Це поема-послання, повна назва якої "І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Україні і не в Україні моє дружнєє посланіє" (1845). У цьому "Посланії" Тарас Григорович порушує найважливіші питання суспільного та національного життя українського народу.

Насамперед, Шевченко звертається з гірким словом правди до своїх земляків-українців, які немов би "оглухли, не чують", в якому становищі знаходяться самі, їхня Батьківщина. Гостро засуджує тих, хто продався чужинцям, знущається над рідним народом, "людей запрягають в тяжкі ярма". Закликає схаменутися цих "недолюдів" доки не пізно: "...будьте люди, бо лихо вам буде". Це – основна думка "Посланія", тобто протест проти кріпацтва, заклик до любові до рідного краю й народу, до єдності. Якщо не схаменутися, то українському народові загрожує катастрофа. Вкрай необхідно звернути народові з того шляху, яким він іде, перестати запрягати людей в "тяжкі ярма, орати лихом та лихом засівати", в противному разі "настане суд... і потече сторіками кров у синє море дітей ваших..."

З тугою T. Шевченко говорить про розвиток освіти і культури, який не відповідає потребам часу та інтересам України. "Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя". Нав´язує чужу культуру, диктує свою волю "куций німець узловатий". Що той скаже, продиктує, з тим ми, українці, й згодні. Назве нас монголами – погоджуємося, чи "слав´янами" – теж згодні, як "славних прадідів великих правнуки погані". Тобто відсутня гордість, достоїнство, самостійність в судженнях, думках, поведінці тощо. Шевченко закликає пізнати свою мову й свою історію, пишатися ними, бо тільки на своїх власних основах, позиціях можна побудувати національну культуру і лише це може привести до об´єднання українського народу.

Слід пишатися героїчним минулим своїх предків.

З болем говорить Тарас про насаджування чужої мови. Висміює і засуджує тих, хто цурається і не знає рідної української мови:

"...I всі мови

Слов´янського люду –

Всі знаєте. А своєї

Дастьбі ... Колись будем

І по-своєму глаголать,

Як німець покаже

…

По німецькому показу

І заговорили

Так, що й німець не второпа..."

Майбутнє українського народу Шевченко пов´язував з його минулим. Слід знати своє походження, не позбуватися своєї історії. Треба, щоб минуле жило, постійно нагадувало про себе. У зв´язку з цим Тарас Григорович закликає українців воскресити пам´ять про минуле, про його славу:

"Подивіться лишень добре,

Прочитайте знову

Тую славу. Та читайте

Од слова до слова,

Не минайте ані титли

Ніже тії коми,

Все розберіть... та й спитайте

Тойді себе: що ми?...

Чиї сини? яких батьків?

Ким? за що закуті?..."

Насамперед, на думку Шевченка, треба позбутися соціальної несправедливості." Розкуйтеся, братайтеся", – закликає Тарас. Обов´язково треба плекати й розвивати любов до рідного краю й народу, яким би цей край не був: "Полюбіте щирим серцем велику руїну". Адже:

"Нема на світі України,

Немає другого Дніпра,

А ви претеся на чужину,

Шукати доброго добра..."

І лише тоді, говорить Т. Шевченко, коли українці виконають усі поетові бажання, коли обіймуть "найменшого брата", настануть для України кращі часи:

"І забудеться срамотня

Давня година,

І оживе добра слава.

Слава України,

І світ ясний, невечірній

Тихо засіяє..."

З упевненістю можна сказати, що ідеї поеми "І мертвим і живим..." служили дороговказом українському народу на шляху національного відродження.