Філософія: відповіді на питання екзаменаційних білетів
74. Політика як явище суспільного життя
У пошуках ефективних засобів досягання суспільної злагоди люди використовували різні механізми регуляції відносин між собою. Створювалися, наприклад, такі регулятиви життєдіяльності індивідів та соціальних груп, як традиція, звички, тотем і табу, релігія і мораль, культура, політика, право тощо. Вони взаємодіють між собою. Складається система регулятивів, яка підтримує громадський порядок, злагоду, дисципліну в суспільстві.
Система регулятивів суспільного співжиття має конкретно-історичний характер. Більш складні й розгалужені суспільні відносини потребують більш високого рівня механізму регуляції. Так, в первісному суспільстві досить було інституту тотемізму. Пізніше стали необхідними традиції і звичаї, мораль і релігія.
У класовому суспільстві виникають такі регулятиви, як політика і право.
Політика (від гр. politike – мистецтво управління державою, державна діяльність) – це сфера відносин соціальних спільнот, свідома лінія поведінки соціальної групи щодо інших груп, держави, суспільних явищ) яка відображає становище цієї групи та її інтереси.
Сутність політики проявляється в трьох основних формах життєдіяльності суспільства:
– теоретична і практична діяльність класів, націй, соціальних груп, партій та індивідів, спрямована на завоювання, використання та утримання політичної влади;
– участь в діяльності держави і суспільств^
– теоретична і практична діяльність соціальних груп та індивідів, спрямована на усвідомлення та відстоювання своїх групових інтересів на рівні суспільства.
Політика має складну внутрішню структуру, вона включає:
– сферу політичних відносин;
– політичні організації та установи, цілі, зміст та методи їх діяльності;
– політичні погляди і теорії.
Політика виконує різноманітні функції:
– організаційну – забезпечує практичну участь громадян, партій, соціальних груп у формуванні та роботі органів влади;
– комунікативну – забезпечує консолідацію суб´єктів політичної діяльності;
– мобілізаційну – створює умови для участі в політичних процесах;
– інтегруючу – об´єднує соціальні сили суспільства, підкоряючи їх політичним, суспільним цілям;
– управлінську – спрямовує діяльність соціальних груп на створення ефективних регулятивних механізмів суспільного життя;
– соціально-економічну – прагне до найбільш ефективного функціонування економіки суспільства;
– культурно-виховну та ін.
Політика реалізується в суспільстві засобами влади. Остання складається з влади держави, органів самоврядування, партій і груп, влади політичних лідерів, засобів масової інформації тощо.
Регулятивні можливості політики спрямовуються насамперед на сферу економіки. Матеріальний інтерес проявляється в концентрованому вигляді в політиці. Остання виражає сутність економіки. Але не можна цей факт абсолютизувати. Слід взаємодію економіки і політики розглядати діалектично, враховуючи конкретно-історичний характер розвитку цих явищ суспільного життя.
Політика проникає майже в усі сфери соціального життя – науку і культуру, релігію і мистецтво, філософію і мораль, тому будь-яка проблема набуває політичного забарвлення, якщо її розуміння чи вирішення торкається життєвих інтересів держави, націй, класів, партій тощо, тому у зв´язку з цим слушно говорити про наукову, культурну, соціальну та іншу політику.
Розрізняють внутрішню політику, яка регулює життя громадян всередині держави (взаємовідносинисоціальних груп, націй, верств, класів, партій) і зовнішню політику – міждержавні зв´язки та процеси (взаємовідносини між державами, народами, націями).