виконавчої влади, правового статусу суб´єктів управлінської діяльності, визначення адміністративно-правових режимів, реалізації адміністративного примусу [25, с.395].
Систематизація адміністративного права в цілому не відрізняється від систематизації загального права і складається з таких форм (способів):
- облік нормативних актів;
- інкорпорація законодавства;
- консолідація законодавства;
- кодифікація законодавства.
Облік нормативних актів - це збір державними органами та недержавними органами, підприємствами, установами організаціями чинних адміністративно-правових актів, їх обробка та розташування за певною системою, збереження, а також видача довідок.
Облік адміністративно-правових актів необхідний для кваліфікованого застосування цих норм у повсякденній практичній діяльності державних органів. Облік необхідний і для правотворчої діяльності [10, с.149].
Види обліку:
- журнальний (фіксація реквізитів нормативних актів у спеціальних журналах);
- картотечний або комп´ютерний облік;
- ведення контрольних текстів чинних адміністративно-правових актів (тобто внесення в тексти офіційних видань законів, указів, постанов відміток про скасування, зміну і доповнення актів або окремих їх частин.
Інкорпорація - це така форма систематизації, коли нормативні акти певного рівня поєднуються в різного роду збірники у певному порядку (хронологічному, алфавітному, системно-предметному).
Особливість інкорпорації полягає в тому, що зміни у зміст актів, що уміщуються в збірники, не вносяться. Однак інкорпорація не зводиться лише до простого відтворення актів у їх первісній редакції. У процесі інкорпорації з тексту актів, що уміщуються у збірник, вилучаються глави, статті (пункти), окремі абзаци, визнані такими, що втратили чинність.
Види інкорпорацій:
- за юридичним значенням: офіційна, неофіційна;
- за обсягом: загальна, галузева, міжгалузева, спеціальна;
- за критерієм об´єднання: предметна, хронологічна, суб´єктивна. Консолідація адміністративно-правових актів - це вид систематизації,
який передбачає об´єднання двох або більше актів, виданих з одного питання, в один єдиний новий нормативний акт, що приймається відповідним органом. Такий акт затверджується правотворчим органом як нове, самостійне джерело права, а колишні нормативні акти визнаються такими, що втратили юридичну силу.
У процесі підготовки консолідованого акта здійснюється певне редакційне виправлення, зовнішня обробка розпоряджень з тим розрахунком, щоб усі вони викладалися єдиним стилем, щоб використовувалась уніфікована термінологія.
Кодифікація - це спосіб систематизації адміністративно-правових актів, заснований на змістовній переробці й узгодженні певної групи юридичних норм, пов´язаних загальним предметом регулювання, й об´єднанні їх в єдиному новому акті.
Кодифікація спрямована на те, щоб змістовно усунути суперечність між правовими нормами. Це форма удосконалення законодавства, і її результатом є новий за формою і змістом законодавчий акт (кодекс, положення, статут).
Найбільш відомий кодифікований акт - кодекс - єдиний законодавчий акт, що забезпечує детальне правове регулювання певної сфери суспільних відносин. Наявність кодексів - характерна риса більшості галузей права.
Статут, положення - традиційна форма кодифікованих актів, у яких визначається статус певного виду державних організацій і органів. Види кодифікацій:
- загальна кодифікація (під якою розуміється прийняття цілої серії кодифікованих актів по всіх основних галузях законодавства і створення на цій основі об´ єднаної, внутрішньо узгодженої системи таких актів типу "кодексу кодексів");
- галузева кодифікація (охоплює законодавство певної галузі права (Цивільний, Кримінальний кодекси);
- спеціальна кодифікація (видання актів, що регулюють той чи інший правовий інститут (Податковий, Бюджетний, Лісовий, Митний кодекси).
Характерні риси кодифікації:
- акт кодифікації має складну структуру і завжди значний за обсягом;
- предмет кодифікації визначається розподілом системи законодавства на галузі й інститути;
- кодифікація розрахована на створення більш стійких і стабільних норм з тривалим терміном дії;
- у кодифікованому акті містяться норми, що регулюють важливі, принципові питання громадського життя;
- кодифікований акт являє собою зведений акт, який регулює значну і досить широку сферу відносин.