Філософія: відповіді на питання екзаменаційних білетів

69. Виробничі відносини та їх структура

Продуктивні сили завжди розвиваються в умовах певного суспільного устрою. Люди виробляють матеріальні блага не поодинці, не ізольовано один від одного, а об´єднуючись певним чином, щоб спільно впливати на природу, добувати засоби до існування.

Матеріальна виробнича діяльність людей стала основою виникнення і розвитку суспільних зв´язків та відносин. Спільна праця згуртовувала людей, робила їх постійне спілкування життєво необхідним. Тому виробництво завжди, за будь-яких умов має суспільний характер, є суспільним виробництвом.

Продуктивні сили становлять лише одну сторону суспільного виробництва. Адже в процесі виробництва люди вступають у певні відносини не тільки з природою, а й один з одним.

Ці взаємовідносини людей у процесі виробництва отримали назву "виробничі відносини" і є другою складовою способу виробництва.

До виробничих відносин належать насамперед виробничо-технічні відносини, тобто взаємини між виробниками безпосередньо на конкретному підприємстві. Але для успішного функціонування підприємства необхідні зв´язки його з іншими підприємствами і навіть галузями виробництва. Отже, до виробничих відносин належать також відносини між людьми різних підприємств чи галузей виробництва.

Невід´ємним елементом виробничих відносин є відносини в процесі розподілу, обміну та споживання суспільного продукту.

В основі виробничих відносин лежить власність на засоби виробництва. Тобто від того, в чиїй власності перебувають основні засоби виробництва, залежить сутність, характер усієї системи виробничих відносин. Характер власності визначає форми відносин між людьми у суспільстві: панування і підкорення чи співробітництво та взаємодопомога.

Форми власності визначають форми розподілу, обміну та присвоєння виробленого, визначають місце людини в системі виробництва, тобто – це власник, управлінець чи виробник. Левову частку прибутку отримує власник засобів виробництва, а виробник – заробітну плату.

Продуктивні сили та виробничі відносини є нерозривними й у взаємозв´язку становлять "спосіб виробництва".

Слід зазначити, що виробничі відносини похідні, вторинні щодо продуктивних сил. Нові продуктивні сили, хоч і стихійно, але зароджуються в надрах старого устрою. Люди, які вдосконалюють знаряддя виробництва, не задумуються над соціальними наслідками цього процесу, їх цікавить насамперед задоволення матеріальних, а потім і духовних потреб. Люди, по суті, не вільні у виборі своїх продуктивних сил, що становлять основу всієї їхньої історії. Продуктивні сили – це результат практичної енергії попередніх поколінь людей.

Отже, виробничі відносини – це об´єктивні, матеріальні відносини, які не залежать від волі та бажання людей, а залежать від рівня та характеру розвитку продуктивних сил. Процес стихійного розвитку продуктивних сил відбувається доти, доки нові продуктивні сили не вступають у конфлікт зі старими виробничими відносинами. Відтак починається руйнування старих виробничих відносин і заміна їх новими.

Руйнування старих виробничих відносин може відбуватися як стихійно, так і свідомо. У першому випадку воно супроводжується, як правило, кризовим станом суспільства, значними матеріальними втратами, духовним потрясінням людей тощо. Якщо ж у суспільстві є соціальні сили, які здатні усвідомити назрілу необхідність перемін та здійснити поступову еволюцію у відносинах між людьми в процесі виробництва, то заміна одних виробничих відносин іншими може відбутися без відчутних втрат та потрясінь.

Виробничі відносини не пасивні щодо продуктивних сил. Нові, прогресивні виробничі відносини, якщо вони відповідають у певний момент часу характерові та рівневі розвитку продуктивних сил, виступають головним джерелом, стимулом матеріального виробництва. Але вони можуть уповільнювати, а то й гальмувати розвиток цього виробництва. Це відбувається у випадку, коли виробничі відносини застаріли, не відповідають рівневі розвитку продуктивних сил.

Не слід абсолютизувати факт залежності виробничих відносин від розвитку продуктивних сил. Необхідно враховувати свідому діяльність людей. Адже люди, вступаючи в певні відносини, завжди діяли і діють свідомо. Об´єктивність встановлення тих чи інших виробничих відносин означає, що їх характер визначається не станом суспільної свідомості чи свідомості окремої людини, а характером і рівнем розвитку продуктивних сил, тобто тими можливостями, які створюють для людської діяльності продуктивні сили. Виробничі відносини – це результат людської свідомої діяльності, однак складаються вони хоча й свідомо, але не довільно і залежно від того, якої суспільної форми, умов соціального розвитку потребують продуктивні сили.